Україна в програмі загарбань нацистів

Українське питання» у міжнародних відносинах періоду Другої світової війни

Міжнародна ситуація в Європі докорінно змінилася після приходу Гітлера до влади в Німеччині (30 січня 1933 p.).Відразу ж після приходу до влади гітлерівці безапеляційно включили Україну до сфери своїх життєвих інтересів. У планах загарбань гітлерівців Україна з її величезними природними багатствами посідала чільне місце.

У ті часи, коли гітлерівці ще відшліфовували свою ідеологічну програму та практичну доктрину, на чільне місце висувалася теза про можливість створення «самостійної Великої України». Самі вони в цю тезу не вірили, але приваблювали в такий спосіб на свій бік багатьох діячів еміграції, що мріяли про Велику Україну.

Пізніше всіх інших сусідніх країн встановила дипломатичні відносини із СРСР Чехословаччина. При цьому вона взяла на себе зобов'язання не підтримувати на своїй території організації, що ставили собі за мету «насильницьку боротьбу проти іншої держави». Але як і інші європейські країни, й не думала про ретельне виконання цих зобов'язань. Празький центр українських емігрантів бувj найчисленнішим у Європі. Причому утримання емігрантів, їхнє навчання та працевлаштування фінансувалися з державного бюджету Чехословаччини, що могла собі дозволити не кожна тодішня європейська країна. правлячі кола Чехословаччини цілком серйозно ставилися до створення «Великої України».

Націонал-фашизм тим часом набирав обертів у своїй експансіоністській політиці, не гребуючи особливо засобами, безцеремонно втручаючись у справи інших держав і цілих континентів. Своїми претензіями до України й СРСР Берлін вуалював і справжні плани щодо західних держав, зокрема Великобританії. Під впливом загальних інтервенціоністських планів емігрантські українські кола переорієнтовуються на Німеччину. У липні 1936 року лідери української еміграції Західної України, Буковини, Закарпаття зустрілися у Варшаві з послами Німеччини, Польщі й Угорщини, Була складена спеціальна угода, лейтмотивом якої стало прагнення «боротися за визволення України... і повне знищення більшовизму». При цьому виникла взаємна домовленість про встановлення над Україною 50-річного протекторату західних держав.

Особливо активізувалася Угорщина, яка давно зазіхала на Закарпаття. У Мюнхені претензії Угорщини не розглядалися, а після нього вимоги віддати Закарпаття були висунуті в спеціальних нотах Чехословаччині й під час переговорів з її представниками в Комарно. Держави фашистського блоку самочинно взяли на себе роль «арбітрів». За їхнім рішенням, відомим під назвою Віденського арбітражу (2 листопада 1938 р.) окремі територіальні претензії Угорщини були задоволені. Отож вона одержала велику частину Закарпаття з містами Ужгород, Берегове, Мукачеве.

На решті території Закарпаття була створена автономна Карпатська Україна. Найбільшу зацікавленість у такому державотворенні виявила Німеччина. Вона й санкціонувала організацію цієї держави. Це сталося восени 1938 року. Прем'єром її уряду президент Чехословаччини затвердив відомого діяча національного відродження Августина Волошина. Згодом, у лютому 1939 року, відбулися вибори до сейму Карпатоукраїнської держави. 15 березня цей сейм проголосив самостійність Карпатської України, обравши А.Волошина її президентом. Творці нової держави планували об'єднання її з Києвом, створення «Великої України», яка б стала висхідним пунктом для боротьби з більшовизмом.

Зваживши загарбницькі намагання нацизму, європейські лідери сподівалися відвернути його агресивні задуми від своїх країн, спрямувавши їх на СРСР, на Україну. 12 березня 1939 року Гітлер запросив угорського посла й санкціонував окупацію решти Закарпаття. І 15 березня 1939 року, коли сейм проголосив самостійність Карпатської України, стало останнім днем її існування. Вона проіснувала майже півроку. Під прикриттям цієї акції Німеччина за мовчазною згодою західних держав остаточно захопила Чехословаччину. Слід зауважити, що якби Україна зберегла зовнішньо-політичні атрибути самостійності, то претензії західного світу щодо створення незалежної України були б по-збавлені міжнародної правової бази, надійної юрисдикції.

Гітлер напав на Польщу 1 вересня 1939 року. Великобританія та Франція, пов'язані з Польщею відповідними угодами, змушені були попри застереження багатьох засобів масової інформації 3 вересня оголосити війну Німеччині. Почалася Друга світова війна.

Дата добавления: 2015-05-23