Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Літній цикл




Весняний цикл

Зимовий цикл

Колядки виконують під час обряду колядування на Різдвяні свята, а щедрівки — у щедрий вечір, під Новий рік. Гурти моло­ді обходили домівки, іноді з «козою» (один із щедрувальників у вивер­нутому кожусі і з дерев’яною головою кози), величали піснями господа­рів, бажаючи їм усіляких щедрот і достатку, а за це, жартуючи, просили винагороду.

Веснянки виконували під час весняних обрядів. Це — закличні пісні, вони мали закликати весну і добрий врожай. До найвідоміших веснянок належать такі: «Ой весна, весна — днем красна», «А ми просо сіяли, сіяли», «Подоляночка».

Русальні пісні дуже давні за походженням, їх викону­вали під час «русального тижня», наприкінці травня — на початку червня, коли починало колоситися жито. Наші пращури хотіли забезпечити ви­сокий урожай і вплинути на міфічних русалок, аби вони не шкодили по­сівам, умилостивити їх, щоб не ловили й не залоскочували дівчат і хлоп­ців.

Купальські пісні виконували в ніч перед святом Івана Купала (7 липня): хлопці й дівчата збиралися біля вогнищ, стрибали через них, співали, влаштовували ігри, дівчата пускали вінки на воду й дивилися, куди вони попливуть, — звідти й прийде суджений, топили в річці чи спалювали на вогнищі опудало Купали, щоб забезпечити добрий уро­жай на майбутній рік.

Жниварські пісні — обрядові величальні пісні, які виконували під час жнив. День їх закінчення перетворювався на свято завершення польових робіт зі збирання врожаю. Воно проходило радіс­но й урочисто, супроводжувалося цікавими дійствами й піснями. Жен­ці висловлювали побажання доброго врожаю в наступному році, дяку­вали ниві за врожай.

 

 

Голосіння — вид фольклору слов'янських народів. Голосіння виконують у зв'язку з майбутньою розлукою — під час весілля, проводів до війська, хвороби, але переважно під час похоронного та поминального обрядів.

Голосіння — це народно-поетичні твори, пов'язані з похоронним обрядом. В їх основі лежать стародавні уявлення про те, що померлий продовжує існувати в невідомому далекому краю, але його зв'язок з оточенням, в якому перебував до смерті, триває. Тому в голосіннях зверталися до мерця, як до живого, виповідаючи йому свої жалі, вихваляючи, прагнучи «розбудити» і благаючи повернутися. Виконували цю частину обряду жінки.

Голосіння мають усталену композицію, образність, ритміку, а подеколи й римування, що зближує їх з іншими видами обрядової пісенності. Саме ці ознаки дозволили В. Гнатюкові твердити, що хоч «похоронні голосіння… переважно відбігли далеко від звичайної пісні, але … належать цілковито до неї… Голосіння в'яжуться стисло з похоронним обрядом».

...Ой приїхав козаченько на нове подвір’я, А там грають, пригравають на смутне весілля. А як зайшов козаченько до нової хати, Та почав він над дівчинов рученьки ламати. — Губки ж мої тоненькії, чо-сьте так стулились? Як я їхав з цего села, ви ще говорили! Ручки ж мої біленькії, чо вас так ісклали? Як я Їхав з цего села, ви ще вишивали. Ніжки ж мої біленькії, чо вас так зложили? Як я їхав з цего села, ви ще виходили. Очка ж мої чорненькії, чо вас так стулили? Як я їхав з цего села, ви ще ся дивили. Очка ж мої чорненькії, брови, як шнурочок, Губки ж мої ніжненькії лиш до співаночок!

 

Історичні пісні — це фольклорні твори, присвячені певній історичній події, чи відомій історичній постаті. У цих піснях висловлюється ставлення народу до історичних подій чи героїв.

В історичних піснях часто оспівуються безіменні герої, але їхня діяльність пов'язана з конкретним історичним періодом. Поява історичних пісень є наслідком розвитку історичної свідомості народу і його художнього мислення. Вони з'явились у XV столітті, в період боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників, увібравши традиції героїчного епосу Київської Русі та українських дум.

Назву «історичні пісні» вперше ввів в українську фольклористику Микола Гоголь.

Тематичні групи українських історичних пісень:

· про боротьбу з турецько-татарськими нападниками;

· про визвольну боротьбу українського народу під проводом Б. Хмельницького;

· про стихійні селянські повстання та їх героїв.

· Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!

· Ой не так вся Україна,
Як рідная мати,
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.

· “Ой не плач же, Морозихо,
Не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!”

· “Чогось мені, козаченьки,
Мед-вино не п’ється:
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!”

 

Козацькі пісні пов’язані з історією народу; найдавніші з них оспівують героїзм захисників вітчизни від турецько-татарських загарбників, готовність молодих патріотів пожертвувати родинним затишком, а може, й життям,— тому в цих піснях важливе місце займає мотив прощання з родиною, битви з ворогом і героїчної загибелі козака. «Моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украина туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчислимые огромные курганы,— з романтичною піднесеністю і захопленням писав Шевченко, — она своей славы на поталу не давала, порога деспота под ноги топтала и — свободная, нерастленная — умирала. Но напрасно грустны и унылы ваши песни, задумчивые земляки мои. Их і пожила свобода, а пела тяжкая одинокая неволя».

Соціальні суперечності, які все більше загострювалися з часом теж знайшли своє відображення в козацьких піснях:

Улюблена метафора козацьких пісень — це зображення смерті як одруження або як непробудного сну: «заснув в степу він, сердега, довіку»; битви — як засіву чи кривавого бенкету. Окремі образи, символи, метафори й мовні кліше з поетичного арсеналу козацьких пісень зустрічаємо в інших циклах та жанрах, бо вони, виявляючи народний ідеал, якнайкраще відповідають його естетичним смакам та уподобанням.

Бала́да (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Первісно — танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 519; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.