УНР під час правління Директорії

52.

Українська держава гетьмана П. Скоропадського

Наступ російського царизму на українську державність

Гетьманщина в історії українського державотворення

Після перемоги над шведами Петро І значно зміцнив своє становище. Якщо раніше у зарубіжних джерелах та на картах північно-східні землі здебільшого називали Московщиною або Московським царством, то тепер він урядово закріпив і поширив у вживанні назву " Росія". Було навіть видано наказ московським послам у різних країнах, щоб за кордоном Московське царство називали Російським. Після закінчення Північної війни і прийняття в 1721 р. Петром І титулу імператора за Росією було встановлено офіційну назву "Російська імперія". Тоді Гетьманщину почали офіційно називати Малоросією, а згодом (1796) на цих землях створили Малоросійську губернію.

50. Вв

Після підписання Брестського миру 27.01.18 німці та австрійці окупували Україну, витіснивши більшовиків на схід і поновивши режим ЦР УНР (березень 1918 р.). Але ЦР не могла і не бажала виконати економічні вимоги німців (постачання продовольства і сировини) → збройний переворот 29.04.18, встановлення консервативної диктатури гетьмана (Скороп. – колишній царський генерал, активний учасник українізації армії). Соціальна база гетьманата вузька – заможні селяни і поміщики (УДХП), частково - рос.інтелігенція, що втекла з більшовицької Росії. Позитивні риси режиму: відносна політ. стабільність, розвиток культури (укр.університети, Академія наук), україномовне діловодство. Негатив: вороже ставлення більшості селян та їх збройні виступи проти реквізицій (Махно), скасування соціального законодавства УНР, вороже ставлення Антанти через зв’язок з Нім., залежність від окупантів. Після завершення ПСВ (11.11.18) і поразки Нім. утворено антигетьманську Директорію 14.11.18 (Винниченко, Петлюра), початок всеукр.повстання. 14.12.18 – втеча Скороп. з Києва (помирає в еміграції в Нім. у 1945 р.)

14.11.18 колишні діячі ЦР (Винниченко, Петлюра) підняли повстання проти гетьм.Скороп., створили керівний орган – Директорію (5 осіб). 14.12.18 війська Директорії увійшли до Києва, гетьман втік. Режим Д. - соціалістичний за суттю, але більшовицька Росія не визнала його і почала війну, відновивши маріонеткову українську державу під назвою УСРР. Антанта також не визнавала Диркекторію, поки з її складу не були виведені члени соцпартій (Винниченко), і навіть після того віддала перевагу «білому» руху А.Денікіна, що хотів відновити єдину і неподільну Росію. Владу на місцях втримати не вдалося, повстанська армія розпалася, ватажки-отамани продовжували воювати проти Директорії. Вона ще встигла проголосити соборність України Актом злуки УНР і ЗУНР 22.01.19 р., але вже в 02.1919 р. більшовики зайняли Київ, в червні територія УНР обмежувалася Поділлям. В липні-серпні 1919 р. після приєднання до Петлюри УГА, що була витіснена з Галичини, українці відбили майже всю Правобережну Україну, але припустившись дипломатичної помилки і віддавши Київ «денікінцям» («Київська катастрофа» 31.08.19), перейшла до оборони і зазнала поразки в війні і з «білими» і «червоними». З 11.1919 до 05.1920 рештки армії УНР здійснюють «Зимовий похід» - партизанський рейд по ворожих тилах. 25.04.20 р. – Варшавські домовленості між С.Петлюрою та «начальником Польщі» Ю.Пілсудским. Петлюра відмовляється від поновлення ЗУНР в Галичині, Пілсудський озброює укр. для участі в радян.-польській війні (травень-жовтень 1920 р.). В червні 1920 р. поляки беруть Київ, але незабаром зазнають поразки і ледве зупиняють навалу більшовиків під Варшавою. В 10.1920 р. підписується перемир’я, а в 03.1921р. – Ризький мир. Галичина і Волинь відходять Польщі, решта українських територій – до УСРР. В 11.1920 р. армія УНР під тиском «червоних» відступає за р. Збруч до Польщі, і після невдалої спроби «ІІ Зимового походу» 1921 р. припиняє збройну боротьбу.

Дата добавления: 2015-05-23