Антифеодальна боротьба

- скарги, виступи, знищення посівів, саботаж, повстання…;
- найбільші селянські повстання були під проводом Л. Кобилиці (1843 – 1844 рр., 1848-1850 рр.) на Буковині;
- У 1831 р. відбулися «холерні бунти» в Закарпатті. «Холерні бунти» – це виступи селян Закарпаття, пов’язані з епідемією холери;
- у 20-30-ті рр. ХІХ ст. набув поширення рух опришків під керівництвом М.Штолюка.

- австрійська влада використовувала український рух як противагу польському та угорському;
- значний вплив на українців Галичини, Буковини та Закарпаття мала Наддніпрянська Україна;
- лідерство в національному відродженні мало греко-католицьке духовенство;
- У 1816 р. І.Могильницький у м. Премешлі заснувавав Товариство греко-католицьких священників;
- 20-30-ті рр. ХІХ ст. діє Перемишльський культурно-освітній гурткок на чолі з єпископом М. Левицьким;
- У 1833 р. створений гурток «Руська трійця» (М.Шашкевич, І.Вагілевич, Я.Головацький). У 1837 р. гурток видав альманах «Русалка Дністровая» – перша україномовна книга, видана на Західній Україні (конфіскований владою у м. Будапешт).

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ 1848-1849 рр. В АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

У 1848-1849 рр. у Франції, Італії, Німеччині та Австрії відбулися революції. Ці події увійшли в історію під назвою «весна народів». Революції зазнали поразки.

Революція – швидка зміна політичного, економічного та соціального ладу здебільшого насильницьким шляхом.

15 березня 1848 р. австрійський імператор Фердинанд проголосив Конституцію. Влада імператора обмежувалася парламентом – рейхстагом.

У квітні 1848 р. скасовано панщину в Галичині (раніше, ніж у решті провінцій), проте за поміщиками залишалися сервітути У Буковині панщину скасували у серпні 1848 р., а на Закарпатті вона фактично проіснувала ще 5 років.

Сервітути – право користуватися чужою власністю; на правах сервітуту селяни користувалися спільно з поміщиками лісами, луками, пасовиськами.

У квітні 1848 р. поляки Галичини організували у Львові Центральну раду народову (ЦРН), з метою відновити Польську державу. Поляки визнавали за українцями Галичини гілку українського народу. Під впливом ЦРН створюється «Руський собор» – організація полонізованої української шляхти, яка підтримувала поляків. До складу «Руського собору» входив І. Вагілевич.

У травні 1848 р. у Львові створено першу українську політичну організацію Галичини – Головну Руську Раду (ГРР), яку очолили Г. Яхимович і М.Куземський.

Метою ГРР було поділ Галичини на Західну (польську) та Східну (українську); запровадження української мови в освіті та державному діловодстві, рівноправ’я з поляками…

ГГР видавала газету «Зоря Галицька», заснувала видавництво «Галицько-Руська матиця».

У червні 1848 р. створюються озброєні загони поляків та українців (стрільці).

У червні 1848 р. відбувся Слов’янський з’їзд у Празі, на якому відбулося визнання українців за окремий народ.

У липні 1848 р. розпочав роботу австрійський парламент рейхстаг, до якого входило 39 українців із 383 депутатів. Одним із депутатів був Л.Кобилиця. Українці домагалися розглянути питання про національно-територіальний поділ Галичини на Східну (українську) та Західну (польську). Але невдало.

У жовтні 1848 р. – відбувся собор руських учених у Львові, на якому утверджено єдину граматику української мови, висунуто вимогу впровадження рідної мови в усіх школах.

У жовтні 1848 р. у Львівському університеті відкрито кафедру української мови та літератури (перший завідуючий – Я.Головацький).

1-2 листопада 1848 р. відбулося збройне повстання у Львові, яке було придушене австрійськими військами.

У березні 1849 р. імператор розпустив парламент та скасував Конституцію разом із демократичними правами та свободами.

Листопад 1848 – квітень 1850 рр. – друге селянське повстання на Буковині на чолі із Л. Кобилицею.

- скасування панщини;
- визнання існування в Галичини українського народу із власними національними потребами;
- уперше західні українці сформулювали свої політичні програми;
- уперше західні українці отримали досвід парламентської діяльності;
- Головна руська рада стала першою українською політичною організацією, яка проіснувала з 1848 р. до 1851 р.

Історія України. Тема 24. Культура України у першій половині ХІХ ст.

Загальна характеристика української культури першої половини ХIХст.:

У першій половині ХІХ ст. починається процес формування сучасної української нації. Становлення української нації відбувалось у складних умовах занепаду кріпацтва і поширення товарно-грошових відносин, посилення соціальних і національних суперечностей у Російській імперії, виснажливих війн та наростання визвольних рухів тощо. Аналогічна ситуація склалася й у Західній Україні, яка входила до складу Австрійської імперії, не маючи власного самоврядування.

У першій половині XIX ст. дістають помітного розвитку українська музика, живопис, архітектура, театр. У 30-40-х рр. в українській літературі з’являється такий напрям, як романтизм. Творчість Т. Г. Шевченка відкриває новий етап у розвитку літератури та національної свідомості. В архітектурі поширюється класицизм.

