Утворення Чехословаччини

ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА

Чеські і словацькі землі в складі Австро-Угорщини. До Першої світової війни сучасні Чехія і Словаччина входили до складу Австро-Угорщини, причому Чехія була економічно найбільш розвинутою частиною імперії Габсбургів. У роки Першої світової війни всі ресурси чеських і словацьких земель були поставлені на службу австро-угорської армії. Криваві події 1914-1918 рр. викликали на цих територіях імперії піднесення національно-визвольного руху, який спирався на підтримку Антанти.

Центри національно-визвольного руху в Чехії

Чехословацька національна рада	Національний комітет
Заснована в Парижі у 1916 р. Лідери — Т. Масарик, Е. Бенеш, М. Штефаник. Визнана Францією, Великою Британією і США як орган, що мав право формувати майбутній уряд країни.	Організований у 1918 р. у Празі. До його складу увійшли представники всіх чеських політичних партій. Голова комітету К. Крамарж — лідер Національно-демократичної партії. Мета — створення суверенної Чехословацької держави.

Національний комітет у Празі прагнув посилити свій вплив у суспільстві. З цією метою у 1918 р. була створена Соціалістична рада, до складу якої увійшли соціал-демократи і соціалісти. Національний комітет був утворений і в Словаччині.

Державотворення. 28 жовтня 1918 р., коли стало відомо, що айстро-угорський уряд погодився прийняти запропоновані президентом США В. Вільсоном умови миру, Національний комітет, перетворений у Національну раду, оголосив про утворення Чеської держави.

30 жовтня Національна рада Словаччини (також перетворена з Національного комітету Словаччини) заявила про відокремлення Словаччини від Угорщини і про приєднання її до Чехії. Утворення Чехословацької держави, яке відбулося мирним шляхом, завершило тривалу боротьбу двох братерських народів за національне визволення.

14 листопада Національні збори, сформовані шляхом розширення Національних рад Чехії і Словаччини, проголосили Чехословаччину республікою. Перший уряд сформував лідер Національно-демократичної партії К. Крамарж. Президентом республіки був обраний Т. Масарик.

Томаш Масарик Масарик Томаш (1850-1937) — чехословацький політичний і державний діяч, один із творців Чехословацької держави. Народився 7 березня 1850 р. у м. Годонині (Моравія). Закінчив гімназію в Брно і Віденський університет. У 1879-1882 рр. — доцент Віденського університету, у 1882-1914 рр. — професор філософії Празького університету. Засновник і ідеолог ліберальної Чеської народної партії, перейменованої в 1905 р. у Прогресивну партію, що виступала за автономію Чехії в складі Австро-Угорщини. Неодноразово обирався до австрійського парламенту. З 1914 р. — в еміграції. Обстоював ідеї незалежності Чехословаччини. У 1916 р. очолив Чехословацьку національну раду в Парижі. Автор праць із соціології і філософії, критично ставився до марксизму. Творець і перший президент (1918-1935) Чехословацької Республіки. У 1935 р. склав із себе повноваження президента і відійшов від політичного життя. Помер у 1937 р.

У квітні 1919 р. Національні збори прийняли закон про аграрну реформу, який установив максимум земельного володіння.

На території Словаччини в 1919 р. за допомогою угорської Червоної армії була створена Словацька Радянська Республіка за російським зразком. Не маючи підтримки, це штучне утворення проіснувало менше місяця.

Приєднання Закарпаття до Чехословаччини

Приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Постійний земельний голод, повільні темпи розвитку промисловості викликали масову еміграцію населення Закарпаття, особливо до США і Канади. Після розпаду Австро-Угорщини більшість українського населення Закарпаття висловилася за об’єднання з УНР. Однак 8 травня 1919 р. створена представниками ужгородської, пряшівської і хустської рад Центральна Українська Народна Рада проголосила об’єднання Закарпаття з Чехословаччиною.

За рішенням Паризької мирної конференції та за Сен-Жерменським мирним договором (10 вересня 1919 р.) Закарпаття переходило до складу Чехословаччини, де йому гарантувалися права автономії. Закарпаття було виділено в окремий адміністративний край — Підкарпатську Русь.

Становище українського населення. Українське населення краю в складі Чехословаччини не відчувало такої дискримінації, як у Польщі чи Румунії. У 1921 р. чисельність українців у Чехословаччині перевищувала 500 тис. чол. Прагнучи модернізувати всі регіони своєї держави, центральний уряд намагався підвищити рівень життя й у Закарпатті. У 20-х рр. у регіоні були поділені великі угорські маєтки, і близько 35 тис. селянських родин одержали додаткові ділянки розміром понад два акри. У території, заселені українцями, чеський уряд вкладав більше коштів, ніж вилучав.

У 1914-1938 рр. кількість початкових шкіл збільшилась з 525 до 851, а гімназій — з 3 до 11. Чехословацький уряд дозволив населенню Закарпаття користуватися в школах мовою за власним вибором. Такий лібералізм сприяв збільшенню кількості українських культурно-освітніх товариств, таких як «Просвіта», Товариство русофілів ім. Духновича. Процвітали театральні трупи і хори. Культурному відродженню сприяла творчість письменників В. Гренджа-Донського, А. Карабелеша, О. Маркуша.

Конституція 1920 р.

Прийняття конституції Чехословацької Республіки відбулось 20 лютого 1920 р. За Конституцією, глава держави — президент — обирався Національними зборами терміном і наділявся великими повноваженнями; разом з урядом він здійснював виконавчу владу. Законодавча влада належала двопалатним Національним зборам (парламенту). Виборче право мали всі громадяни, які досягли 21 року.

Дата добавления: 2015-05-23