Економічний розвиток Стародавньої Греції

Ранньому економічному зростанню сприяли зручне географічне HYPERLINK "http://ua-referat.com/Географічне_положення"положення (торгові шляхи), вдосконалення продуктивних сил (освоєно виробництво міді, а потім бронзи). Основою сільського господарства стало землеробство нового полікультурного типу - так звана «Середземне тріада», орієнтована на одночасне вирощування трьох культур - злакових, головним чином, ячменю, винограду й оливи. Основою господарського життя в крито-мекенскій період було палацове господарство. Землі були палацові, приватні і громадські. Землеробське населення було обкладено натуральними і трудовими повинностями на користь палаців. Палац, таким чином, виконував справді універсальні функції. Він був одночасно адміністративним і релігійним центром, головною житницею, майстернею і факторією. Найвищого розквіту досягло держава на острові Крит в XVI-XV ст. до н. е. Були відбудовані чудові палаци, по всьому острову були прокладені дороги, існувала єдина система заходів,але цивілізація на острові Крит зникла в результаті сильного землетрусу.Господарство гомерівського періоду було досить відсталим (відкинуто на стадію первіснообщинного ладу). Панувало натуральне господарство, худобу вважався мірилом багатства, грошей суспільство не знало. Політичним та економічним центром стало поселення поліс. Основне населення міста не торговці і ремісники, а скотарі і землероби. В архаїчний період Греція випередила всі сусідні країни у своєму розвитку. Сільське господарство інтенсифікувалося: селяни перейшли до вирощування більш прибуткових культур - винограду і маслин. Основними осередками сільськогосподарського виробництва були дрібні селянські господарства і більш великі маєтки родової знаті.Ремесло зосередилося в містах. Основні галузі: металургія, металообробка, кораблебудування. Провідною галуззю стала торгівля. З'явилися гроші. Зародилося лихварство, а разом з ним і боргове рабство. У VIII-VI ст. до н. е.. здійснювалася Велика грецька колонізація. Причини колонізації наступні: брак землі, внаслідок збільшення населення і концентрації її в руках знаті, необхідність нових джерел сировини, пошук ринків збуту для своєї продукції, потреба в металі (в самій Греції його залишалося дуже мало), прагнення греків поставити під контроль всі морські торговельні шляху, політична боротьба. Колонізація сприяла розвитку торгівлі і ремесла. У класичний період основною рисою економічного розвитку стало панування полісів і поширення в торгово-ремісничих полісах рабства класичного типу. Класичне рабство було направлено на створення додаткової вартості. Джерела рабства: продаж полонених; боргове рабство для осіб, які не мають громадянство; внутрішньо відтворення рабів; піратство; самопродажа. У цей період рабська праця проник в усі сфери життя і виробництва. 30-35% від загального населення становили раби. Вони приносили високий дохід. Рабів відпускали на оброк, здавали в оренду, але, накопичивши певну суму грошей, раб міг вийти на свободу. Новими явищами у V ст. до н. е.. стали підвищення товарності сільського господарства, регіональна спеціалізація. Оливки масло і вино були предметами дуже вигідного експорту. Для зручності у проведенні торговельних операцій, купці, особливо пов'язані з заморської торгівлею, створювали об'єднання - фіаси. Цілі створення фіасів були наступними: взаємна виручка, страховка і т. д. Антична форма власності все більш витіснялася приватною власністю.Зростала кількість рабів, стали зустрічатися раби-греки. Все частіше, навіть у землеробстві стала праця вільновідпущеників.

