Основні закономірності розвитку ринкового господар­ства в країнах Європейської цивілізації

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Закономірності розвитку ринкового господарства в провідних країнах Європейської цивілізації

1. Основні закономірності розвитку ринкового господарства в країнах Європейської цивілізації.

2. Генезис і еволюція ринкового господарства в Англії.

3. Особливості ринкового господарства у Франції.

4. Німеччина на шляху до індустріального су­спільства.

5. Особливості розвитку економіки США (друга половина ХVII – 60-ті рр. ХІХ ст.)

Мета теми – визначити особливості розвитку ринкового гос­подарства в країнах Європи в другій половині XVII – 60-ті рр. XIX ст.

Розпочинаючи вивчення цього питання, потрібно з’ясувати, які суттєві зміни відбулись у всіх сферах суспільного життя країн Європейської цивілізації в другій половині XVII – першій половині XIX ст., і як вони вплинули на формування ринкового господарства?

Насамперед необхідно розкрити передумови, сутність і на­слідки демократичних, про­мислових і освітніх революцій у фор­муванні ринкового госпо­дарства. Вивчаючи наслідки демокра­тичних революцій(перші буржуазні революції відбулися у Ні­дерландах (1566–1609 рр.), в Англії (1640–1649 рр.), Франції (1789–1794 рр.), США (1775–1783 рр.), важ­ливо звернути увагу на те, чому і як вони змінили політичну та соціальну системи суспільства, сприяли переходу від особистої до економічної за­лежності, утвердженню національних держав і забезпечили умо­ви для формування ринкової економіки.

У з’ясуванні сутності та наслідків промислової революції слід зосередити увагу на передумовах її виникнення; хронологічних термінах її здійснення у різних країнах Євро­пейської цивілізації; змінах у техніці та технології виробництва; розвитку промисловості, сільського господарства, транспо­рту та торгівлі; утворенні нових, ринкових, форм господарювання; ви­никненні ринкових інститутів; формуванні різних типів ринків; предметів масового споживання, засобів виробництва, капіталів, робочої сили, цінних паперів тощо. Промисловий переворот – це перехід від мануфактури з її ручною ремісничою технікою до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який забезпечував упро­вадження у промислове виробництво і тран­спорт системи робочих машин, парових двигунів, створення са­мостійної машинобудівної галузі.У соціальному плані головну роль почали відігравати фабриканти та люди найманої праці. За­вершення промислового перевороту знаменувало остаточ­ну пе­ремогу індустріальної цивілізації над аграрною (фео­далізмом).

Важливо також визначити роль освітньої революції у форму­ванні ринкових відносин у країнах Європейської цивілізації до­сліджуваного періоду та показати її основні складові. Її суть по­лягала в переході від майже суцільної безграмотності до масової початкової освіти населення й розвитку спеціальної про­фесійної освіти. Така політика в галузі освіти змінила культуру взаємо­відносин держави (державних органів) і суспільства, дала по­штовх до стрімкого розвитку науки, запровадження нової тех­ні­ки і технологій, підвищення рівня культури управління позасі­мейними господарствами, формування більш досконалого інсти­туційного середовища та стала однієї з причин виникнення се­реднього класу. Рівень поширення освіти в державі залежав від ступеня її активності у цій сфері.

Таким чином, історичні етапи розвитку суспільств Євро­пейської цивілізації – демократична, промислова та освітня ре­волюції – завершилися формуванням ринкової економічної сис­теми. Утвердження в Англії, Франції, Німеччині та інших краї­нах ринкових відносин дало привід для теоретичного осмислен­ня цих процесів з нових методологічних позицій. Рекомендації меркантилістів за умов капіталістичного виробництва не могли вирішити економіч­ні та політичні проблеми буржуазії, тому на зміну йому приходить класична школа політичної економії, яка здійснила обґрунтування головних засад капіталістичного ви­робниц­тва, визначення економічних законів і розробку еконо­мічних категорій і понять тощо.

Дата добавления: 2015-05-23