Роздуми з приводу. Відомо, що газета була дуже важливою для «творчої лабораторії» великого російського письменника Федора Достоєвського

Відомо, що газета була дуже важливою для «творчої лабораторії» великого російського письменника Федора Достоєвського. З газет він брав сюжети для своїх геніальних робіт — «Злочин і покарання» та інших. Але уявимо собі, яких би змін зазнала його творчість, якби він жив у XXI столітті — у добу інтернету, кіно, телебачення, анекдотів, коміксів, моди, політичних гасел, агресивної реклами тощо?

2. ПОВСЯКДЕННІСТЬ

XX століття змінило роботу та дозвілля людей, устрій їхнього життя та побут. Змінилися суспільні звичаї, традиції, родинні стосунки, які мали пристосовуватися до нових умов «божевільного століття». Звичайно, деякі норми поведінки, предмети одягу та побуту людей 1920-х рр. можуть сьогодні нам здаватись дещо дивними. Проте, ще дивнішим здавався світ перших десятиліть XX століття людям, які звикли до темпу життя більш спокійного та менш квапливого XIX століття.

Цікаві подробиці

Переможець однієї з перших автомобільних гонок заявив журналістам після заїзду: «Я їхав зі швидкістю 20 кілометрів на годину. Це — безумство».

1920-ті рр. були роками підйому, Європа одужувала від воєнних труднощів. Економічне зростання, розвиток промисловості — все формувало стиль «золотих двадцятих років». «Втрачене покоління», яке пережило війну, квапилось надолужити втрачене в нескінченних розвагах.

У 1921 р. відбувся перший в історії конкурс краси. Небачену популярність здобули польоти на аеропланах і гонки на автомобілях.

Виробництво побутової техніки та зміни в побуті людей. Технічні новинки входили в повсякденне життя людей. На ринку споживчих товарів індустріально розвинутих країн з’явилися радіоприймачі, пилососи, холодильники, пральні машини й інша електропобутова техніка. Звичайно, це суттєво змінило побут людей, звільнило більше часу для дозвілля. Виробництво побутової техніки ставало масовим, однак широкого попиту ці вироби ще не знаходили: позначалася недостатня платоспроможність населення. До «ери масового споживання», яка розпочалась наприкінці XX ст. в розвинутих країнах Європи та Америки, було ще далеко.

Грамофон

«Терменвокс»

Звуковідтворювальна техніка. На початку XX ст. дуже популярними були патефони, які отримали назву від компанії виробника кіноапаратури і звукозаписуючої техніки «Брати Пате», і грамофони (патент на винахід був виданий ще в 1887 р. німецькому винахіднику Е. Берлінеру). Ці пристрої були досить компактними, хоча якість звучання не завжди задовольняла цінителів музики, гучність музики була достатньою і для влаштування прослуховування музичних новинок, і для організації танців. Виробництво портативних патефонів і грамофонів, яке швидко розвивалось у 1920-ті рр., продовжувалось аж до 1950-х, коли на зміну апаратам з акустичним посиленням звуку прийшли електропрогравачі.

На початку століття було ще далеко до електронних музичних синтезаторів та акустичних систем, але вже у 1920 р. був створений перший у світі електронний музичний інструмент, названий ім’ям його творця «терменвокс» — «голос Термена». Ідея створення цього незвичного інструмента виникла у автора, коли він проводив досліди у Фізико-технічному інституті під керівництвом А. Іоффе в Москві. Висота звуку інструмента змінювалась під час наближення руки до електроємного електроду. Для публіки було справжнім дивом, коли людина, не торкаючись до предметів, проводила руками то ближче, то далі

від терменвоксу, і звучала дивна музика — «музика XX століття», як тоді її називали.

Кінотеатри. У Європі та Америці на екранах «великого німого», як називали кіно буз звукового супроводу, сяяли зірки екрану, які грали у кіномелодрамах, комедіях.

Віра Холодна

Серед найвідоміших зірок «німого кіно» була геніальна Віра Холодна. Під час демонстрації фільмів «Пісня торжествуючого кохання» («Песнь торжествующей любви») і «Полум’я неба» («Пламя неба», 1915) відбувався нечуваний ажіотаж. Заради того, щоб подивитись на велику акторку, люди вишикувались у довжелезні черги. У Харкові, наприклад, під час стовпотворіння в кінотеатрі «Ампір» були розбиті всі вікна, двері зірвані з петель. Для того, щоб приборкати натовп, який штурмував залу, викликали загін кінних драгун. Такий успіх у актриси був по всій Росії. І мало хто знав, що недосяжна для мільйонів прихильників «Раба кохання» народилась не під «небом Аргентини», а в Україні, і за гарний апетит мати називала доньку «полтавською галушкою». Віра знімалась у кіно в Москві і померла у зеніті слави в 1919 p., коли їй було лише 26; похована Віра Холодна (Віра Левченко) в Одесі.