9.Економічний розвиток Давнього Риму
Господарство Риму у УІІІ-УІ ст.до н.е. перебувало в перехідному періоді від родової до сусідської общини. Руйнувалося громадське (родове) землеволодіння. Люди почали ділитися на патриціїв і плебеїв. Патриції – римські громадяни. Ними ставали ті, хто отримав у власність не менш як 0,5 га землі. Вони змогли вести окреме господарство, а розпад родового ладу дав їм змогу впливати на подальший поділ родового майна і тому захопити у власність ще більше громадських земель. Плебеї теж володіли землею, але були позбавлені громадянських прав, і їм не вдалося суттєво поліпшити свій добробут. Відмінності у правах та майновому стані призвели до подальшого розшарування суспільства.Експлуатувати чужу працю в античних державах можна було, тільки захоплюючи полонених на війні і перетворюючи їх на рабів. Захоплений у полон людина, опинившись в чужій ворожій йому середовищі, втрачав здатність до опору.Такий спосіб експлуатації мав важливі слідства. Оскільки головною умовою розвитку рабовласницького господарства були постійні переможні війни, щоб їх вести слід було озброїти все населення. Той класичний рабовласницький лад, який існував в античних державах, не міг бути відразу у всіх народів: не могли все вести переможні війни. Навколо великих міст створювалися спеціалізовані господарства, які постачали в міста молоко, сир, м’ясо, свіжі овочі та фрукти.У Стародавньому Римі земля належала або знатним патриціанським родам, або плебеям, але частина її була власністю міста –держави і вважалася загальною. ЇЇ можна було займати, вносячи до казни орендну плату.Розвиток сільського господарства сприяв у VІ-ІІІ ст. до н.е. активізації ремесел і торгівлі. У виробництві використовувалися як залізо, так і бронзу. Найпоширенішими із ремесел було керамічне: виготовляли посуд, тару, водопровідні труби, черепицю, цеглу тощо. Активізувалися торгові контакти. Торгували предметами розкоші, залізом, металевими виробами, керамікою, хлібом, вином, маслиновою олією. Найбільшими торговими центрами були Сіракузи, Впродовж існування Римської імперії сільськогосподарські знаряддя праці та агротехніка постійно вдосконалювалася і досягли високого рівня. В І ст. н.е. римляни використовували не тільки косу, серп, а й жатку з широким захватом, колісний плуг, мінеральні добрива, водяний млин, мали досконалу іригаційну систему. Успішно розвивалася агротехнічна наука У Римі існувала досить розвинена грошова система. Наслідуючи греків, римляни виливали срібні монети. Поруч з римськими використовувалися срібні монети – драхми грецької чеканки з римською печаткою. В ІІІ ст. до н.е. з’явився римський срібний денарій. Найпоширенішою грошовою одиницею був сестерцій. Розвиток товарно-грошових відносин сягнув найвищого рівня в І-ІІ ст. н.е.З ІІІ-ІV ст. н.е. господарства Стародавнього Риму починає занепадати. Причиною кризи стало загострення внутрішніх суперечностей та конфліктів. Вичерпала себе рабовласницька система господарювання. Дешева, разом з тим малоефективна праця рабів стримувала технічний прогрес. Криза рабовласницького господарства в аграрному виробництві виявилася у зменшенні площі оброблюваних земель, нерентабельності вілл та латифундій, поширенні експресивних форм ведення господарства, його застої. Поступово зростає значення невеликих господарств. Провідною формою виробничих відносин у сільському господарстві став колонат – латифундії дробили на перцели, до яких стали прикріплювати колонів – дрібних землеробів та рабів відпущених на волю.

10 Криза рабовласницької системи.

У добу пізньої Римської імперії (III–V ст. н.е.) господарство занепало і прийшло до кризового стану. Причиною кризи було загострення суперечностей рабовласницького суспільства. Дешева рабська праці не стимулювала технічний прогрес. Контроль за працею рабів у латифундіях був утруднений, що призводило до зниження продуктивності праці. Витіснення з економічного життя невеликих власників підривало господарські засади держави, її військову могутність. Зазнала краху завойовницька політика Риму, внаслідок чого припинилося регулярне поповнення господарства рабами. Ціни на них зросли, використання стало нерентабельним. Криза рабовласницького господарства в аграрному виробництві виявилася у зменшенні площі оброблюваних земель, нерентабельності вілл та латифундій, поширенні екстенсивних форм ведення господарства. Обмежувалася абсолютна власність рабовласника над рабами. Провідною формою виробничих відносин у сільському господарстві став колонат — латифундії дробили на парцели, до яких стали прикріплювати колонів — дрібних землеробів та рабів, відпущених на волю. У 476 р. н.е. Західна Римська імперія перестала існувати. Її падіння вважають кінцем історії стародавнього світу.

