Основные этапы формирования украинской народности. Возникновение и распространение названия Украина

Острозький В.

Найбільшу пам'ять в історії України серед князів Острозьких і княжих родів загалом залишив князь Василь-Костянтин Костянтинович Острозький, воєвода Київський (1608). Острозький Василь-Костянтин (1527-1608), князь, воєвода київський, маршалок волинський, видатний політичний і культурний діяч, один з найзаможкіших і найвпливовіших маінатів Речи Посполитої. К.Острозький був фактичним провідником Русі-України під час Люблінської унії 1569 р. Коли вигасла династія Яґеллонів (1572), Острозький був одним з можливих (за підтримкою Туреччини) кандидатів на поль. престол, згодом і на моск., після смерти останнього Рюриковича, царя Федора Івановича 1598 р. (К.Острозький був споріднений з моск. Рюриковичами). К. Острозький був великим оборонцем православної віри й провідником опозиції під час Берестейської уяії 1596 р., хоч у засаді й не був противником з'єднання Сх. й Зх. Церков. Не зважаючи на те, що він брав участь у боротьбі проти повстання К.Косинського і С.Наливайка, яке розгорнулося у його володіннях, Острозький підтримував зв'язки з українською козаччиною, за що й був обвинувачуваний польською шляхтою. Особливо велику ролю Острозький відіграв у культурно-національному відродженні України. Маючи величезні маєтки та використовуючи своє становище в державі, він очолив православних у Польщі в їхній боротьбі за віру та національне визволення проти окатоличення та ополячення українського народу. Князь Острозький найперше дбав про духовну освіту православних. Хоча братські школи давали підвищену освіту, вони були середніми навчальними закладами. Першими національними закладами вищого типу стали Острозька школа-академія і Києво-Могилянська академія. У 1570 р. він заснував в Острозі, на Волині, школу, де православна молодь здобувала освіту в православному дусі. Це не була вища школа, бо не було власних вчених, а неправославних князь остерігався запрошувати.

Все первые упоминания названия «Украина», в частности летописные 1187-го, 1189-го и 1213 годов, подтверждают, что Украина в то время выступала как простой синоним слова «княжество», «земля»... На самом деле Украина является просто новым, более молодым названием Руси. А Русь, соответственно, является древним названием «Украины».

Процесс формирования украинцев в отдельную этническую общность начался с ХІV-ХV вв. на основе части восточнославянского населения, входившего, ранее, в состав единого древнерусского государства (9-12 вв.). Период древнерусской народности способствовал выработке важнейших особенностей культуры, общих для трёх восточнославянских народов, длительному сохранению общего самоназвания ("русские", "руські") и сознанию ближайшего этнического родства, однако он был сравнительно коротким и не мог привести к полной культурной однородности. Поэтому, некоторые локальные особенности языка, материальной и духовной культуры сыграли в дальнейшем известную дифференцирующую роль в процессе формирования русских, украинцев и белорусов. Особенностью украинской нации было то, что она формировалась в районах, которые были территориальным центром общего древнерусского государства в условиях, когда это государство уже распалось на отдельные княжества и стал набирать силу новый феодальный центр (Ростово-Владимиро-Суздальский), сыгравший решающую роль в формировании другой восточно-славянской народности - русской. Это обусловило затяжной характер процесса формирования украинской народности и украинского государства, осложнявшегося постоянными попытками Литвы, Польши, Турции, Венгрии и других соседних феодальных государств включить в свой состав украинские земли и украинское население. В ХI-XII вв. венгерские феодалы захватили Закарпатскую Русь. В конце ХIV -первой половине ХV вв. под властью польских феодалов оказались Галиция и Западная Волынь, а литовских - Западное Полесье, часть Волыни, Киевщина и Черниговщина. В начале ХVI в, Буковина, в также Черноморское побережье были захвачены султанской Турцией. Успешная борьба в ХIV-ХV вв. против татаро-монгольского ига, имевшая большое историческое значение для многих народов Восточной в Центральной Европы, ускорила процессы формирования украинского и других восточнославянских народностей. Центром формирования украинской народности стало среднее Приднепровье - правобережная Киевщина, Переяславщина и Чернигово-Сиверщина. Эта территория приобрела особо важное значение в общественно-политической жизни украинского народа, в его борьбе против иноземных захватчиков за национальную независимость, в развитии украинской культуры и языка. Здесь утвердилось название "Украина", впоследствии распространившееся на всю этническую территорию украинского народа. Возникновение в ХV-ХVI вв. центра украинского казачества - Запорожской Сечи, сформировавшегося в ходе борьбы народных масс - крестьян, рядового казачества и городской бедноты против феодально-крепостнического и национального угнетения, способствовало освоению низовьев Днепра.

Дата добавления: 2015-05-23