Кіно ставало все популярнішим. Глядачі вимагали більш цікавих і захоплюючих видовищ. У перші десятиріччя XX ст. з’явились такі кіножанри, як пригоди та фантастика. Для їх зйомок стали використовувати нові технології, покадрову зйомку. Перший ляльковий фільм «Прекрасна Люканіда», створений у Росії режисером Владиславом Старевичем у 1911 p., зробив фурор. Глядачі були переконані, що бачать на екрані дресированих комах! У 1925 р. був створений перший кіноваріант «Загубленого світу», глядачів якого вражали екранні динозаври (для фільму знімали ляльок динозаврів розміром 60 см).

Ще не з’явились професійні кінокаскадери, але цирковий артист Гленн Морріс вже демонстрував на екрані карколомні трюки у ролі Тарзана (1924). А у 1929 р. свою першу роль у кіно зіграв Джонні Вайсмюллер, який з 1930-х рр. стає неперевершеним виконавцем ролі Тарзана.

На зміну «великому німому» прийшло звукове кіно. Першим звуковим фільмом у прокаті стала американська кінострічка «Співак джазу» («The Jazz Singer», 1927). З 1929 p. звукове кіно стало переважати на екранах Сполучених Штатів. Перегляд кінострічок ставав все привабливішою формою дозвілля, все більш популярним, входив у моду.

Моделі Поля Пуаре (1908)

Мода. Мода в усі віки була різноманітною, але найбільш сміливою, розкутою, екстремальною вона стала саме в XX столітті. Звичайно, перш за все вона цікавила жінок. Саме в XX столітті — з появою кінематографа, модельного бізнесу, реклами і журналів мод — жінкам довелось піти на серйозні фізичні випробування та фінансові витрати, щоб стати схожими на акторок, манекенниць та «дівчат з обкладинок», від котрих божеволів увесь світ.

Не встиг Поль Пуаре — законодавець мод 1910-х рр. — звільнити дам від корсетів, як з’явились інші види білизни, не дуже зручні, але модні. Під час Першої світової війни і після неї модно було виглядати «як хлопчик», популярними були короткі жіночі зачіски. Цю тенденцію підтримала славнозвісна Коко Шанель: вона нарядила жінок у чоловічий одяг, доповнивши дамський гардероб піджаками, брюками і строгими сорочками з краватками. У 1921 р. з’явились духи «Шанель № 5», які стали ознакою жіночності та смаку, а в 1926 р. — маленька чорна сукня, найвідоміша модель XX ст. Вона стала символом стильності та елегантності, не підвладної часу, що пасувала усім без винятку жінкам. Достатньо було однієї деталі, щоб перетворити таку сукню на ділове або вечірнє вбрання. Габріель Шанель, її зачіска, парфуми, сукні та біжутерія стали символом 1920-х років.

У цей період модниць Європи захопила мода на екзотику. Розкопки гробниці фараона Тутанхамона викликали хвилю «єгиптоманії». Всюди були малюнки лотосу, скарабея, Клеопатри.

Іншою, не менш екзотичною для західної людини модою був «російський стиль». Емігранти з більшовицької Росії шили і вишивали сукні і білизну, робили біжутерію і сумки, розписували шарфи і шалі. 1921 р. — пік популярності «російських» вишивок. У Парижі, Берліні, Лондоні та інших центрах російської еміграції були відкриті російські дома моди.

Повсякденність за радянських умов. У Радянській Росії та Радянській Україні, а згодом у СРСР у повсякденному житті людей поєднувались різні тенденції.

З одного боку, люди втомились від війн та революцій і прагнули нормального, звичайного життя, створення відносного комфорту, слідування світовій моді тощо. У роки непу до радянської моди проникає західний стиль «арт деко» і тенденція унісексу — жінки активно використовували короткі зачіски, брюки, гімнастерки, палили разом з чоловіками. Ще не скоро повернулась мода на жіночність.

Модниця (1920-ті рр.)

