Л. Мельников (1950-1953 рр.)

Л. Каганович (1947 р.).

М. Хрущов (1943-1946 рр. та 1948-1949 рр.)

БОРОТЬБА ОУН-УПА З РАДЯНСЬКОЮ ВЛАДОЮ

Етапи збройної боротьби ОУН-УПА з радянською владою

І етап (1944 – 1946 рр.) – спроба утримати під своїм контролем великі території і ведення боїв великими силами із застосуванням артилерії й мінометів. Об’єднання сил радянських військ держбезпеки, прикордонників. У тяжких боях загинуло до половини особового складу УПА.

ІІ етап (1947 – перша половина 50-х років) – зміна тактики: поділ армії на невеликі мобільні групи, ведення боротьби партизанськими методами. Загибель у с. Білогорща біля Львова головнокомандувача УПА Р. Шухевича (5 березня 1950 р.). Спад організованого опору (хоча окремі загони ще діяли до 1956 р.).

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ УРСР

- Відновлення режиму одноосібної влади Й.Сталіна, культ особи якого досяг апогею.
- Відсутність в Україні будь-якої самостійної політики.
- Відновлення репресій; відсутність демократії та свобод громадян, зловживання владою (пік репресій в Україні припав на 1947 р., коли ЦК КП(б)У очолював найближчий соратник Й.Сталіна Л.Каганович).
- Підпорядкування політичному центру діяльності перших секретарів ЦК КП(б)У:

- Розгортання ідеологічної реакції – «ждановщини». Боротьба з генетикою – «лисенківщина» (1946-1948 рр.), боротьба з «буржуазним націоналізмом», з космополітизмом (справа «лікарів» 1948 – 1953 рр.).

«Ждановщина» – це ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута у 1946-1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, в ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури – письменників, композиторів, режисерів тощо (назва походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з питань ідеології А.Жданова).

«Лисенківщина» – політична кампанія з переслідування групи генетиків і тимчасової заборони генетики. Назву кампанія отримала від прізвища радянського академіка Т. Лисенка.

Космополітизм – теорія і практика, в основу яких покладено тезу про пріоритетність загальнолюдських цінностей над цінностями окремої нації.

«Справа лікарів» – кримінальна справа проти групи високопоставлених радянських лікарів, звинувачених у змові і вбивстві ряду радянських лідерів. Витоки кампанії відносяться до 1948 р., коли лікар Лідія Тимащук звернула увагу компетентних органів на відхилення в лікування Жданова, що призвело до смерті пацієнта. Кампанія закінчилася одночасно зі смертю Сталіна в 1953 р., після чого з обвинувачених було знято звинувачення та звільнено від переслідувань.

ВІДБУДОВА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УРАЇНИ

Березень 1946 р. – затвердження Верховною Радою СРСР п’ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр.

Промисловість:

- більші масштаби відбудовчих робіт, ніж у будь-якій іншій країні Європи;
- проблема капіталовкладень (відмова від плану Маршалла, розрахунок лише на внутрішні резерви);

План Маршалла – програма економічної допомоги країнам Європи після Другої світової війни, висунута держсекретарем США Дж.Маршаллом. СРСР відмовився від цієї допомоги.

- відновлення адміністративно-командних методів;
- початок відбудови з важкої промисловості (в Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес та інші великі електростанції, металургійні заводи тощо);
- розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури (інвестиції у легку промисловість складали 12-17% усіх промислових капіталовкладень);
- посилення диспропорції в розвитку економіки на користь військово-промислового комплексу (ВПК);
- повільне впровадження досягнень науково-технічного прогресу (підприємства працювали за старими технологіями, висока енерго- та матеріалоємність виробів тощо);
- нестача робочої сили, особливо кваліфікованої;
- ентузіазм народу (90% працюючих охоплені різними формами соцзмагання).
- українська економіка отримала лише 15% всесоюзних капіталовкладень, тоді як на УРСР припало 42% усіх матеріальних збитків СРСР у війні.

Сільське господарство:

- відновлення колгоспного ладу;
- надзвичайно складні умови відбудови сільського господарства (скорочення посівних площ, поголів’я худоби, нестача робочих рук, техніки);
- мізерні капіталовкладення (7% від загального обсягу асигнувань);
- важке становище селян (мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, відсутність паспортів у селян, несплата пенсій тощо);
- голод 1946-1947 рр.

ГОЛОД 1946 – 1947 рр.

Причини голоду:
- спустошення країни внаслідок війни;
- розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за всяку ціну;
- посуха 1946 р.;
- відбудова промисловості за рахунок сільського господарства;
- продаж хліба за кордон;
- репресивні заходи щодо селян;
- відновлення дії «Закону про п’ять колосків»;
- невизнання факту голоду радянським керівництвом.

Наслідки:
- голодом була охоплена більша частина східних і південних областей України;
- великі людські втрати (1 млн. чол.).

