Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Релігія. Освіта. Медицина. Культура




Як відомо, Українська церква ста­ла першим об’єктом наступу комуністичної влади. Перехід до суцільного соціалістичного життя вимагав від населення зречення того, в що звикли вірити, чому поклонялись. Так як в селі церкви не було, то жителі в 20-х роках ХІХ століття облаштували криницю, обнесли зрубом, поставили хрест, на місці зруйнованої каплиці. Віруючі всіляко намагалися зібрати кошти на будівництво нової. Проводили богослужіння, збирали пожертвування. Варвара Іващенко носила речі на базар продавати, аби допомогти зібрати кошти. Керівник райміліції змусив віддати зібрані гроші до дитячого будинку.

Чому вибрали селяни саме це джерело? Згідно легенд та переказів люди вірили в чудодійну силу води з криниці. Робили компреси, вмивалися і всі рани загоювалися. Про дива Старосільської криниці чутки дійшли й до м. Городня. Комісія у складі Стрельця, Божка, Вайцеховського, Балагура прибула на місце. Намагалися переконати населення звільнитися від релігійного дурману. Хоча селяни намагалися вберегти чудо-криницю, але постанова проголошувала наступне: зняти хреста, перенести його до церкви, а воду з криниці використовувати для напування худоби; провести роз’яснювальну бесіду про можливість поширення збудників інфекцій та переконати «о мнимых чудесах». [7; 26]

Просвітницька діяьність на селі розпочалася ще до Великої Жовтневої революції. Старосільська сільська школа була заснована 1909р. Заняття проводились на російській та українській мовах. Навчання розпочиналось у середині жовтня, коли закінчувались городні роботи. Школа мала статус неповної семирічної, тобто всього 3 класи. Персонал складався з 2 чоловік: один вчитель, він же був й завідувачем, та техпрацівник. Будинок, хоча був власний, але дуже занедбаний. Дерев’яні стіни та солом'яний дах потребували перебудови. Кімнат в приміщенні було лише три: для навчання, для вчителя та роздягальня. У 1923р. кількість учнів становила – 45, а у 1925р. – 57; кількість підручників -32. Мала школа й свою земельну ділянку. Велися наступні журнали: сімейного та соціального статусу, вступу до школи, відвідування учнів, прочитаних книжок та іменний список учнів. В 20-х роках вчителював Денисенко Феофан Якович.[4;110]

Також при школі в 1925р. організовано хату-читальню. В установі нараховувалась 571 книжка, три примірника газет. Хата-читальня проводила роботу в години вільні від занять. Існували й проблеми в діяльності. Члени бібліотеки (15 чоловік) не мали змоги поновлювати фонд, утримувати персонал через брак коштів. [5;5]

В кінці 30-х років до села прислали молоду вчительку Фаєвцову Олександру Єфимівну. Вона разом з сином допомагала партизанам боротися проти фашистських окупантів.

Померла в 1969р., похована в Старосіллі.

Під час Великої Вітчизняної війни заняття в школі не припинялись. Учні писали на клаптиках газет, між рядками.

Дуже важливе значення мала прийнята в грудні 1943 року постанова про введення загального обов'язкового навчання дітей з 7-річного віку.

Після війни в школі відкрито 4 класи. Потім діти продовжували навчання в Солонівській школі, пізніше в Автуницькій. Не тільки діти ходили до навчального закладу. Для трудової молоді у 70-их роках організовано вечірню школу в с. Автуничі. Отримати освіту – мета, до якої всі прагнули, не дивлячись на відстань, втому, брак одягу.

В середині 50-х років збудували нове приміщення для навчання та будинок для вчителя Старосільської школи.

Педагогами в різні часи працювали: Гончаренко Ніна Григорівна, Недолуга Марфа Петрівна, Коваль Микола Антонович, Чернуха Катерина Гаврилівна.

Старосільська початкова школа була закрита 1977р. [ Фото 30,31]

Головною метою соціального розвитку є збереження здоров’я людини. В селі відкрито фельдшерсько-акушерський пункт в одному із відібраних у «куркулів» будинків. А 1985-1986рр. зведено нове приміщення. Сьогодні завідує ФАПом Новик Олена Іванівна.