Освіта	1805 р. – відкриття першого в Наддніпрянській Україні Харківського університету імені вченого-хіміка В.Каразіна 1820 р. – відкриття князем О.Безбородько в Ніжині гімназії вищих наук, що прирівнювалася до університету. 1834 р. – відкриття Київського університету ім. князя Володимира (сучасний університет імені Т.Шевченка). 1817 р. – закриття Києво-Могилянської академії. 1857 р. – створення П. Кулішем української граматики.
Наука і техніка	Відомі українські науковці: Історики: М. Костомаров, М. Максимович (перший ректор Київського університету ім. князя Володимира), В. Антонович, П. Куліш. 1846p. – перше видання «Історії Русів». Математики: Т. Осиповський, М. Остроградський. Хіміки: В. Каразін
Література	Відомі українські письменники, поети та мовознавці першої половини ХІХ ст.: М. Цертелєв («Досвід збирання старовинних малоросійських пісень»), М. Максимович («Малоросійські пісні», «Українські народні пісні»), П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка (байкар, «Малоросійські приказки»), П. Куліш («Чорна рада»), Т. Шевченко, І. Котляревський. 1840 p. – перше видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка
Театр і музика	Театральні діячі: І. Котляревський – директор Полтавського театру, Г. Квітка-Основ’яненко – директор Харківського театру. С. Гулак-Артемовський поставив першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм» 1814 p. – створення першої професійної театральної трупи.
Архітектура і образотворче мистецтво	В архітектурі і живописі з кінця ХVIII ст. утверджується класицизм. Класицизм – мистецький та архітектурний стиль, в основу якого покладені традиції античності як норма та зразок досконалості. В архітектурі класицизму масово представлені колони. 1809 р. – побудований оперний театр в Одесі (архітектор Тома де Томон) Наприкінці ХVIII ст. з’являються архітектурні ансамблі: парк «Олександрія» в Білій Церкві та Софіївський парк в Умані. Художники: В. Тропінін, Т. Шевченко, І.Сошенко, В.Боровиковський

Освіта	1816 р. – заснування І. Могільницьким освітнього товариства у Перемишлі І.Могільницький підготував першу граматику української мови в Галичині. У 1784 р. засновано Львівський університет, при якому відкрито Руський інститут з українською мовою навчання, що діяв до 1809 р.
Наука	1848 р. – відкриття кафедри української мови у Львівському університеті. 1848 р.- перший з’їзд українських діячів науки та культури – «Собор руських вчених».
Література	1830-ті рр.. – «Руська Трійця» (М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький) 1837 р.— видання в Будапешті «Руською трійцею» альманаху «Русалка Дністровая».
Театр і музика	1815 – 1870 рр. – життя композитора М. Вербицького, автора музики українського гімну «Ще не вмерла Україна» (1861-1862 рр.) Перша постановка української п’єси О. Духновича на Закарпатті
Архітектура і образотворче мистецтво	Побудований Старий театр у Львові (нині імені М. Заньковецької) – архітектори: І. Зальцман, Л.Піхль.

Історія України. Тема 25. Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст.

РЕФОРМИ 60-70-х рр. ХІХ ст. У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

- криза феодально-кріпосницьких відносин, що гальмувала розвиток економіки;
- відставання економіки Росії від країн Європи;
- поразка Росії в Кримській війні;
- смерть імператора Миколи І і прихід до влади в Росії молодого та перспективного правителя Олександра ІІ;
- посилення селянських повстань.

Кримська війна (1853-1856 рр.) – війна Росії з Туреччиною та її союзниками (Францією та Англією). Росія зазнала поразки. Під час війни у 1854-1855 рр. тривала героїчна оборона Севастополя російськими військами. Війна продемонструвала технічну відсталість Росії від країн Європи.

Скасування кріпацтва (селянська реформа, земельна реформа, аграрна реформа):

- 19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ проголосив Маніфестом скасування кріпацтва в Росії;
- скасовано особисту залежність селян від поміщика;
- селяни дістали особисту свободу і громадянські права;
- земля передавалася селянським общинам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі протягом 49 років;
- до укладання викупної угоди селяни мусили виконувати повинності поміщику, мали статус тимчасовозобов’язаних;
- в Україні селяни в чорноземних районах отримували по 3-5 десятин на душу, у нечорноземних – 4-7 десятин;
- на Правобережжі селянські наділи збільшили, а тимчасовозобов’язаних не було, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки;
- у 1866 р. державним селянам дозволили викупити свої землі.

- реформа сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробництва;
- селяни залишилися найнижчим станом: платили подушний податок, відбували рекрутчину, підлягали фізичним покаранням;
- більшість землі залишилася в руках поміщиків.

Земська реформа (реформа місцевого самоврядування) 1864 р.

- у повітах та губерніях обиралися земські управи (земства) – місцеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм…;
- до складу земств входили дворяни, буржуазія, селяни;
- на Правобережжі земська реформа була впроваджена 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху.

У містах обиралися міські думи й управи, що опікувалися проблемами міського благоустрою.