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УРСР

- Вихід України на міжнародну арену після завершення війни (1944 р. – створення Народного комісаріату закордонних справ УРСР на чолі з Д: Мануїльським).

- 1945 р. – включення України до складу 47 країн засновниць ООН разом із Білорусією та СРСР (участь української делегації в розробці та прийнятті статуту ООН; 1945 р. – Україна стала членом постійної комісії ООН із питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО); 1946 р. – обрання України до складу Економічної і Соціальної Рад; 1948-1949 рр. – Україна – непостійний член Ради Безпеки ООН).

- 29 липня – 15 жовтня 1946 р. – участь представників України у Паризькій мирній конференції, яка була скликана для розгляду проектів мирних договорів між державами, що отримали перемогу в Другій світовій війні, і колишніми союзниками Німеччини в Європі – Італією, Болгарією, Угорщиною, Румунією і Фінляндією.

- 1948 р. – активна участь України в роботі Дунайської конференції, яка розв’язувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї.

Таким чином, формально за Україною визнавалося право на самостійні міжнародні відносини, але фактично своєї незалежної зовнішньої політики Україна не мала.

Історія України. Тема 41. Україна в умовах десталінізації (1953 – 1964 рр.). “Відлига”

ЗМІНИ В КЕРІВНИЦТВІ СРСР ТА УРСР НА ПОЧАТКУ 50-х рр. ХХ ст.

5 березня 1953 р. помер Й.Сталін. У результаті формується тимчасове «колективне керівництво» – розподіл найвищих посад між найближчими соратниками Й.Сталіна (Г.Маленков – голова Ради Міністрів СРСР, М.Хрущов – перший секретар ЦК КПРС, Л.Берія – голова Міністерства внутрішніх справ і держбезпеки). Такий компроміс був нетривким, колишні соратники не довіряли один одному, боялися та шукали слушної нагоди позбутися конкурентів.

Боротьба за владу, у результаті якої перемогу отримав М.Хрущов

26 червня 1953 р. був заарештований і страчений Л.Берія за звинуваченням у шпигунстві й підготовці державного перевороту.

Червень 1953 р. – звільнення з посади першого секретаря ЦК КП(б)У Л.Мельникова, обрання О.Кириченка (вперше українець за походженням обійняв таку високу посаду); арешт і страта міністра внутрішніх справ УРСР П.Мешика та його заступника.

З 1957 р. по 1963 р. посаду першого секретаря ЦК КП(б)У обіймав М.Підгорний.

1955 р. – звільнення Г.Маленкова з посади голови Ради Міністрів СРСР та обрання М.Булганіна.

М.Хрущов як перший секретар ЦК КПРС отримав усю повноту влади!

ПОЧАТОК ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ

Десталінізація – процес ліквідації наслідків сталінізації, що почався після смерті Й.Сталіна.

- Створення комісій з перегляду справ засуджених у 1934-1953 pp.
- Початок реабілітації безвинно засуджених.

Реабілітація – виправдання, поновлення доброго імені чи репутації несправедливо обвинуваченої, обмовленої або засудженої особи.

- Ліквідація позасудових органів, воєнних трибуналів військ МВС, скасування надзвичайних законів і постанов, спрямованих на боротьбу з «ворогами народу».
- Чистка органів держбезпеки і значне скорочення їх кількості.
- Припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму тощо.
- Уповільнення процесу русифікації.
- Зростання ролі українського чинника в різних сферах суспільного життя (висування місцевих і на керівні посади в регіонах, поява вихідців з України в найближчому оточенні М.Хрущова).
- Розширення прав республік (в Україні з союзного до республіканського підпорядкування переведено декілька тисяч підприємств та організацій).

Процеси лібералізації суспільства 1953-1964 р. отримали назву «відлига».

«Відлига» – це назва періоду перебування М.Хрущова при владі в СРСР (1954-1964), що характеризувався політикою десталінізації, політичною реабілітацією і непослідовністю реформ.

ВХОДЖЕННЯ КРИМУ ДО СКЛАДУ УРСР, УТВОРЕННЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19 лютого 1954 р. –указ Президії Верховної Ради СРСР на честь 300-річчя возз ‘єднання України з Росією «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», «враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські зв’язки між Кримською областю і Українською PCP».

7 січня 1954 р. була створена Черкаська область УРСР.

РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УРСР У 1951-1955 pp.

Промисловість

- Промисловість України, як і раніше, посідала важливе місце в загальносоюзній економіці.
- Особливого розвитку набули паливно-енергетична, металургійна, машинобудівна галузі.
- Було побудовано Каховську ГЕС, зросли обсяги видобутку вугілля, нафти, газу.
- Перекіс у бік важкої промисловості зберігся незмінним.

