Трипільці

АРКУШ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ДОКУМЕНТОМ

АРКУШ ПОШИРЕННЯ ДОКУМЕНТА

Список рекомендованих джерел

Основні

3.1.1.Воронкова Л. П. История туризма и гостеприимства. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 304 с.

3.1.2.Макаренко С.Н., Саак А.Э. История туризма. – Таганрог: Издательство ТРТУ, 2003. – 94 с.

3.1.3.Соколова М.В. История туризма. – М.: Академия, 2007. – 352 с.

3.1.4.Устименко Л., Афанасьєв І. Історія туризму. – К.: Альтерпрес, 2008. – 354 с.

3.1.5.Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. – К.: Вища школа, 2002. – 195 с.

Додаткові

3.2.1.Магдович И.П. Очерки по истории географических открытий. – М.: Просвещение, 1967. – 716 с.

3.2.2.Мальська М.П., Худо В.В. Туристичний бізнес: теорія і практика. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 424 с.

3.2.3.www.mon.gov.ua – сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

3.2.4. www.unwto.org– сайт Всесвітньої туристичної організації

www.epp.eurostat.ec.europa.eu – сайт Статистичного управління Єврокомісії

4.2. Перелік наочних та інших навчально-методичних посібників, методичних матеріалів до ТЗН

Назва	Шифр тем за тематичним планом	Кількість
Географічні та контурні карти	1.1–1.3. 2.1	Кожному студенту

(Ф 03.02 – 01)

№ прим.	Куди передано (підрозділ)	Дата видачі	П.І.Б. отримувача	Підпис отримувача	Примітки

(Ф 03.02 – 02)

№ пор.	Прізвище ім'я по-батькові	Підпис ознайомленої особи	Дата ознайом-лення	Примітки

(Ф 03.02 – 03)

АРКУШ ОБЛІКУ ЗМІН

№ зміни	№ листа (сторінки)	Підпис особи, яка внесла зміну	Дата внесення зміни	Дата введення зміни
Зміненого	Заміненого	Нового	Анульо- ваного

(Ф 03.02 – 04)

АРКУШ РЕЄСТРАЦІЇ РЕВІЗІЇ

№ пор.	Прізвище ім'я по-батькові	Дата ревізії	Підпис	Висновок щодо адекватності

(Ф 03.02 – 32)

УЗГОДЖЕННЯ ЗМІН

	Підпис	Ініціали, прізвище	Посада	Дата
Розробник
Узгоджено
Узгоджено
Узгоджено

Трипі́льська культу́ра, культу́ра Кукуте́ні (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукуте́ні-Трипі́лля») — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині (у вказаній «розширеній» назві культури присутня ще назва румунського села Кукутень). Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, займаючи територію загальною площею понад 35 тис. км². У часи розквіту цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість жителів деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.

Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Трипільські племена займали простори Східної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Розвивалася ця культура в IV–III тис. до н. е. (протягом 1500–2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні виявлено величезну кількість — понад тисячу пам'яток трипільської культури. Вони згруповані у трьох районах: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. Так, очевидно, були розселені об'єднання племен.

Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. км².). Жодна з європейських розвинених землеробських енеолітичних культур не могла зрівнятися з нею ні за площею, ні за темпами поширення. Під час свого найбільшого розквіту (наприкінці середнього етапу) населення на всій території трипільської культури становило на думку одних вчених близько 410 тис. чоловік, а на думку інших щонайменше 1 млн.

Проблема походження трипільців не до кінця з'ясована. Більшість археологів схиляються до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні землеробсько-скотарські племена культур балканського походження, які, однак, в процесі поширення на нові східні території включали в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур.

Перший етап в історії людства – етап родового ладу – ділиться відповідно до рівня і вміння людей виготовляти знаряддя праці на віки: кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-кам'яний (енеоліт), бронзовий та залізний.
В енеоліті (IV- III тис. р. до н.е.) користувалися і кам'яними і мідними знаряддями праці. Мідь стала першим металом, який навчилися виплавляти люди. У той час, як на Півдні та Сході сучасної території України жили первісні скотарі, на Правобережжі (Лісостепове Правобережжя, Подністров'я, Волинь, Степове Причорномор'я) з'явилася перша землеробська культура – трипільська. Свою назву ця археологічна культура отримала від с Трипілля на Київщині. Саме тут у кінці XIX ст. археологом В. Хвойкою розкопане перше поселення трипільців, на сьогодні відомі сотні поселень трипільської культури.
Головним заняттям трипільців було підсічне землеробство. Землю обробляли кам'яними, кістяними мотиками, дерев'яним ралом. Орали волами. Вирощували ячмінь, просо, пшеницю. Жали дерев'яними серпами з крем'яними, а пізніше мідними чи бронзовими вкладками. Розводили трипільці і тварин – корів, коней, овець, кіз. Допоміжну роль відігравали мисливство і рибальство.
Трипільці мали великі поселення – «протоміста» з одно- та двоповерховими будинками, жили родовими общинами, об'єднаними в племена, можливо, мали свою піктографічну писемність (малюнками). Жили трипільці у напівземлянках, землянках, але частіше – у глинобитних мазанках, кути яких укріплювалися дерев'яними колодами. Приміщення поділялося перегородками на дві частини-кімнати. Кожна мала куполовидну піч. Зовні такі хати розфарбовувалися різнокольоровими візерунками, орнаментом.
Трипільці – доіндоєвропейське населення, вони не є предками слов'ян, однак вони – перше осіле населення на території України, перші, хто тут став займатися землеробством, гончарством, одні з перших стали застосовувати мідь. їх господарські здобутки, способи спорудження та оздоблення житла, орнаментування кераміки безперечно були запозичені і засвоєні пізнішим населенням – давніми слов'янами, а отже й українцями.

Дата добавления: 2015-05-23