І.Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни

Заселення Слобідської України. Соціально-економічне та політичне становище Слобідської України в 2-й половині XVII ст. - XVIII ст.

Обидва козацькі краї мали багато спільного у своєму господарському розвиткові, але значно відрізнялися організацією влади. У Гетьманщині до кінця XVII ст. старшинська рада остаточно посіла місце генеральної військової ради. До складу ради входили гетьман, генеральш старшини і 10 полковників. Вона ухвалила рішення, що стосувалися оподатковування та організації оборони країни. Ця рада обирала і гетьмана, який був головою держави, але остаточно його на посаді затверджував цар. Кожен новий гетьман підписував спеціальні статті (угода) про розміри своїх повноважень. У ролі уряду України виступала генеральна військова канцелярія, гетьман безпосередньо керував її роботою.

У Слобідській Україні генеральної старшині та гетьмана не було. Полковники обиралися довічно і були підпорядковані Бєлгородському воєводі. У Гетьманщині і Слобідській Україні активно розвивалося старшинське землеволодіння. Частина землі відійшла в приватну власність старшин, частиною земель старшина користувалася тимчасово (т. зв. «рангове землеволодіння»). У Слобідській. Україні з її нечисленним населенням багато старшин захопили великі землі і запрошували оселятися на них селян. Козаки були вільними землевласниками і найчастіше самостійно обробляли свої землі. У козацьких краях переважає землеробство (зернові культури), великого значення набувало скотарство. У великих господарствах використовували працю наймитів. Дуже швидко розвивалися ремесла (наприклад, У Харкові величезного розмаху набуло виробництво килимів)» торгівля. Українські землі усе більше торгуюсь з Росією, але переважне значення має торгівля з Туреччиною, Кримом, Молдовою. Головними експортними товарами були продукти харчування, серед імпортних товарів переважали тканини, зброя, тютюн.

Північна війна поставила під погрозу положення гетьмана Мазепи (1687-1708 р.). Централізація керування, що посилилася, при царюванні Петра Першого й автономія Гетьманщини були несумісні. Крім того, участь козаків у битвах Північної війни показала, що вони не можуть рівнятися з регулярними військами. Козацькі ряди внаслідок поганого підготування несли значні втрати (50-70% складу). Коли поповзли чутки про намір Петра Першого реорганізувати козацтво, то схвилювалась старшина. Похитнулося і положення Мазепи, тому що до нього дійшли чутки про намір замінити його російським вельможею. Навряд чи гетьману і старшині був відомий план Петра I 1703 року про знищення козацтва як стану або переселення на східні межі імперії. Мазепа вступає в таємні переговори зі шведським королем Карлом XII і його польським ставлеником С. Лєщинським. 28 жовтня 1708 р. із п'ятьма тис. козаків і старшини Мазепа перейшов на сторону шведів у самий гострий момент Північної війни. Основна маса козацтва, старшини і селянства відмовилася підтримати Мазепу. За наказом Петра I на раді старшин новим гетьманом був обраний І. Скоропадський. Під його керівництвом козаки розгорнув боротьбу проти шведської армії. Підтримали Мазепу тільки запорожці на чолі з кошовим К. Гордієнко. У відповідь у травні 1709 р. царські війська захопили і зруйнували Запорізьку Січ, а цінності і документи вивезли в Росію, частину знищили. У Полтавській битві 27 червня 1709 р. шведи були наголову розбиті. Був покладений кінець усім прагненням української еліти відокремитися від Росії.

Дата добавления: 2015-05-23