Драч Іван Федорович

Горська Алла Олександрівна

А́лла Олекса́ндрівна Го́рська (* 18 вересня 1929, Ялта — † 28 листопада 1970, Васильків) — українська художниця-шістдесятник і відомий діяч правозахисного руху 60-х років в Україні.

Під час війни пережила блокаду Ленінграда. Навчалась в художньому інституті в Києві. В 1961-65 стала одним з організаторів і членом Клубу творчої молоді у Києві. В 1964 році за виконання Шевченківського вітражу до вестибюлю Київського університету, була виключена зі Спілки художників, однак згодом поновлена. За участь в акціях протесту в 1965-68 роках проти розправ над українськими правозахисниками — була знову виключена зі Спілки художників і зазнала переслідувань з боку радянських органів безпеки. В квітні 1968 поставила свій підпис під листом-протестом 139 діячів науки і культури до тодішніх керівників СРСР у зв'язку з незаконними арештами і закритими судами над дисидентами. Разом із В. Симоненком і Л. Танюком відкрила місця поховання розстріляних в НКВС на Лук'янівському і Васильківському кладовищах, у Биківні (1962 — 1963). 28.11.1970 трагічно загинула при нез'ясованих обставинах у Василькові біля Києва. Похорон Горської перетворився в демонстрацію протесту проти існуючого комуністичного режиму в Україні. Автор численних художніх творів: «Автопортрет з сином» (1960), «Портрет батька» (1960), «Абетка» (1960), «Біля річки» (1962-63), «Портрет В. Симоненка» (1963) та ін.

Іва́н Фе́дорович Драч (*17 жовтня 1936, Теліжинці Тетіївського району Київської області) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч.

Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ по зоні діяльності МТС. 1955—1958 служив у армії. Навчався від 1958 у Київському університеті. Виключено за політичні погляди; у вересні 1961 перейшов на заочний відділ і став працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Вищі сценарні курси в Москві. Тоді ж написав перші вірші, деякі з них були критичними по відношенню до радянської влади. У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченко за свою збірку віршів. У1983 Івану Драчу було присуджено Державну премію СРСР з літератури. Іван Драч працював у газетах «Літературна Україна» і «Батьківщина», а також на кіностудії ім. О. П. Довженка. Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах. На І з'їзді Народного Руху України за перебудову 7-10 вересня 1989 р. був обраний його головою. З 28 лютого по 4 грудня 1992 він був співголовою НРУ разом з В'ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем. Пізніше очолив громадську організацію — Товариство "Україна-Світ". Весною 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради України від Артемівського виборчого округу. З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання На парламентських виборах 31 березня 2002 р. І.Драч виступав у списку «Нашої України». Таким чином, він втретє стає членом Парламенту України.

Творчість: поема-трагедію «Ніж у сонці». 1976 — Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона»

1983 — Державна премія СРСР, 1996 — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, 19 серпня 2006 — Герой України

Дата добавления: 2015-05-23