Гетьманування Павла Скоропадського

У квітні 1918 р. у Києві була створена Українська народна громада, яка розпочала переговори з німецьким командуванням про зміну влади в Україні шляхом здійснення перевороту.

29 квітня 1918 р. на з’їзді хліборобів владу було передано генералу П.Скоропадському.

30 квітня 1918 р. П.Скоропадський видав грамоту, в якій проголосив себе гетьманом усієї України.

Павло Скоропадський – український політичний діяч, військовий. Походив з козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер армії Російської імперії. Перший командувач українізованого корпусу російської армії під час Першої світової війни. Гетьман Української держави.

Політика П.Скоропадського

Політико-адміністративний устрій

- УНР перестала існувати, натомість виникла Українська держава на чолі з гетьманом П.Скоропадським
- Структура влади: гетьман – Рада міністрів – губернські та повітові старости – градоначальники.
- Голови Ради міністрів: Г.Василенко, Ф.Лизогуб, С.Гербель

Економічний розвиток

- відновлення права приватної власності на землю;
- повернення націоналізованих підприємств, землі, майна попереднім власникам;
- скасування 8 годинного робочого дня, заборона страйків;
- запровадження гривні, відкриття українських банків;
- в основі кадрової політики був принцип професійності;
- піднесення економіки.

Національно-культурний розвиток

- визнання української мови державною;
- українізація освіти: відкрито 2 українських університети у Кам’янець-Подільському та Києві; засновано українські кафедри в університетах Києва, Харкова, Одеси; відкрито понад 150 українських гімназій та велику мережу шкіл;
- створення 27 листопада 1918 р. Української академії наук на чолі з В.Вернадським;
- заснування національного архіву, державної бібліотеки, українського історичного музею, національної галереї мистецтв, українського театру драми та опери, державної капели та симфонічного оркестру;
- Українська православна церква отримала автономію у складі Московського Патріархату.

Військова справа

- початок творення української регулярної армії (65 тис. осіб);
- спроба відновлення українського козацтва.

Зовнішні відносини

- установлення дипломатичних відносин з 12 країнами;
- пронімецька орієнтація;
- 12 червня 1918 р. підписання перемир’я з радянською Росією;
- дипломатична боротьба за повернення українських територій, які залишилися за межами Української держави;
- 14 листопада 1918 р. проголошення грамоти П.Скоропадського, у якій ішлося про відмову від самостійної Української держави на користь Усеросійської федерації народів. Тобто майбутнє України П. Скоропадський вбачав у складі небільшовицької Російської федерації.

Причини падіння гетьманату П.Скоропадського

- поразка Німеччини в Першій світовій війні, у результат німці та австрійці вивели свої війська з території України – гетьман утратив військової підтримки;
- відновлення старих порядків, що призвело до невдоволення народом;
- вузька соціальна база, на яку спирався гетьман (буржуазія, поміщики, заможні селяни)

УТВОРЕННЯ ДИРЕКТОРІЇ ТА ПОВАЛЕННЯ ГЕТЬМАНАТУ П.СКОРОПАДСЬКОГО

У травні 1918 р. було створено Український національно-державний союз (УНДС) на чолі з П.Ніковським, до складу якого увійшли партії соціалістичного спрямування, що засудили політику П.Скоропадського. У серпні 1918 р. УНДС перетворився на Український національний союз (УНС), який згодом очолив В.Винниченко. УНС установила курс на повстання проти гетьманату.

14 листопада 1918 р. для керівництва повстанням проти П.Скоропадського створено Директорію УНР у складі В.Винниченка, С.Петлюри, Ф.Швеця, А.Макаренка, О.Андріївського.

Директорія УНР – тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстанням проти гетьмана П.Скоропадського. Після перемоги повстання – вищий орган державної влади УНР.

15 листопада 1918 р. – початок повстання Директорії проти гетьманату, виступ січових стрільців у Білій Церкві.

18 листопада 1918 р. – вирішальний бій під Мотовилівкою, що завершився поразкою військ гетьмана.

14 грудня 1918 р. – вступ до Києва військ Директорії. П.Скоропадський зрікся влади і виїхав до Німеччини.

18 грудня 1918 р. – прибуття Директорії до Києва

Внутрішня політика Директорії

- 26 грудня 1918 р. – проголошення Декларації з програмою Директорії;
- відновлення УНР;
- Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Трудового конгресу України;
- встановлення в Україні національного варіанту радянської влади;
- передача законодавчої влади Трудовому конгресу України (23-28.01.1919 р.) – вищому тимчасовому законодавчому органу УНР у період Директорії УНР;
- створення уряду – Ради народних міністрів на чолі з В.Чехівським;
- 13 лютого 1919 р. главою Директорії стає С.Петлюра і Директорія перетворюється фактично на особисту диктатуру С. Петлюри. Колишній голова директорії В. Винниченко через особистий конфлікт з С. Петлюрою залишає політику й виїжджає закордон;
- розквіт отаманщини

Отаманщина – засилля різноманітних напівбандитських збройних формувань в умовах відсутності реальної державної влади.

Соціально-економічний розвиток України за правління Директорії УНР

- ліквідація приватної власності;
- аграрна реформа (конфіскація поміщицьких земель);
- відновлення 8 годинного робочого дня.

Але в умовах громадянської війни соціально-економічні перетворення були відкладені. Головним завданням Директорії стала перемога у громадянській війні.

Зовнішньополітична діяльність Директорії УНР

- Наприкінці 1918 р. війська Антанти починають окупацію Півдня України. Після закінчення Першої світової війни Антанта (насамперед Англія та Франція) здійснює спробу втрутитися у внутрішні справи громадянської війни в Росії з метою встановлення свого контролю на Росією. Антанта виступила з підтримкою в російській громадянській війні колишнього царського генерала, лідера білогвардійського руху А. Денікіна.

Антанта погоджується визнати Директорію УНР за умов підпорядкування її військ російському генералу А.Денікіну. Директорія не погоджується. Спроба Директорії витиснути війська Антанти з України зазнала поразки.

- Відновлена в листопаді 1918 р. Польська держава на чолі з Ю. Пілсудським висуває територіальні претензії до України, західноукраїнські землі були окуповані поляками.

- Радянська більшовицька Росія не визнала владу Директорії в Україні, що призвело до другої війни Радянської Росії проти УНР:

13 листопада 1918 р. – анулювання Радянською Росією Брестського мирного договору, постанова про невизнання України самостійною державою, початок захоплення українських територій.

9 січня 1919 р. – ультиматум Директорії Раднаркому Росії з вимогою припинити військові дії й вивести російські війська з території України. У відповідь було заявлено, що воєнні дії ведуть між собою війська Директорії та українського радянського уряду, а не російського!

16 січня 1919 р. – оголошення Директорією війни проти Радянської Росії

5 лютого 1919 р. радянські війська ввійшли до Києва, Директорія переїхала до Вінниці. Протягом лютого-квітня 1919 р. війська Директорії були розбиті. В Україні була вдруге встановлена радянська влада.

Історія України. Тема 33. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) – українська держава, створена в листопаді 1918 р. на західноукраїнських землях (у Східній Галичині), які входили до складу Австро-Угорської імперії.

Дата добавления: 2015-05-23