Питання й завдання. 1. Назвіть головні фронти Першої світової війни

I. Для перевірки знань

1. Назвіть головні фронти Першої світової війни.
2. Які країни входили до двох протиборчих коаліцій?
3. У чому полягав «план блискавичної війни»? Хто його розробив?
4. Яка подія сталася раніше — початок битви за Дарданелли чи: а) початок Верденської битви; б) закінчення боїв на р. Соммі?
5. Яка подія, що відбулася влітку 1916 р., пов’язана з ім’ям генерала Брусилова?

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Охарактеризуйте ступінь готовності до війни головних країн Європи.
2. Яким був перебіг подій у битві на Марні? Якими були результати битви?
3. Назвіть основні підсумки битви на р. Соммі.
4. Визначте основні цілі австро-німецького командування на 1916 р.

III. Для обговорення в групі

1. Чому Італія вступила у війну на боці Антанти, а Болгарія — на боці Центрального блоку?
2. Чим були викликані невдачі військ Антанти у боях за Дарданелли?
3. Охарактеризуйте підсумки бойових дій у 1916 р. і загальне воєнно-стратегічне становище на фронтах.
4. Які варварські засоби ведення війни були застосовані ворогуючими сторонами? Які це мало військові та політичні наслідки?

IV. Робота з історичними термінами і поняттями

1. Покажіть на карті: країни Антанти та країни Центрального блоку.
2. Покажіть на карті місця основних битв Першої світової війни у 1914-1916 рр.

V. Творчі завдання

1. Д. Ллойд Джордж у своїх мемуарах писав: «Історія пред’явить рахунок військовому командуванню Великої Британії і Франції, яке у своїй егоїстичній наполегливості прирекло російських товаришів на загибель, тоді як Велика Британія і Франція могли легко врятувати росіян...» Які підстави були у політика для подібного твердження? Про які події він писав?
2. У ході війни лідери Антанти і Центрального блоку вели жорстоку боротьбу за те, щоб схилити болгарське керівництво на свій бік. Чим Ви можете пояснити таку увагу ворогуючих сторін до Болгарії?
3. Як Ви вважаєте, чому жодна з ворогуючих сторін не досягла вирішальної воєнно-стратегічної переваги в кампанії 1915-1916 рр.?

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

3 серпня 1914 р. ……	оголошення Францією війни Німеччині, вступ Франції у Першу світову війну
4 серпня 1914 р. ……	оголошення Англією війни Німеччині, вступ Англії у Першу світову війну
5-12 вересня 1914 р. …..	битва на Марні
травень 1915 р. …..	вступ у війну Італії на боці Антанти
жовтень 1915 р. ……	вступ у війну Болгарії на боці Центрального блоку
лютий-грудень 1915 р. ……	битва під Верденом
4 червня — серпень 1916 р. …..	Брусиловський прорив
липень-листопад 1916 р. …..	битва на р. Соммі

§ 8. Завершення Першої світової війни

1. ТЕХНІЧНІ ВДОСКОНАЛЕННЯ В РОКИ ВІЙНИ

Англійський танк

У ході війни з усією очевидністю проявилася вирішальна роль економіки і техніки, залежність перебігу й результату війни від тилу країни. Війна, що тривала понад чотири роки, примусила мілітаризувати підприємства основних галузей промисловості, підпорядкувати науку і сільське господарство потребам армій та флотів. Зростання і вдосконалення військового виробництва, залізничного й автомобільного транспорту, засобів зв’язку, розвиток озброєнь змінили матеріально-технічну базу війни. Під час воєнних дій застосовувалися як удосконалені, так і нові бойові засоби: літаки, танки, підводні човни, зенітні та протитанкові гармати, міномети, хімічні й димові снаряди, запалювальні засоби, випуск яких постійно зростав.

У жовтні 1914 р. англійське військове міністерство був представлений розроблений англійськими інженерами проект гусеничної броньованої машини. Перший англійський танк був фактично броньованим американським гусеничним трактором типу «Холт». Вперше танки були застосовані під час Першої світової війни в битві на р. Соммі 15 вересня 1916 р.

2. ВІЙНА НА МОРІ

Військово-морська могутність Німеччини (пропагандистський плакат)

Протистояння флотів Англії та Німеччини. Війна на морі зводилась до питання про те, чи зуміє Німеччина успішно протистояти у двобої з Англією, яка мала традиційну перевагу на морях. Як і на суходолі, наявність нових видів озброєння — літаків, підводних човнів, мін, торпед — робило оборону легшою справою, аніж наступ.