З іншого боку, багатьох людей захопили «революційні ідеї», які вони поширювали і на побут, і на всі інші елементи нормального людського життя. Такі «революціонери» відмовлялись від «старої та міщанської звички» приготування смачної домашньої їжі, пропагуючи обіди в «комуністичних» громадських їдальнях, бажано — вегетаріанські. Опікування побутом, зручним одягом теж вважалось «міщанством».

У 1921 р. в Радянській Росії був популярним рух «Геть сором», члени якого ходили по містах оголеними або прикриваючись вузьким шарфом на стегнах із написом «Геть сором!». Проте ця спроба відмовитись від «буржуазних пережитків» (одягу) в холодній Росії не вдалася.

Селяни теж прагнули до людських умов життя, але між матеріально-побутовими умовами міста і села існувала прірва. Акценти у «боротьбі за новий побут» більшовики робили на антирелігійну роботу, «розкріпачення жінок», поширення комуністичних ідей.

«Перетворення побуту та дозвілля» радянських дітей. Партія більшовиків особливу увагу приділяла дітям — «майбутнім будівникам комунізму». Організація дозвілля дітей була підпорядкована завданням «комуністичного виховання». Більша частина дітей у радянських республіках залучалась до всіляких клубів, гуртків, майстерень, спортивних секцій тощо. Участь кожного радянського школяра в клубній роботі була обов’язковою, він мав лише обрати форми занять. Найбільш поширеними гуртками були: громадсько-політичний (радянські освітяни вважали його найважливішим), а також юннатів, літературний, театральний, музичний, фізкультурний тощо. Головним у гуртках був ідеологічний зміст будь-якого заняття. Будь-яке дійство, виставу політгурток мав перетворити на «політичну доповідь-інсценізацію». Серед таких «видовищ» популярними були, наприклад, «живі газети» про останні суспільно-політичні події чи «інсценовані суди», наприклад, над матір’ю, яка не дозволяла своїй дитині вступати до піонерської організації, чи політичні суди над капіталістами-фабрикантами або Р. Пуанкаре і В. Вільсоном, які «допомагають білогвардійцям розстрілювати та вішати робітників».

Ідеологічне навантаження носили навіть заняття фізичною культурою. Серед зразків «тем занять» не дивною, як на той час, виглядає така тема: «Принципова відмінність радянського спорту від спорту буржуазного».

Літні Олімпійські ігри 1920 р. Плакат

Спорт. Важливою формою активного використання вільного часу на перші десятиліття XX ст. в країнах Європи та Америки став спорт.

З періодом кінця XIX — початку XX ст. пов’язане і відродження Олімпійських ігор. Ініціатором поновлення Олімпійських ігор був французький барон П. де Кубертен. У 1894 р. він скликав у Парижі конгрес, який прийняв рішення про створення Міжнародного олімпійського комітету (МОК) і проведення Олімпійських ігор раз на чотири роки. Правила Ігор визначалися Олімпійською хартією.

Переможцями перших Олімпійських ігор сучасності ставали, як правило, атлети США, Британії, Франції, Німеччини, Швеції. У цих країнах заняття фізкультурою і спортом мали масовий характер, для спортсменів були створені відповідні умови для тренувань. Спортсмени Росії брали участь в Олімпійських іграх 1908 і 1912 рр., хоча великих успіхів не досягли.

У міжвоєнний період Радянський Союз в олімпійському русі участі не брав, що було пов’язано насамперед з політичними мотивами. З 1924 р. регулярно почали проводитися й зимові Олімпійські ігри. У період між двома світовими війнами літні Олімпійські ігри проводилися в Антверпені (Бельгія, 1920); Парижі (Франція, 1924); Амстердамі (Голландія, 1928).

Команда «Квебек бульдогз», 1917 р.

Поряд з аматорським спортом, коли спортсмени тренувалися і змагалися у вільний від навчання і роботи час і не одержували за це фінансових винагород, у ці роки відбувався розвиток професійного спорту. Спорт ставав професією для тих, хто присвячував йому увесь свій час, причому професією досить високооплачуваною.

У 1917 р. у Канаді виникла одна з перших професійних спортивних організацій — Національна хокейна ліга (HXJI), що поєднувала у своїх лавах хокейні команди США і Канади. Вони грали за Кубок Стенлі, заснований ще у 1893 р. генерал-губернатором Канади лордом Стенлі.

Найпопулярнішими видами спорту в ці роки були легка атлетика, футбол, плавання, баскетбол, гімнастика.

Розвиток спорту й олімпійського руху сприяв подальшому самовдосконаленню людини і зміцненню контактів між країнами і народами.

Дата добавления: 2015-05-23