Роздуми з приводу. Радянські люди іноді не могли зрозуміти, чому представники країн західної демократії побоюються комуністичної агресії

Радянські люди іноді не могли зрозуміти, чому представники країн західної демократії побоюються комуністичної агресії, «шпигунів та агентів Комінтерну».
Світова пролетарська революція — теорія К. Маркса і Ф. Енгельса, розвинута й перероблена В. Леніним, заснована на ідеях переходу від капіталізму до комунізму шляхом пролетарської (соціалістичної) революції, яка переможе в усьому світі. За Марксом і Енгельсом, пролетарські революції відбудуться одночасно в різних країнах Європи, найбільш розвинутих і «готових» до революцій, що створить умови для революцій в інших, менш розвинутих країнах. Утім на початку XX ст. В. Ленін розробив теорію щодо можливості перемога соціалістичної революції спершу в небагатьох, або навіть у одній країні (Росії), яка стане базою для світової революції, «підштовхне» революційні процеси в інших країнах, у тому числі — розвинутих, які, у свою чергу, до поможуть Росії у будівництві соціалізму і комунізму. Історія довела помилковість та безперспективність теорії світової соціалістичної революції.
Але ж люди пам’ятали заклики Леніні до трудящих інших країн «підтримати» більшовицьку владу революційними повстаннями у своїх державах. Пам’ятали радянсько-польську війну, заклик радянського воєначальника М. Тухачевського: «На Захід!» Тож не дивним видається і та допомога, яку європейські країни надавали Польщі, і патріотизм поляків, які на підступах до Варшави здійснили «диво над Віслою», зупинили загони радянської кінноти та відбили напад на свою землю. Самі ж радянські люди не мали жодної користі від планів своїх вождів. Навпаки, заради ідеї підтримки світової революції їм доводилось ділитися зі своїми «ідеологічними союзниками». Компартіям усього світу з Москви надавалась величезна матеріальна і фінансова допомога у той час, коли населення країни відчувало гостру потребу в продовольстві і товарах першої необхідності.

Комінтерн у 1920-ті роки. На II Конгресі був прийнятий його Статут і документ з назвою «21 умова вступу в Комінтерн», першочерговими з яких були підтримка Радянської Росії та визнання необхідності соціалістичної революції.

Ленін виступає на III конгресі Комуністичного Інтернаціоналу

Статут і «21 умова» передбачали, що Комінтерн буде суворо централізованою організацією, тобто єдиною всесвітньою комуністичною партією, у якій національні компартії будуть називатися секціями. Про демократизм у роботі Комінтерну говорити не доводилося.

На початку 20-х рр. став помітним спад пролетарської боротьби. На III Конгресі Комінтерну (червень — липень 1921 р.) тактику революційних закликів було замінено на тактику завоювання комуністами більшості робітничого класу. Вона знайшла своє вираження в проведенні спільної із соціал-демократами політики спроб створення єдиного робітничого фронту.

Остаточно цю тактику сформував IV Конгрес Комінтерну (листопад — грудень 1922 р.), що висунув гасла робітничого і робітничо-селянського уряду як альтернативу буржуазному уряду. Визначальними в діяльності такого уряду мали стати співробітництво і взаємодія «робітничих і демократичних організацій».

Однак на практиці було зовсім інакше. У 1923 р. Комінтерн приймає рішення про форсовану підготовку до збройного повстання в Німеччині (туди були послані військові радники, відправлено зброю). Після придушення повстання в Гамбурзі політбюро РКП(б) і ВККІ головним ворогом пролетарської революції в Німеччині назвали соціал-демократію, яку почали визначати як представників «соціал-фашизму».

Комінтерн також проводив політику, спрямовану на розпалення громадянської війни в Китаї в 1920-ті рр., що спричинило падіння авторитету СРСР і зміцнення японських позицій у цій країні.

У 1925 р. болгарські комуністи за прямої підтримки Комінтерну підірвали собор Св. Воскресіння. У результаті вибуху загинули десятки людей. Так комуністи «боролись» проти релігії.

На VI Конгресі (липень — серпень 1928 р.) Л. Троцький виступив проти положення про можливість перемоги соціалізму в окремо взятій країні і назвав проект програми Комінтерну, що обговорювався на Конгресі, «ревізіоністським документом». На цьому ж Конгресі було висунуто вимогу зосередити головний удар проти буржуазії та соціал-демократії. Остання розглядалася Комінтерном як різновид фашизму. «Соціал-демократія і фашизм — близнюки-брати» — вважав Й. Сталін. Така позиція Комінтерну призвела до розколу в рядах робітничого руху і сприяла приходу нацистів до влади в Німеччині у 1933 р.

2. НІМЕЧЧИНА

Наслідки поразки у війні

Німеччина, якій належала найбільш активна роль у підготовці і розв’язанні Першої світової війни, стала її головною жертвою

Дата добавления: 2015-05-23