Білет №34

3.

2.

1.

Білет №33

Восени 1917 р. на арену політичної боротьби в Росії активно вступила найрадикальніша частина російської соціал-демократії — більшовики. Вони взяли курс на встановлення диктаторської влади, завуальовано названої диктатурою пролетаріату. В ніч з 6 на 7 листопада в результаті збройного перевороту влада в Петрограді перейшла до рук більшовиків. Тимчасовий уряд було повалено.

11—13 листопада 1917 р. у Києві дійшло до збройної сутички штабу Київського військового округу, який підтримував Тимчасовий уряд, більшовицьких військових частин і українського полку, вірного Центральній Раді. Боротьба закінчилася поразкою штабу, який виїхав на Дон, і придушенням більшовицького повстання.

20 листопада Центральна Рада, яка отримала всю владу, прийняла Третій Універсал. Його зміст не повністю відповідав тогочасним патріотичним настроям широких верств українства. У документі йшлося про встановлення Української Народної Республіки (УНР) як автономної частини єдиної Росії. Незрозуміло тільки, про яку Росію йшлося. Адже Україна не визнавала більшовицької влади, а демократичної Росії вже не існувало.

Відповідно до Універсалу, верховним законодавчим органом УНР залишалась Центральна Рада, виконавчим — Генеральний секретаріат.

17 грудня 1917 р. більшовицька РНК пред'явила ультиматум українському урядові за підписом своїх лідерів В. Леніна та Л. Троцького, що, на словах "визнаючи" УНР, був втручанням у її внутрішні справи. Він містив 4 вимоги до Центральної Ради: відмовитися від дезорганізації фронту; не пропускати через Україну козачі формування з фронту на Дон; пропустити більшовицькі війська на Південний фронт; припинити роззброєння радянських полків і червоноармійців. У разі неприйняття цих вимог протягом 48 год. РНК оголошував Центральну Раду "в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і на Україні".

Зважаючи на те, що Україна є суверенною республікою і ніхто не має права втручатися в її внутрішні справи, Центральна Рада 18 грудня відхилила ультиматум. Це призвело до українсько-російської війни. На боротьбу проти УНР було перекинуто 3 більшовицькі російські армії, які, воюючи з-за спини маріонеткового Народного секретаріату, не наражались на звинувачення в інтервенції. А Україну фактично не було кому захищати. Понад мільйон солдатів українізованих частин колишньої царської армії, які бажали служити в збройних силах України, було демобілізовано, оскільки чимало лідерів Центральної Ради сприймали регулярну армію як віджилий суспільний організм.

Тим часом більшовики протягом січня 1918 р. зайняли майже все Лівобережжя. Серйозна загроза нависла над Києвом, де до того ж 25 січня вибухнуло більшовицьке повстання. Для захисту столиці було сформовано Студентський курінь, що нараховував 300 осіб. 27 січня 1918 р. він вирушив на фронт, зупинившись на залізничній станції Крути — за 120 км від Києва. З ним було 250 учнів старшинської школи табл. 40 гайдамаків.

29 січня розпочався наступ більшовицьких військ. До обіду українські юнаки героїчно відбивали ворожі атаки. Але коли не стало боєприпасів, жменька героїв не змогла витримати наступу переважних військ противника. Частина куреня загинула разом зі своїм командиром, а ті стрільці, які потрапили в полон, були замордовані там само, під Кругами.

Вночі з 8 на 9 лютого українське військо залишило Київ разом із більшістю членів Центральної Ради, спочатку відступивши до Житомира, а потім укріпившись у Сарнах. 9 лютого російські загони зайняли Київ і вчинили там криваву розправу. Протягом З тижнів вони окупували також Правобережжя. Сподівання українців на визволення були пов'язані з укладенням Центральною Радою Брестського миру з Четверним союзом, яке уможливили герої Крут ціною свого життя.

Українські парламентські вибори 2002 року відбулися 31 березня. Половина депутатів Верховної Ради обиралися на пропорційній основі в загальнодержавному окрузі, іншу половину було обрано в одномандатних округах. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 4 %. У мажоритарних округах діяла система відносної більшості.