11.Економ.дум.Китаю Конфуція та Індії У трактаті "Гуань-цзи":
проголошується непорушність станового поділу суспільства, звертається увага на те, що "Закон — не знаряддя у руках правителя, а сила, яка стоїть над ним і покликана збагачувати народ, а не скарбницю";обґрунтовується необхідність стабілізації натурально-господарських відносин та захисту господарства від ринкової стихії, зазначається, що правитель повинен регламентувати працю землеробів, ремісників і торговців, тримати в своїх руках "можливості для регулювання хліба, грошей і металу";до важливих функцій держави зараховуються накопичення товарних запасів у період здешевлення продукції та їх реалізації у період подорожчання, надання землеробам державної допомоги, дешевих кредитів у неврожайні роки тощо;розглядаються питання грошового обігу, звертається увага на необхідність застосування нормованої емісії грошових знаків для того, щоб "гроші були дорогими, а товари — дешевими", проголошується недопустимість нееквівалентних відносин між покупцями і продавцями, за якої "вигоди для одних стають більшими за вигоди для інших";наголошується на необхідності чіткого обліку господарських явищ, застосування нормативів для організації натурального господарства, створення земельного кадастру з метою приведення оподаткування у відповідність до якості земельних ділянок, заміни прямих податків на залізо та сіль непрямими тощо.
Цікаво, що автори трактату виявили деякі закономірності розвитку товарно-грошового обігу Трактат "Гуань-цзи" справив значний вплив на подальший розвиток економічної думки та господарської практики Стародавнього Китаю.

Видатною пам'яткою староіндійської економічної думки є трактат " Артхашастра "написаний радником царя Чандрагупти І, брахманом Каутілья. Староіндійською "Артхашастра" означає учення ("шастра") про користь, вигоду ("артха"). Це велика праця, яка складається із 15 окремих книг, які відображають досягнутий рівень суспільного розвитку і дають уявлення про найхарактерніші риси економічної думки Стародавньої Індії. Трактат вміщує настанови для правителя щодо управління державою з метою досягнення економічного та політичного порядку та піднесення країни. Особлива увага приділяється питанням поповнення скарбниці, організації оподаткування та іншим аспектам фінансової політики.
піднімається питання про економічну роль держави, зазначається, що цар (раджа) наділений всією повнотою виконавчої та законодавчої влади. У його обов'язки входить турбота про колонізацію окраїн, будівництво шляхів, поселень, плантацій, розробку родовищ, розвиток промислів, організацію царського господарства тощо. Особливо підкреслюється необхідність державного керівництва будівництвом та обслуговуванням іригаційних систем як запоруки врожаю;наголошусться на тому, що основою здійснення всіх державних справ є скарбниця, тому головною метою економічної політики держави є її поповнення. Розвивається ідея досягнення активного балансу державного бюджету, необхідності ведення точного рахівництва, визначення доходів і витрат, підведення річного балансу тощо. Метою державного управління проголошується збільшення доходів скарбниці за рахунок прибутків царського господарства, різноманітних податкових зборів та платежів населення;
податки розглядаються як основна стаття доходів державної скарбниці, природна плата цареві за охорону країни від внутрішніх та зовнішніх небезпек. З метою забезпечення податкових надходжень та поліпшення організації землекористування пропонується відбирати землю у недбайливих господарів і передавати її сумлінним землеробам;
виправдовується соціальна нерівність та поділ суспільства на рабів і вільних громадян — аріїв. Вказується, що для аріїв не має бути рабства. Якщо арії з якихось причин потрапляли у рабство, то необхідно було прикласти максимум зусиль для їх визволення. Пропатріархальний характер рабства у Стародавній Індії свідчать викладені у трактаті положення про те, що раби мають право на володіння власністю, отримання спадку, самовикуп за рахунок власного майна тощо;

Дата добавления: 2015-05-23