Критерії періодизації господарського розвитку

Питання періодизації є одним із найскладніших в історико-економічній науці, постійно перебуває в центрі дискусій. Це пояснюється існуванням багатьох варіантів і підходів до визна­чення етапів розвитку господарської сфери суспільств. Розгля­даючи цю проблему, необхідно ознайомитися з найвідомішими в літе­ратурі варіантами періодизацій, сформувати власну пози­цію щодо вибору найбільш точного і науково обґрунтованого відображення історичного розвитку господарського життя сус­пільств.

Періодизація – це визначення певних хронологічно послідов­них етапів у господарському роз­витку суспільства.

Необхідно звернути увагу на особливості періодизації, яка застосовується загальною історією. Вона полягає в тому, що по­дії розглядаються послідовно в часі, її основу утворює хроноло­гія подій, а періоди визначаються роками, століттями чи тисячо­літ­тями. Для історико-економічної науки важливим стає не стільки час (коли відбулася подія), скільки якісні зміни в госпо­дарській системі, що тривали протягом певного періоду. Тобто періодиза­ція встановлюється не плином часу, а змінами в гос­подарських системах.

Отже, слід з’ясувати причини суспільного розвитку, які й призводять до змін у господарській сфері. Відомо, що такі при­чини по-різному визначаються в межах формаційної та цивіліза­ційної па­радигм пізнання суспільних процесів.

Необхідно пояснити, чому формаційна парадигма передбачає періодизацію на основі послідовної зміни первіснообщинної, ра­бовласницької, феодальної, капіталістичної та комуністичної суспільно-економічних формацій, у межах яких розглядається й історичний розвиток господарської сфери.

Проте цивілізаційна парадигма причини суспільного розвит­ку пов’язує із суперечністю між відносним відокремленням і на­лежністю (долученістю) індивіда до суспільства, із суспільною залежністю людей. Джерелом розвитку суспільних процесів є ак­тивна діяльність людей, що відбувається під впливом сус­пільної залежності. Тому історичний розвиток суспільства та йо­го госпо­дарської сфери визначається відповідно до форм сус­пільної за­лежності, зміна яких і обумовлює виникнення нових етапів роз­витку. З огляду на це потрібно назвати основні форми суспільної залежності людей, що існували історично, та поясни­ти, чому розвиток (поглиблення) свободи стає змістом історії.

Кожне суспільство є частиною більш широкої спільноти лю­дей – людства, розвиток якого впливає на поступ кожного су­спільства. Тому першим напрямом періодизації історико-еконо­мічного розвитку суспільств на основі цивілізаційної парадигми є встановлення головних етапів розвитку людства, у межах яких слід досліджувати еволюцію окремих суспільств. Людиноцен­тричність цивілізаційної парадигми – це ключ для розуміння того, що існують три стадії розвитку людства: формування ос­нов сучасних цивілізацій, становлення і розвиток світових циві­лізацій і початок формування глобальної цивілізації, а також для вста­новлення зв’язку між ними та визначення часових меж їх існування.

Розглянуті підходи до періодизації, що ґрунтуються на заса­дах формаційної та цивілізаційної парадигм, утворюють базу для критичного аналізу широко поданих у літературі різних її варіан­тів. При цьому особливе значення мають вибрані автора­ми кри­терії, аналіз яких дозволяє виявити як недоліки, так і пе­реваги запропонованих періодизацій. Іншим важливим аспектом оцінки наявних у літературі варіантів періодизацій є відобра­ження в них основних стадій, напрямів або періодів, історично­го розвитку господарської сфери.

Історично та логічно першу групу періодизацій становлять визначення стадій господарського розвитку А. Сміта, С. Дес­ницького, Ф. Ліста. Необхідно визначити спільні підходи та від­мін­ності позицій названих авторів, використання ними розвитку суспільного поділу праці як критерію періодизації.

Свої варіанти періодизації історичного розвитку господарсь­кої сфери суспільств запропонували Б. Гільдебранд, К. Бюхер і В. Ф. Левицький. В їх основі лежить рівень відносної відокрем­леності господарських одиниць, обумовлений не тільки розвит­ком суспільного поділу праці, а й особливостями форм власно­сті на засоби виробництва.

Наступну групу класифікацій етапів історичного розвитку суспільств утворюють варіанти сучасних дослідників В. Ростоу, Д. Белла, Е. Тоффлера, К. Поланьї та ін. Ці автори як критерій періодизації розглядають особливості технології, яка визначаль­но впливає на результати виробництва і, відповідно, на досяг­нен­ня дедалі вищого рівня добробуту населення.

Термінологічний словник

Господарство – сукупність виробничих відносин того чи ін­шого суспільного укладу; спосіб виробництва.

Емпірика – відомості, знання, що їх одержують лише з досвіду, спостерігаючи факти, не аналізуючи та не розглядаючи їх у взаємозв’язку.

Кліометрія – 1. Міждисциплінарна наука, яка вивчає і засто­совує у своїх підходах економічні теорії і економетричні мето­ди, а також математичні методи в історичних дослідженнях для створення та аналізу баз даних; моделювання довгострокових соціально-історичних процесів, вимірювання історичної демо­графії і т. ін. 2. Спосіб історичного дослідження, що викорис­то­вує моделювання історичних процесів за допомогою математич­них методів.

Парадигма – 1. Сукупність філософських, загальнотеоретич­них і метатеоретичних основ науки. 2. Система уявлень, харак­терна для визначення етапу розвитку науки, культури, суспіль­ного життя. 3. Той чи інший приклад або показовий випадок концепції чи теоретичного підходу. 4. Теорія (або модель поста­новки проблем), прийнята як зразок вирішення дослідницьких завдань.

Формація – 1. Тип, структура чого-небудь, що відповідають певному рівню, певній стадії розвитку. 2. Суспільство на певно­му ступені історичного розвитку з властивими йому способом виробництва, системою виробничих відносин і рівнем розвитку продуктивних сил.

Цивілізація – 1. Рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий тією або іншою суспільно-економічною формацією, а також ступінь і характер розвитку культури пев­них епох і народів; сукупність виявів досягнутого ступеня сус­пільного розвитку.

Дата добавления: 2015-05-23