До послуг трудящих в селі побудовано сільський клуб (1966р.). Тут розташовувалась бібліотека, кіноустановка, яка з середини 90-хрр. перестала діяти.

Широкого розмаху набрала художня самодіяльність. Концертні програми в колгоспі готували не тільки до річних звітів у районі, а до всіх свят. Залучалися до мистецтва люди різних професій, віку. Відомим у районі був жіночий ансамбль «Вишиванка». Виник з ініціативи самих трудівниць, без наказів, без організаторських заходів «зверху». Співали ці жінки для людей та й для розради власної душі. [Фото 44] У їх репертуарі звучали українські та російські пісні: «Ой, чий-то кінь стоїть», «Дві тополі», «Вишиванка», «Посилала мене мати», «По тропинке», «Не люби красивую», «Била мене мати», «Іванко».

Наступна розповідь про чудових жінок нашого села, які своїм співом зачарували не тільки село Старосілля, а й об’їздили Чернігівську область.

В 1984р. за ініціативи Дорошенко Марії Парамонівни (1910 року народження) було організовано фольклорний колектив. Долучилися до неї Єрмоленко Євдокія Петрівна(1914р.), Денисенко Євгенія Федорівна (1926р), Денисенко Марія Степанівна (1927р.), Борсук Ніна Матвіївна (1928р.), Денисенко Ганна Матвіївна (1932р.). Пізніше до гурту приєдналась Бебко Параска Савеліївна (1927р.). Лише одна наймолодша учасниця дожила до сьогоднішніх днів – це Денисенко Г.М.

Об’єднала в свій час цих немолодих вже жінок любов до української народної пісні. Спочатку співали для себе, для колгоспників. А далі район, область …

За перші три роки свого існування колектив зумів зацікавити, захопити й російського глядача. 19 грудня 1987р. викликали жінок до Ленінградської ордена Леніна державної консерваторії ім.. Н. А. Римського- Корсокового на конкурс фольклорної пісні. Учасниці з любов’ю дбали про костюми: вигаптовували українські сорочки-вишиванки, вишивали фартухи, підбирали барвисті хустки та рясні спідниці. Вбрання, а також неповторна місцева вимова надавали ансамблю колориту. Керівником була Денисенко Марія Степанівна. [Фото 32,33]

У репертуарі гурту були весільні пісні: «На помості хата», «Яснайє сонейка на загорейку йде»; веснянки, які виконувались від Великодня до Святого Миколи (22 травня), їх в селі називають гренниє: «Як пущу стрєлу через улицу», «Да була в матки, да адна дочка», «Да падкатися гоголю, да маго татка камору». [Додаток 4]

Нагороджені були грамотами, дипломами за творчі успіхи та пропаганду народної пісенної творчості. [Додаток 5]

2006р. до Старосілля завітала фольклорна експедиція, яку очолив Сергій Вовк – художній керівник ансамблю пісні та танцю «Сіверські клейноди», заслужений діяч мистецтв України. [Фото 34]

Вони були вражені манерою виконання пісень нашого села, бо не зустрічали ніде подібного. Літні жінки Бебко П. С., Денисенко М. С., Денисенко Є. Ф. співали понад 2 години. Етнографам знадобилось два роки плідно працювати аби ознайомитись, розшифрувати особливості мови, виконання. І 5 липня 2008р. у Чернігові в Борисоглібському соборі (на Валу) ансамбль "Сіверські клейноди" презентував цикл традиційних пісень "Душа Сіверщини". В програмі переважали традиційні пісні села Старосілля Городнянського району. [Фото 35,36 ]

Сільський клуб як і в минулому столітті збирає глядачів у своєму залі. На сцену виходять все нові й нові покоління. Активну участь у художній самодіяльності беруть діти, молодь села. На всі свята намагаються розважити, здивувати глядача. Завідуюча клубом Заєць Надія Вікторівна. Вона дбає й про затишок у приміщенні: робить ремонти, оздобила стіни картинами місцевих художників.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 354; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.