Німецьке командування, маючи менший за кількістю кораблів флот, вважало, що англійці прагнутимуть знищити його під час великої битви, тому Німеччині слід було уникати великих зіткнень. Проте англійська стратегія була спрямована на досягнення інших цілей. Перебазувавши флот до Скапа-Флоу на початку війни і встановивши тим самим ефективний контроль над Північним морем, англійці, остерігаючись мін, торпед і розуміючи важкоприступність берегів Німеччини, вибрали стратегію тривалої блокади. При цьому вони перебували напоготові на випадок спроби прориву німецького флоту. Водночас, залежачи від поставок морем, англійці повинні були дбати про безпеку своїх кораблів на океанських просторах. Упродовж першого року війни флоти Німеччини й Англії зустрілись лише в кількох битвах.

У відкритому морі перемагали британські кораблі.

У війні проти торговельних суден успіх був на боці Німеччини, яка використовувала для цих цілей крейсери і підводні човни.

У січні 1915 р. на Північному морі відбувся короткий, але жорстокий бій, під час якого англійці затопили крейсер «Блюхер» і завдали пошкоджень ще двом німецьким крейсерам.

Підводна війна. У 1915 р. Німеччина вирішила запровадити підводну блокаду Англії. У лютому 1915 р. німецьке командування офіційно оголосило, що води, які омивають Англію й Ірландію, вважаються воєнною зоною і будь-який корабель, що потрапить у ці води, може бути знищеним. Незважаючи на протести уряду США та інших нейтральних країн у зв’язку із грубим порушенням Німеччиною принципів нейтрального судноплавства, німецькі підводні човни уже в лютому розпочали активні бойові дії.

«Лузитанія» після влучення торпеди з німецького підводного човна

7 травня 1915 р. величезний лайнер «Лузитанія», здійснюючи рейс із Нью-Йорка в Ліверпуль, був затоплений у результаті торпедної атаки німецького підводного човна неподалік від ірландського узбережжя. Пароплав швидко затонув, а за ним поринули назавжди в холодні води океану близько 1200 чоловік — майже три чверті всіх, хто знаходився на борту.

Остання людина (картина Ганса Боргдта)

Ця катастрофа значно вплинула на перегляд оголошеної президентом США В. Вільсоном політики суворого нейтралітету, і з цього часу вступ США у війну став потенційно можливим.

Воєнні дії на Балтиці активізувались. Російські моряки вивели з ладу німецький мінний загороджувач, а англійський підводний човен торпедував крейсер «Принц Адалберт». Англійські підводні човни намагались також завадити поставкам до Німеччини чавуну і сталі із Швеції, затопивши у 1915 р. 14 суден, зайнятих цими перевезеннями. Однак зростали втрати й англійців. На кінець 1915 р. загальна кількість англійських торговельних суден, затоплених німецькими підводними човнами, перевищила 250.

Ютландська битва між англійськими і німецькими флотами 31 травня — 1 червня 1916 р. призвела до великих втрат з обох боків, але в стратегічному плані вона мало що змінила. Англія зберегла перевагу на морі, а блокада Німеччини продовжувалась. Німеччині довелося знову повернутись до підводної війни. Проте її ефективність ставала все меншою, особливо після вступу у війну Сполучених Штатів.

3. ВОЄННІ ДІЇ У 1917 р. ВИХІД РОСІЇ З ВІЙНИ

Свідчать факти

З декларації Тимчасового уряду «Про цілі війни»

Мета вільної Росії — не панування над іншими народами..., не насильницьке загарбання чужих територій, а утвердження міцного миру на ґрунті самовизначення народів. Але російський народ не допустить, щоб його батьківщина вийшла із боротьби приниженою і надірваною в життєвих силах своїх. Ці засади будуть становити основу зовнішньої політики Тимчасового уряду.

?Які основні ідеї декларації? Як Ви вважаєте, під чиїм тиском Тимчасовий уряд прийняв її?

Кампанія 1917 р. відбувалась за цілком нових воєнно-політичних обставин, пов’язаних зі вступом у війну США та революцією в Росії.

Революція в Росії

Лютнева революція 1917 р. змінила історичну долю Росії. Однією з її причин було тяжке становище, в якому опинилась країна після двох з половиною років світової війни.