4 серпня 2006 «Антикризова коаліція» у Верховній Раді — утворила «Другий уряд Віктора Януковича»; це відбулося лише через 4.5 місяці після голосування на «Парламентських виборах 2006 року». Тобто процес формування уряду після виборів був «надзвичайно розтягнутим» — на виборах-2006 перемогли «партії помаранчевої коаліції» (БЮТ, Блок «Наша Україна», СПУ), але внаслідок позиції президента Ющенка — замість «помаранчевого уряду» було сформовано «Другий уряд Януковича», в який увійшли «9 міністрів від блоку „НашаУкраїна“ та президента Ющенка»:

Увесь силовий блок:

— міністр оборони (згідно Конституції це була квота президента) — Анатолій Гриценко;

— міністр внутрішніх справ Юрій Луценко;

— міністр з надзвичайних ситуацій — Віктор Балога (звільнений постановою ВР № 201-V від 5 жовтня 2006 року);

— міністр юстиції — Роман Зварич.

Міністр закордонних справ (згідно Конституції це була квота президента) — Борис Тарасюк (подав у відставку 29.1.2007)[1]; Арсеній Яценюк (з 21 березня 2007).

Міністр агропромислового комплексу — Юрій Мельник (Українська народна партія, яка входила в блок «Наша Україна»).

Гуманітарний блок:

— міністр охорони здоров'я — Юрій Поляченко;

— міністр культури і туризму — Ігор Ліховий;

— міністр у справах сім'ї, молоді і спорту — Юрій Павленко.

Створення «Антикризової коаліції» супроводжувалося численними «політичними скандалами». Й «Кабмін Януковича-2006» вже через два місяці роботи — опинився у стані «внутрішнього розколу», коли «міністри від „Нашої України“» займали позицію іншу, аніж прем'єр Янукович. А вже 5 жовтня 2006 (повторна заява 16 жовтня 2006) — лідер фракції «Нашої України» у Верховній Раді Р. Безсмертний заявив про перехід «Нашої України» в опозицію; та про вихід з уряду «міністрів від Нашої України» (офіційно «Наша Україна» перейшла в опозицію з 17.10.2006; прем'єр Янукович поступово звільняв з уряду «міністрів від Нашої України» — з жовтня 2006 по січень 2007)[1][2][3]. Тобто коаліція «Нашої України» з «Партією регіонів» протрималася всього лише з серпня по жовтень (два місяці).

Тобто з жовтня 2006 — в Україні розпочалася «Політична криза „другої половини 2006“ та 2007 року» — в таких умовах кризи «Другий уряд Януковича» працював фактично увесь свій термін.

У 1201-1204 рокахточилисявійнигалицько-волинського князя Романа Мстиславича за київський престол. Князь Роман посадив у Києвісвого брата Інгвара Ярославича, затим — Рюриковогосина Ростислава. Таким чином Київбувпідзверхністюгалицького князя аж до смерті князя Романа 1205 року.

У 1201 роцінародився Данило Романович. Крімнього, в родині князя Романа та княгині Анни бувщесинВасилько, такожпізніше князь.

1211 року галицькібоярипід час однієї з усобицьвиганяють княгиню Анну Романову з сином з Галича, а саміправлятьвідіменімалолітнього князя Данила Романовича.

Княгиня Анна Романова разом з синомДаниломперебували у вигнанні в Угорщині.

У 1215 р. польський король Лешко відбив у князя Олександра Всеволодовича Галич і віддавмістогалицьким князям Данилові та

Василькові.

У 1223 р. князь Данило Галицькийзбудувавмісто Холм, новустолицюдержави, і перевівтудиєпископат. Разом з іншимируськими князями Данило Галицькийбере участь у битві з монголо-татарами на Калці.

1228 р. рiкпам’ятнийсмертюгалицького князя Мстислава Удатного, усобицямиміж боярами за Галич, здобуттямгалицького престолу Данилом.

У 1239 роцi Данило ГалицькийоволодівВолинню, Києвом, посадив у КиєвісвогонамісникавоєводуДмитра, став великим князем Київським.

1245 рiк Битва під Ярославом, у якійруськівійська на чолі з ДаниломГалицькимзавдалинищівноїпоразкиугорсько-польськимвійськам, чимзміцнилиєдністьГалицько-Волинськогокнязівства, щотриваламайже 40 років.

У 1249-1252 рокахвiдбуваються походи князів Данила та Василька протилитовського князя Міндовга. Князь Данило бере участь увійні за герцогський престол, щобзакріпитийого за сином Романом.

У 1253 роцi Данило Романович прийнявкоролівський титул і став королем Русі.

У 1254-1255 роках Данило Галицькийвизволиввід монголо-татар землі на ПівденномуБузі, Случі, Тетереві, здобувЗв’ягель (Новоград-Волинський).

У 1264 році Данило Галицький помер. У Галичині князем став Лев, син Данила Галицького.

Дата добавления: 2015-05-23