Меркантилізм – перша школа політичної економії

Економічна думка періоду розпаду феодального господар­ства та формування передумов виникнення ринкової економіки була репре­зентована меркантилізмом. Слід детально розібратись у сутності та особливостях цього економічного вчення, проана­лізувати спільне та відмінне між раннім і пізнім його періодами, ознайомитися з по­глядами його представників. Таке ознайом­лення є вкрай важливим для розуміння процесів, що відбувались у пізньофеодальний період у господарській сфері західноєвро­пейських країн.

Потрібно усвідомити, що економічні погляди меркантилістів не можна розглядати як єдину, цілісну, наукову теорію, оскільки вони не створили й не могли створити розгорнутої теорії капіта­лізму, не визначили його законів і категорій, а присвятили свою діяльність суто практичним питанням економічної політики.

Ідеологію меркантилізму розкривають такі головні поло­ження:

По-перше, багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто багатство – це не що ін­ше, як нагромадження грошей.

По-друге, виробництво створює потрібні передумови для ут­ворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.

По-третє, безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші.

По-четверте, сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі: Г – Г¢ – гроші, що породжують гроші, – такою є формула капіталу в меркантилістів.

По-п’яте, не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом ба­гатства. Обіг товарів усередині країни, на думку меркантилістів, хоч і збагачує одних осіб за рахунок інших, проте не збільшує і не зменшує загальної суми національного багатства. Джерелом багатства є лише зовнішня торгівля.

По-шосте, баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, тобто треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати (проте щодо розуміння активного балансу погляди ранніх і піз­ніх меркантилістів дуже різнилися).

Отже, в центрі уваги меркантилістів була проблема збагачен­ня країни. Єдиним справжнім багатством країни для них були гроші: золото і срібло. Відповідно до цього всі меркантилісти стають на захист максимального нагромадження грошей. Основ­на відмінність полягала у різних поглядах на суть активного ба­лансу.

Ранні меркантилісти дивляться на гроші очима збирача скар­бів, який знає, що будь-яка купівля зменшує їхню кількість, а будь-який продаж – збільшує. Пізні ж меркантилісти підходять до грошей уже як капіталісти, розуміючи, що гроші «пород­жують» гроші і для цього вони мають бути в постійному русі.

Меркантилізм виник в Англії, потім поширився у Франції, Італії, інших країнах Європи. У кожній країні політика меркан­тилізму мала свої особливості, які необхідно визначити, ознайо­мившись із економічними поглядами англійських представників У. Стаффорда і Т. Мена, французьких – Ж. Кольбера, А. Мон­кретьєна, італійських – Г. Скаруффі, А. Серра, російських – А. Ордін-Нащокіна, І Посошкова, Петра І, українських – Б. Хмельницького, Ф. Прокоповича, Г. Грабянки та С. Величка.

Дата добавления: 2015-05-23