Галицьке князівство: 2 половина ХІ ст.. – 1199

З 1084 року Галицька земля, де князювали правнуки Ярослава Мудрого — Рюрик, Володар і Василько Ростиславичі, відокремилася від Києва. Князі отримали у володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Теребовль. Брати докладали неабияких зусиль, щоби закріпити за собою право отчини на галицькі землі. Складність становища пояснюється тим, що їхній батько був обділеним, скривдженим князем. Троє Ярославичів – Ізяслав, Святослав і Всеволод не вважали його рівним собі та змушували до вигнання. За таких обставин Ростиславичам доводилося воювати проти родичів. Жертвою міжусобної боротьби після Любецького з’їзду князів(1097) став, Василько Теребовлянський. Та хоч і дорогою ціною, Ростиславичі все-таки відвоювали собі право на Галичину. Щоправда, до певного часу край лишався переділеним на кілька уділів: Перемишльську, Галицьку, Теребовлянську й Звенигородську землі. Об’єднати землі Галичини під єдиною владою виявилося до снаги синові Володаря Володимиркові. Року 1141 він переніс свою резиденцію до Галича, підтвердивши намір одноосібно правити в об’єднаному Галицькому князівстві. Галицьке князівство досягло найбільшої могутності за князювання Ярослава Осмомисла (1152-1187)З-поміж основних здобутків Ярослава Осмомисла вчені називають

- розширення кордонів Галицького князівства аж до гирла Дністра,

- розважливу далекоглядну зовнішню політику: добросусідські відносини з Угорщиною, Польщею та Візантією, з одного боку, і найвпливовішими руськими князями – з іншого, що забезпечило мир Галицькій землі та сприяло розвиткові господарства.

Найбільшим клопотом галицького князя лишалися власні бояри. Непохитну волю галицького боярства він уперше відчув, тілько-но посів галицький стіл. Тоді, 1153 р., бояри, непевні в політичних розрахунках молодого князя, не дозволили йому очолити галицьку дружину під час битви проти війська київського князя. Та хоч яким образливим для князя-воїна було відсторонення від участі в битві, воно загрожувало меншими неприємностями, ніж події 1159 р. Того разу частина галицьких бояр вирішила поміняти князя, запросивши до Галича Ярославова двоюрідного брата Івана Берладника – князя без володінь, який упродовж багатьох літ марно боровся за свою частку у князівській спадщині. Одначе Ярослав щасливо вийшов із тієї ситуації; влада галицького князя зросла і, здавалося, жодним чином уже не залежала від боярських примх. Та коли року 1170 бояри втрутилися в особисте життя Ярослава, з’ясувалося, що здолати сваволю бояр у Галицькому князівстві він таки не зміг. Після смерті Ярослава Осмомисла Галичина знову поринула у вир усобиць і розбрату – особливо жорстоких по смерті Ярославового сина Володимира (1199 р.).

Дата добавления: 2015-05-23