Білет № 29

Соціально-економічний розвиток УРСР у першій пол.. 1950-х рр.

Істотною рисою економіки постсталінського періоду була поступова переорієнтація економіки на соціальні потреби, на інтереси людей, якими протягом тривалого часу нехтували ніби заради «найвищих інтересів держави та всього прогресивного людства». У серпні 1953 р. на сесії Верховної Ради СРСР уперше було порушено питання про необхідність вирівняти темпи розвитку промисловості груп «А» і «Б». За період 1940-1953 pp. виробництво засобів виробництва збільшилося більш ніж у 3 рази, а виробництво предметів споживання — лише в 1,7 раза. На сесії було поставлено завдання «у найближчі два-три роки добитися створення в нашій країні достатку продовольства для населення і сировини для легкої промисловості». Незабаром у магазинах з’явилося більше продуктів, розпочалася закупівля деяких товарів за кордоном і т. ін. Навесні 1956 р. були ухвалені документи, спрямовані на поліпшення умов праці й підвищення рівня життя людей. У березні 1956 р. на 2 год скорочено тривалість робочого дня в передвихідні та передсвяткові дні, збільшено тривалість відпусток у зв’язку з вагітністю й пологами (з 77 до 112 календарних днів). У квітні 1956 р. скасовано закон 1940 p., що прикріплював робітників до підприємств, де вони працювали. Тепер працівники мали право змінювати місце роботи, попередивши адміністрацію про свій намір за два тижні. Для селян, однак, зберігалося попереднє становище: не маючи паспортів, вони не могли залишити колгосп або радгосп. У травні 1956 р. був установлений 6-годинний робочий день для підлітків 16-18 років. Скасовувалася плата за навчання в старших класах середніх шкіл і 104 вищих навчальних закладах. Найболючішою побутовою проблемою того часу була нестача житла, хоча після війни влада докладала значних зусиль для відбудови знищених міст і сіл. Проте темпи будівництва були недостатніми, а рівень забезпеченості населення житлом — низьким. У 1955 р. відбулася переорієнтація в житловому, цивільному та промисловому будівництві: будівлі споруджувалися «без надмірностей», на основі індустріальних методів. Згідно з постановою ЦК КПУ та Ради міністрів УРСР від 22 вересня 1955 p., будівництво житлових і культурно-побутових будинків мало вестися за типовими проектами. За індивідуальними проектами здійснювалося будівництво з дозволу Держбуду УРСР, а в Києві — Київського міськвиконкому. Це давало можливість заощадити кошти, значно розширити й прискорити будівництво, але водночас була започаткована типова одноманітність міст і селищ.

Дата добавления: 2015-05-23