Утворення СРСР. Неп

ПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

I. Для перевірки знань

1. Що було викладено в «Хартії праці», схваленій «Великою фашистською радою» Італії у 1927 р.?
2. Яким країнам сплачувала репарації Німеччина?
3. Назвіть зобов’язання, які за Версальським договором мала виконати Німеччина стосовно своїх збройних сил.
4. Яку посаду з 1925 р. займав у Німеччині генерал П. фон Гінденбург?

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Назвіть основні положення Конституції Веймарської республіки.
2. Дайте характеристику основним політичним силам в Німеччині періоду Веймарської республіки.
3. Визначте особливості економічної кризи, що почалась в Німеччині в 1929 р.
4. Якими були передумови краху Веймарської республіки?

III. Для обговорення в групі

1. Який зв’язок існує між тоталітаризмом і корпоративною системою в Італії?
2. Що було передумовами радикалізації німецького суспільства часів Веймарської республіки?

IV. Робота з історичними термінами і поняттями

1. Поясніть поняття: «корпоративізм», «корпоративна держава», «плебісцит».
2. З перерахованих країн назвіть ті, яким за Версальським договором були передані землі, що були у складі Німеччини: Франція, Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Бельгія, Голландія, Данія, Литва, Латвія.
3. З перерахованих земель назвіть ті, які за Версальським договором втратила Німеччина: Ельзас і Лотарингія, Саарська область, Варшава, Познань, Мемель, Західна Пруссія, окремі райони Східної Пруссії і Померанії, округи Ейпен і Мальмеді, Тульчинський округ, Північний Шлезвіг, Баден і Вюртемберг.

V. Творчі завдання

1. Доктрина італійських фашистів базувалась на ідеях «загальнонаціональної влади» і «корпоративної держави». Чому фашисти взяли за основу ці ідеї?
2. Як Ви вважаєте, які уроки сучасні політики можуть винести з історії Веймарської республіки?

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

31 липня 1919 р. ……	прийняття Веймарської конституції
8 листопада 1923 р. ……	нацистський путч у Мюнхені

1. НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (НЕП)

Криза в Радянській Росії після закінчення громадянської війни

На початку 1921р. більшовицька влада опинилася в глибокій кризі.

Трупи померлих від голоду, зібраних за декілька грудневих днів 1921 року на цвинтарі в м Бузулук

Промисловість була в стані розрухи. Через нестачу сировини і палив майже третина заводів і фабрик не працювали. Обсяг промислової продукції порівняно з 1913 р. зменшився в 7 разів. Посівні площі скоротилися з 110 млн десятин до 75 млн. У країні панувала інфляція — коробка сірників коштувала кілька мільйонів карбованців.

У 1921 р. почався страшний голод, який охопив Україну, Поволжя, Приуралля, Казахстан, Західний Сибір. Голодувало близько 30 млн чоловік. Незважаючи на допомогу світового співтовариства, віл голоду загинуло понад 3 млн осіб.

Селянство більше не мирилося з політикою продрозкладки. Селянські повстання спалахнули з серпня 1920 р. у Тамбовській і Воронезькій губерніях, в Україні на Середньому Поволжі, Дону і Кубані; у Середній Азії активізували свою діяльність басмачі, які виступали під релігійно-політичними гаслами.

28 лютого 1921 р. спалахнув заколот в одному з осередків революції 1917 р. — морській фортеці Кронштадт.

Необхідність пошуку шляхів виходу з кризи змусила партійно-державне керівництво різко змінити економічну політику. На X з’їзді РКП(б) у березні 1921 р. була прийнята резолюція «Про заміну продрозкладки продподатком». Аналогічний декрет прийняв ВЦВК РРФСР У країні впроваджувалася нова економічна політика, за якою закріпилася відповідна назва — неп.

Основні причини переходу до непу

Глибока соціально-економічна криза влади більшовиків.

Масові повстання в сільській місцевості, виступи в містах, армії, на флоті.

Крах ідеї «впровадження соціалізму і комунізму» шляхом ліквідації ринкових відносин.

Прагнення утримати владу в умовах наростання опору їй і міжнародної ізоляції.

Спад революційної хвилі на Заході. Віддалена з точки зору більшовиків перспектива світової революції, тому треба було переходити від «надзвичайної» економічної політики до раціональної, з урахуванням економічних чинників.

Сутність непу

а) В економічній сфері:

Нова економічна політика (неп) — запроваджена у 1921 р. більшовиками політика для подолання розвалу економіки після періоду воєнного комунізму. Неп був заснований на товарно-грошових відносинах (заміна продрозкладки продподатком, допущення вільної торгівлі при регулюванні її з боку влади, здавання в оренду дрібних державних підприємств і землі; дозвіл розвитку невеликих приватних підприємств тощо). Неп був ліквідований Сталіним наприкінці 1920-х рр. у зв’язку з переходом до адміністративно-командної системи економіки.

— лібералізація економічного життя при збереженні командних висот у руках партії більшовиків і держави. Запроваджувалися різні форми власності (у тому числі і приватна) та господарських укладів;

— денаціоналізація дрібної промисловості, підприємства об’єднувалися в трести і переводилися на госпрозрахунок, деякі з них поверталися колишнім власникам;

— дозволялася оренда підприємств, через концесії залучався іноземний капітал;

— заміна продрозкладки продподатком. Податок стягувався у вигляді фіксованої частини від зібраного врожаю (з 1924 р. — грошима). Тим самим селянин одержував право вільно розпоряджатися тією частиною продукції, яка залишалася в нього після здавання податку;

Нова конвертована грошова одиниця — червінець

— скасовування трудової повинності; здійснювався перехід від натуральної оплати праці до грошової, запроваджувалася тарифна система;

— стабілізація фінансів. Запроваджувалася нова конвертована грошова одиниця — червінець, забезпечений золотом. 1 червінець дорівнював 10 золотим карбованцям. Створювалися сприятливіші умови для розвитку приватної, державної і кооперативної торгівлі;

— скорочення державних витрат;

— відхід від насадження комун на селі. Селянам знову дозволили виходити з общини. Дозволялася оренда землі і застосування найманої праці. Розвивалася кооперація (споживча, промислова, сільськогосподарська).

б) У політичній сфері неп супроводжувався:

— збереженням і зміцненням авторитарної системи;

— завершенням розгрому опозиційних політичних партій;

— відносною демілітаризацією суспільства;

— звуженням сфери державного втручання в громадське життя;

— політичними судовими процесами над опозицією.

в) У духовній сфері:

— у насильницькому впровадженні у свідомість людей марксистської ідеології, жорсткому ідеологічному контролі;

— у введенні кримінальної відповідальності за переконання;

— у реформуванні системи освіти й обмеженні доступу до неї «класово чужих»; у посиленні боротьби з неграмотністю;

— в активізації антирелігійної кампанії;

— у висилці за кордон найвизначніших представників інтелігенції.

Суперечності непу

Дата добавления: 2015-05-23