Опозиційний рух

Життя жінок у радянському суспільстві

Моральний стан суспільства

Етносоціальні процеси та рівень життя населення

Етносоціальні зміни	Життя працівників	Побут номенклатури
- З 1959 по 1989 к-ть населення ↑ на 9, 6 млн - Загальна к-ть 1960 р. – 42, 4, Україна – 6 місце в Європі - Приріст в 1960-1970 рр – 5 млн, а в 1979 – 1989 – 1,8 млн - К-ть населення не перебільшувала 50 млн, а 1989 за переписом українців було 51, 7 млн Питома вага українців зменшилася з 76,8% до 72,7% - На поч. 60-х рр. робітники складали 50% в господарстві, в 80-х рр. – 60% - Урбанізація - Селяни ↓ - 1979 – вперше смертність селян перевищила народжуваність = депопуляція - К-ть корінного етносу ↓, а росіян ↑ (переселенська політика радянської влади) - Русифікація - Кожний 4-ий громадянин – з вищою чи спеціальною середньою освітою Зростала кількість людей, які займалися інтелектуальною працею На селі чисельність спеціалістів та службовців зрівнялася з колгоспниками Виїзд молоді до міст - Соціальні групи, які рахувалися привілейовані в СРСР: працівники торгівлі («товари з-під прилавка»).	- З 1964 року колгоспники стали отримувати пенсію 12-30 крб - Відносно зросла закупівельна спроможність населення - Дефіцит товарів повсякденного вжитку - Складною залишалася житлова проблема - Медична проблема, чисельність лікарів була одною з найвищих, а от якість їх підготовки - ні Зростало будівництво житла, але внаслідок урбанізації, його все одно не вистачало.	- Рада Міністрів і ЦК компартії мали спеціальні великі господарства, де вирощувалися екологічно чисті городина і фрукти для вищих партійно-державних установ - Більша зарплата - Більша купівельна спроможність - Закриті кращі санаторії, поліклініки, лікарні, пансіонати, мисливські господарства - Високоякісні промислові і продовольчі товари - Краще житло - Штатні покоївки, яким нараховувався трудовий стаж - Елітні школи і садки

· Подвійна мораль суспільства

· Номенклатура – привілейована верства

· Працівники торгівлі – розподіл товарів «з-під прилавка» (знайомим, родичам)

· Зарплата в продавців була низька, тому й обслуговування була не на найвищому рівні

· У др. пол. 60-х рр. виникають підпільні виробництва, цехи, майстерні, що пропонують населенню «ліві», не враховані державою товари. Ці товари вироблялися за рахунок державної сировини та на державному підприємстві. Вони шила джинси, майки. В 70-80 –х рр. організатори підпільних цехів почали об’єднуватися в межах СРСР → створення «тіньової економіки»

· Збільшилася кількість жінок з вищою освітою

· Збільшилася кількість жінок, які посідали керівні посади

Національна культура	Правозахисники	Релігійне дисиденство
· Листопад 1965 – до ЦК КП України з листом звернулися Майборода, Костенко, Драч і авіаконструктор Антонов · В таборах загинули Стус, Марченко, Тихий, Литвин · Вересень 1965 – картина Параджанова «Тіні забутих предків» в кінотеатрі «Україна», на якій Дзюба, Стус і Чорновіл заявили про арешти інтелігенції, які замовчувала влада і організували акцію протесту	· 1968 – Г. Григоренко – демонстрація за підтримку татар, Москва · 1975 – в Гельсінкі – уряди 35 держав – Гельсінські угоди · Травень 1976 – створенні УГС (Українська Гельсінська Спілка або Українська група сприяння виконанню Гельсінських угод), М. Руденко, громадська організація. Ä Ввійшли до неї: Бердник, Кандиба, Лук’яненко, Мешко, Матусевич, Маринович, Строката, Тихий. Представником групи в Москві став Григоренко Ä Мета: 1. Акредитувати в Україні іноземних журналістів 2. Ознайомити громадськість з декларацією прав людини 3. Щоб Україна була самостійним членом на міжнародній арені 4. Сприяння виконання статей заключного Акта з питань безпеки і співпраці в Європі	ü Греко-католики - Йосип Тереля ü Катакомбна церква ü 1963 – Йосип Сліпий прибув до Ватикану ü Протестанти – Вінс

Методи боротьби дисидентів:

· Написання листів-протестів до керівних органів України, урядів демократичних країн, міжнародних організацій

· «Самвидав» - критичні статті

Ø 1966 – перша «самвидавська» робота Чорновола «Правосуддя чи рецидиви терору»

Ø В. Мороз «Мойсей», «Хроніки опору», «Серед снігів»

Ø 1970-1974 – газета «Український вісник», 8 номерів. Головний редактор – Чорновіл, після нього - Хмара

· Вивішування синьо-жовтих прапорів, листівок, святкування річниць

· Створення правозахисних організацій

· Друк науково-публіцистичних праць критичного спрямування на гострі соціально-політичні, національні та екологічні теми.

Боротьба з дисиденством:

1. Арешти:

ü 1965 – початок арештів

ü Сер. – вер. 1965 – арешти (Світличний, Б. та М. Горені, М. Косів) дисидентів

ü 22 травня 1967 – річниця Шевченка – арешти інтелігенції

ü 1967 – у Львові – засуджений Чорновіл за підготовку збірки «Лихо з розуму» про розправу над української інтелігенцією

ü 1968 – в Чехословаччині – «Празька весна» - революція прости соціалістичного ладу – ОВД (організація варшавського договору) придушила

ü 1972 – пік хвилі арештів, «великий погром», зміщено Шелеста

ü 1972-1973 – друга хвиля арештів. Заарештовано Дзюбу, Глузмана, Калинця, Калинець, Лісового, Параджанова, Плахотнюка, Плюща, Пронюка, Світличного, Світличну, Сверстюка, Стуса, Чорновола та ін.

ü 1977 – арешт Лук’яненка, Тихого

ü 1981 – арешт Кандиби

ü 1980-1982 – хвиля повного розгрому

2. Психіатричні лікарні

3. 1967 р. – в структурі КДБ створюється п’яте управління (боротьба з інакодумцями, «ідеологічними диверсіями»)

4. 1970 – призначений новий голова КДБ – Федорчук, який і розпочав масові арешти (В. Мороз за написання публіцистичних есе)

Причини розгрому дисидентів:

1. Відсутність політичної мобільності і зв’язку з масами

2. Не було підтримки серед робітників і селян

3. Брак організованості

4. Активна репресивна політика влади

Дата добавления: 2015-05-23