Тимчасовий уряд, який було створено після зречення від престолу царя Миколи II, взяв курс на війну до переможного завершення. У зверненні уряду, опублікованому 19 березня 1917 р. зазначалось: «Уряд буде... виконувати укладені з союзниками угоди».

У свою чергу, Петроградська Рада, як паралельний орган влади, у маніфесті «До народів світу» заявила, що «настала пора розпочати вирішальну боротьбу із загарбницькими прагненнями урядів усіх країн; прийшла пора для народів взяти у свої руки вирішення питання про війну і мир». Водночас у маніфесті зазначалось: «Російська революція не відступить перед багнетами загарбників і не дозволить роздавити себе зовнішньою воєнною силою».

Ставлення політичних партій до війни

Російські політичні партії по-різному ставились до війни.

Ліберальні партії. Представники ліберальних партій (конституційні демократи та октябристи) вважали, що на час війни протиріччя між партіями можуть відійти на другий план, що вони повинні об’єднатися для захисту вітчизни. Ці політичні сили стали ініціаторами створення «Прогресивного блоку» — коаліції партій у Державній думі.

Ліві партії займали різні позиції щодо війни.

«Оборонці» (Г. Плеханов) вважали, що на час війни слід відкласти антиурядові виступи.

Центристи (Л. Мартов, В. Чернов) закликали до швидкого мирного врегулювання і виступали за підписання рівноправного договору між воюючими сторонами.

«Пораженці», яких представляли більшовики на чолі з В. Леніним, обрали відкрито антидержавну й антипатріотичну позицію. Вони виступали за поразку Росії у війні, за перетворення імперіалістичної війни, як називали її більшовики, на війну громадянську з метою захоплення влади і встановлення диктатури пролетаріату.

Урядовий табір. Урядовий табір і верховна імператорська влада не мали чіткої державної позиції, що стало однією з головних причин розколу суспільства і критичного загострення ситуації в країні.

Декрет про мир. Брестський мирний договір

Декрет про мир

Після жовтневого перевороту 1917 р. більшовики однією із перших постанов прийняли Декрет про мир, який відображував їхні наміри вийти із світової війни за будь-яку ціну. Уже наприкінці року Раднарком розпочав безпрецедентні сепаратні переговори з Німеччиною.

Брестський мирний договір. Мирний договір між Росією і Німеччиною був укладений 3 березня 1918 p. у Бресті. Згідно з договором, радянська Росія визнала за Німеччиною територію Прибалтики, Польщі, частково Білорусі. Вона відмовлялась від претензій на Фінляндію, передавала Туреччині Каре, Батум, Ардаган, мала укласти мир з Українською Центральною Радою, роззброїти флот, відновити старий торговельний договір із Німеччиною, а також виплатити їй репарації в розмірі 6 млрд марок.

Таким чином, Радянська Росія втрачала територію розміром 800 тис. кв. км, на якій проживало 26% населення.

Брестський договір означав вихід Росії з війни, що вкрай негативно сприйняли країни Антанти.

4. ВСТУПУ ВІЙКУ США

Газета «Нью-Йорк таймо з повідомленням про вступ США у війну

6 квітня 1917 р. США офіційно оголосили війну Німеччині. У своїй промові, адресованій Конгресу з проханням ухвалити прийняття цієї декларації, президент В. Вільсон заперечував наявність у США будь-яких територіальних домагань і твердив, що необхідно врятувати світ для демократії. Його політику схвалила переважна більшість Конгресу.

Причинами зміни політики адміністрації Вільсона стало відновлення Німеччиною в січні 1916 р. підводної війни як проти нейтральних, так і союзницьких суден, а також викриття спроби німців переконати Мексику розпочати війну проти США. До цього часу США дотримувались нейтралітету, який схвалювала більшість американців.

5. «14 ПУНКТІВ» В. ВІЛЬСОНА

Курс на світове лідерство. У результаті бурхливого економічного розвитку воєнних років США вступили в нову фазу своєї індустріальної еволюції. На початок 20-х рр. вони перетворилися на високорозвинену індустріальну державу. З 105,7 млн американських громадян (перепис 1920 р.) жителі міст становили 54,2 млн чоловік, що вперше перевищило чисельність сільських жителів.

Різке зростання питомої ваги США в міжнародній економіці створило умови для активного втручання у сферу світової політики. Уряд демократів на чолі з В. Вільсоном взяв курс на завоювання світового лідерства.

