Етапи й напрями дослідження історії економіки та економічної думки

Економічна історія та історія економічної думки мають давні традиції свого розвитку. В найдавніші часи вони з'являлись у формі переписів, повчань, літописних описів і містили загальну інформацію про кількість населення, придатного для війська, про майновий стан у державі тощо.

Економічна думка розвивалась переважно як складова загальносуспільного вчення про мистецтво державного управління, про норми функціонування влади та раціонального господарювання. Однак початком дослідження історії економіки та економічної думки треба вважати XVII - XVIII ст.

У самостійну науку економічна теорія виділилась завдяки «Трактату політичної економії» (1615 р.), написаному представником раннього меркантилізму А. Монкретьєном. Загалом ця праця дала можливість виділити етапи розвитку економічної теорії.

До питань аналізу економічних уявлень про минуле у своїх працях зверталися видатні дослідники свого часу:

- у XVII ст. — В. Петті;

- у XVIII ст. - А. Сміт, Ж. Б. Сей, Т. Мальтус, Д. Рікардо, Дж.'Р. Мак-Куллох

- у XIX ст. - К.Маркс, Дж. С. Міль, Дж. К. Інгрем.

Серед досліджень цих відомих постатей економічної науки варта уваги праця англійця Дж. Р. Мак-Куллоха «Історичнийв нарис виникнення науки політичної економії» (1826 р.), в якій розглядається роль вчення А. Сміта та його послідовників у розвитку класичної політекономії.

Критичному аналізу цієї науки присвячені дослідження ірландського вченого Дж. К. Інгрема «Історія політичної економії» (80-ті роки XIX ст.) та IV том «Капіталу» К. Маркса, вперше виданий під назвою «Теорія додаткової вартості».

Першим серед українських учених критичним аналізом докласичної та смітівської економічної теорії займався М. Балудянський (1769-1847) та дослідники, що працювали у другій половині XIX - на початку XX ст.: І. Вернадський (1821-1889), М. Бунге (1823-1895), М. Туган-Барановський (1869-1919).

Більшість зарубіжних та вітчизняних учених дотримуються такої періодизації розвитку історії економічних учень:

а) докласична економічна думка, яка охоплює економічні ідеї та погляди Стародавнього Сходу, епохи античності (осьового часу) та середньовіччя (зокрема меркантилізм);

б) класична політекономія (починаючи з фізіократів);

в) альтернативні класичні школі як напрями економічної думки (історична школа, марксистська економічна теорія, економічні концепції соціал-демократії);

г) неокласичний напрям економічної теорії (маржиналізм австрійської, лондонської, кембриджської та американської шкіл);

д) економічні теорії XX — поч. XXI ст. (інституціоналізм, кейнсіанство, економічні теорії неолібералізму та неоконсерватизму, неоінституціоналізм, неокейнсіанство).

Процес становлення економічної історії розпочався з кінця XVIII ст. Уже до середини XIX ст. вона сформувалась як самостійна дисципліна і розвивалась на межі трьох напрямків дослідження розвитку суспільства: історії, економічної теорії та конкретної економіки.

Найяскравішими представниками економічної історії, її основоположниками були:

- в Англії - Арнольд'Дж. Тойнбі (1852—1883);

- у Франції - Фюстель де Куланж Нума Дені (1830-1889), Марк Блок (1886-1944), Лабрус Ернест Каміль (1895-1972), Фернан Бро-дель (1902-1985);

- у Німеччині - Фрідріх Ліст (1789-1846), Карл Бюхер (1847-1930), Макс Вебер (1864-1920) та інші.

У своєму розвитку «Економічна історія» як наукова дисципліна пройшла п'ять етапів, які містили такі напрямки:

- період становлення — з XVII і до середини XIX ст.;

- традиційна економічна історія (історія народного господарства) — з середини XIX ст. до кінця 50-х років XX ст. — як самостійна наука;

- нова економічна історія (кліометрія, історична економетрика) - кінець 50-х — 60-ті ч роки XX ст.;

- вивчення довгострокових тенденцій розвитку економіки та економічного зростання — з кінця XIX ст. до 70-х років XX ст. Цей напрям функціонував як окремий в історіко-економічних дослідженнях паралельно до другого та третього етапів;

- історична економіка — з 70-х років XX ст. й до сьогодення — як синтез методів нової економічної історії та аналізу довгострокових тенденцій економічного розвитку.

Як спільна дисципліна історія економіки та економічних учень була введена в Україні для викладання студентам економічних спеціальностей у 2007 р. У контексті цієї дисципліни вивчають історію господарства та економічної думки України від найдавніших часів до сьогодення, що зумовлено необхідністю висвітлення і усвідомлення закономірностей і особливостей розвитку українських земель в умовах незалежної держави, яка стала рівноправним суб'єктом світової цивілізації.

Дата добавления: 2015-05-23