Вудро Вільсон Вільсон Вудро (1856-1924) — 28-й президент США (1913-1921) від Демократичної партії. Народився в сім’ї пресвітеріанського пастора, закінчив Прінстонський університет (1879). У 1890-1902 рр. — професор права, у 1902— 1910 рр. — ректор Прінстонського університету, у 1910-1912 рр. — губернатор штату Нью-Джерсі, у 1913-1921 рр. — президент США. Здобув славу прогресивного реформатора, був ініціатором серії законів соціальної спрямованості. Після війни — активний поборник світової гегемонії США. Виступав за заснування Ліги Націй. Лауреат Нобелівської премії миру (1920). Після закінчення терміну президентства (1921) Вільсон відійшов від активної політичної діяльності.

Програма рішучої активізації зовнішньополітичної діяльності США була викладена в «14 пунктах» Вільсона, з якими він виступив у посланні до Конгресу (парламенту США) у січні 1918 р.

Висуваючи цю програму післявоєнного устрою світу, яка містила в собі принципи національного самовизначення, вільної торгівлі, відкритої дипломатії тощо, правлячі кола США прагнули укласти вигідні для них договори про переділ світу. Вони домагалися міжнародного визнання принципів «відкритих дверей» і «рівних можливостей» з метою ослаблення позицій європейських держав і посилення американського впливу в країнах Азії, Африки і Латинської Америки.

Американська листівка, надрукована німецькою мовою для ознайомлення населення Німеччини з «14 пунктами» Вільсона

Підсумки Паризької мирної конференції. Результати Паризької конференції виявилися несприятливими для адміністрації Вільсона. Англія і Франція зберегли за собою провідну роль у світовій політиці, особливо в європейських справах. Крім того, посилилась протидія опозиційно налаштованих республіканців, які становили більшість у Конгресі. Вони виступали під прапором ізоляціонізму (усунення від втручання в європейські справи). Та й самі демократи все більше наполягали на політиці невтручання.

США прагнули зберегти сильну Німеччину, яка б становила противагу Англії і Франції в Європі. Для зміцнення домінуючого становища США у світі В. Вільсон запропонував створити міжнародну організацію — Лігу Націй. Проте Сенат (верхня палата Конгресу США), контрольований республіканцями, відмовився ратифікувати (затвердити) Версальський договір. На думку сенаторів, США повинні були мати свободу дій і не втягуватися в європейські справи, а саме до цього призводила, як вважала більшість сенаторів, участь США в Лізі Націй.

Провідні позиції в Лізі Націй затвердили за собою Англія і Франція.

Уряд США був змушений підписати окремий сепаратний договір з Німеччиною, у тексті якого вже не було згадок про Лігу Націй. Так організація, що утворилася завдяки американському президенту, почала працювати без участі США.

6. ВОЄННІ ДІЇ У 1917-1918 рр.

Наступ військ Антанти навесні і влітку 1917 р. Тим часом у Європі навесні 1917 р. союзники розпочали запланований великомасштабний наступ. У квітні англійська 3-я армія розпочала бойові дії поблизу Арраса. Наступ спочатку мав успіх — була захоплена більша частина гірського хребта Виммі. Однак весняний наступ французької армії в районі Реймса виявився невдалим. Німці добре закріпились, і французькі частини зустріли на своєму шляху колючий дріт та зливу кулеметного вогню. До травня французи, зазнавши тяжких втрат, просунулись всього на 4 милі.

Влітку 1917 р. англійські війська провели успішний наступ у Фландрії, а під Іпром їхні зусилля не мали успіху.

СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ТЕАТР ВОЄННІХ ДІЙ

Воєнні дії восени 1917 р. Восени німецькі війська захопили Ригу, зу-стрівши слабкий опір з боку деморалізованої російської армії. Окупувавши у жовтні декілька островів, німці забезпечили собі панівне становище на Балтиці. Проте невдовзі англійці, завдавши відчутного удару по німецьких лінкорах, примусили відступити флот противника. У листопаді 1917 р. англійці окупували Німецьку Східну Африку. Цієї ж осені у Франції розпочали бойові дії американські війська, що прибували до Європи.

Кампанія 1918 р.

ЗАХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ТЕАТР ВОЄННІХ ДІЙ

Останні битви. У березні 1918 р. німецькі війська здійснили відчай-душну спробу прорвати оборону союзників у районі ріки Соммі. Завдяки Брестському миру із Радянською Росією Німеччина перекинула на Захід значні сили. Однак було зрозуміло, що успішний початок операції буде короткочасним, особливо в міру того, як американські війська все більшою чисельністю продовжували прибувати у Францію.

Незважаючи на вкрай несприятливе стратегічне становище, Німеччина знову поривалась перехопити ініціативу у війні. У квітні генерал Людендорф розпочав наступ у Фландрії, на Балтиці були затоплені 7 англійських підводних човнів, велика битва розгорнулась на Марні.

Німецькі війська здійснювали обстріл столиці Франції із величезних гармат, названих «Великими Бертами». У липні вони завдали ще одного, останнього удару в тому ж напрямку, але безрезультатно.

Під командуванням маршала Ф. Фоша французькі війська 8 серпня розпочали наступ, щоб послабити німецький натиск на Ам’єн. У цьому бою були розгромлені 16 німецьких дивізій. Це був «найчорніший день» в історії німецької армії.

У другій половині вересня союзники підійшли до Сен-Кантена. Німецькі війська знову опинились на «лінії Зігфріда», від якої вони розпо-’ чали свій весняний наступ. Ця операція союзників була найвдалішою за весь час війни на Західному фронті.

7. ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ. КОМП’ЄНСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я

Свідчать документи

З угоди про Комп’єнське перемир’я 11 листопада 1918 р.

На Західному фронті
Стаття 1. Припинення воєнних дій на суші і в повітрі упродовж 6 годин після підписання перемир’я.
Стаття 2. Негайна евакуація зайнятих країн: Бельгії, Франції, Люксембургу, так само як Ельзас-Лотарингії...
Стаття 4. Поступка німецькою армією такого військового майна: 5 тис. гармат, 25 тис. кулеметів, 3 тис. мінометів і 1700 аеропланів.
Стаття 5. Евакуація німецьких армій з місцевостей на лівому березі Рейну.
Стаття 6. Місцевості на лівому березі Рейну будуть керовані місцевою владою, але під контролем окупаційних військ союзників та Сполучених Штатів.
Стаття 7....Поступка союзникам 5 тис. паровозів, 150 тис. вагонів і 5 тис. вантажних автомобілів...
Стаття 22. Здача союзникам і Сполученим Штатам всіх підводних човнів, нині існуючих, з їх озброєнням і спорядженням у портах, вказаних союзниками і Сполученими Штатами.
Стаття 23. Надводні німецькі військові кораблі будуть негайно роззброєні...
Стаття 29. Евакуація Німеччини з усіх портів Чорного моря та передача союзникам і Сполученим Штатам усіх російських військових кораблів, захоплених німцями в Чорному морі.

?Прокоментуйте умови капітуляції Німеччини. Дайте пояснення 29-й статті.

Осінь 1918 р. принесла серйозні геополітичні зміни. Центральний блок розпався. 29 вересня 1918 р. із країнами Антанти підписала перемир’я Болгарія, 30 жовтня — Туреччина, 3 листопада — Австро-Угорщина.

На цей час монархія Габсбургів припинила своє існування. 5 жовтня попросила про перемир’я Німеччина. Проте Антанта не поспішала задовольнити її прохання, сподіваючись довершити воєнний розгром основного противника. Лише після того, як у Німеччині спалахнула революція і 9 листопада 1918 р. кайзера Вільгельма II було скинуто, союзники почали поспішати.

Рано-вранці 11 листопада 1918 р. у салон-вагоні штабного поїзда головнокомандувача військ Антанти маршала Ф. Фоша, неподалік від станції Ретонд у Комп’енському лісі, представники збройних сил Німеччини підписали угоду про перемир’я.

Згідно з її умовами Німеччина повинна була залишити всі загарбані нею території на Заході і відвести війська за Рейн. Із Східної Європи німецька армія повинна була вийти після прибуття туди військ Антанти. Усі військовополонені та військове майно переходили до рук союзників.

Війна завершилась поразкою країн Центрального блоку.

Об 11-й годині того ж дня в Парижі прогримів 101 залп артилерійського салюту, який сповістив про закінчення Першої світової війни.

8. ВТРАТИ ВІД ВІЙНИ

Масштаби війни. За своїми масштабами і наслідками Перша світова війна не могла зрівнятися з жодною із попередніх війн в історії людства.

Дата добавления: 2015-05-23