Сільське господарство

- Розвитку сільського господарства було приділило значну увагу
- укрупнення колгоспів і перетворення частини їх на радгоспи.
- У вересні 1953 р. на пленумі ЦК КПРС започатковано низку реформ у аграрному секторі:
- збільшення капіталовкладень у сільське господарство;
- забезпечення кадрами МТС;
- списання заборгованості колгоспів;
- збільшення заготівельно-закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;
- заохочення особистого підсобного господарства (зменшення податків, їх тверда сума та заповідність розмірам господарства);
- лютий-березень 1954 р. – початок освоєння цілинних земель (з України до Казахстану та Сибіру була направлена значна кількість людських і матеріальних ресурсів).

У результаті сільське господарство стало рентабельним, його валова продукція зросла на 35,3 % у порівнянні з попередньою п’ятирічкою.

Економіка продовжувала залишатися в межах командно-адміністративної системи!

ХХ З’ЇЗД КПРС

КПРС – Комуністична Партія Радянського Союзу.

14-25 лютого 1956 p. відбувся XX з’їзд КПРС, на якому М.Хрущов виступив із закритою доповіддю «Про культ особи Й.Сталіна та його наслідки»:

- критика сталінської політики як хибної та злочинної за організацію масових репресій, депортацію під час війни, використання незаконних методів слідства…;
- критика особи, а не системи, яка її породила (причинами появи культу Сталіна називали його риси характеру, гостру боротьбу з капіталістичним оточенням тощо);
- початком злочинної політики визначався 1934 р., тобто не ставилися під сумнів методи проведення колективізації, голодомор 1932-1933 рр. і т. ін.;
- небажання правлячої верхівки розділити відповідальність за вчинені злочини; незмінність партійних засад.

30 червня 1956 р. – постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків».

ОПІР ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ

Червень 1957 р. – виступ групи колишніх активних учасників сталінської політики (В.Молотов, Л.Каганович, К.Ворошилов, М.Булганін та ін.) проти підриву «керівної ролі партії», постановка питання про зміщення М.Хрущова. Але Хрущов уже мав міцну «групу підтримки» зі своїх ставлеників.

Березень 1958 р. – виключення противників десталінізації зі складу Президії ЦК, звільнення М. Булганіна з посади голови Ради Міністрів СРСР. Цю посаду обійняв М. Хрущов, одночасно залишаючись першим секретарем ЦК КПРС. Таким чином, М. Хрущов зосередив у своїх руках майже всю владу в державі.

Опір десталінізації був подоланий!

ПОГЛИБЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ

1. Прискорення політичної реабілітації (на кінець 50-х років переглянуто 5,5 млн справ, за якими реабілітовано 3,5 млн чол., серед реабілітованих – Л. Курбас, М. Куліш, В. Чубар, С. Косіор та ін.);

Не підлягали реабілітації особи, звинувачені в «буржуазному націоналізмі».

2. Курс XXII з’їзду КПРС (жовтень 1961 р.) на поглиблення десталінізації:

- звинувачення у масових репресіях не тільки Сталіна, але й людей із його найближчого оточення (зокрема В. Молотова, Л. Кагановича, Г. Маленкова та ін.);
- рішення про винесення тіла Сталіна з мавзолею на Красній площі, зруйнування численних пам’ятників, перейменування всіх міст, колгоспів, вулиць, установ, названих на честь вождя, вилучення його творів із бібліотек;
- лібералізація партійного життя: курс на переростання диктатури пролетаріату в загальнонародну державу; регулярне оновлення на чверть складу керівних органів КПРС, перебування на найвищих посадах не більше трьох строків.

Лібералізація – пом’якшення політичного режиму, вільнодумство.

3. Розширення повноважень республіканських рад (зокрема, Верховна Рада УРСР ухвалила низку законів про бюджетні права УРСР і місцевих рад, судоустрій, цивільний, кримінальний та процесуальний кодекси і т. ін.).

4. Уведення в практику всенародного обговорення проектів законів та інших важливих питань.

5. Розширення прав профспілок.

ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ М.ХРУЩОВА ТА ЇХ НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Промисловість

- Спроба децентралізації управління промисловістю та будівництвом шляхом створення раднаргоспів та ліквідації низки галузевих міністерств (в УРСР було створено спочатку 11, а згодом ще 3 економічні райони на чолі з раднаргоспами). Позитивні риси: розширення господарчих прав на місцях, наближення управління до виробництва, скорочення управлінського апарату. Негативні: ускладнення зв’язків між підприємствами окремих раднаргоспів, так зване «місництво», незацікавленість у комплексному розвитку всієї галузі.

Раднаргоспи (Ради народного господарства) – територіальні органи управління, створені в 1957 р. замість галузевих міністерств, які помітно поліпшили керування економікою регіонів, але призвели до розриву зв’язків між окремими галузями.

- Збережено старі важелі адміністративно-командної системи, реформа не була підкріплена введенням госпрозрахунку та наданням самостійності підприємствам, і це призвело до повернення старої централізованої схеми управління. У 1960 р. створено Українську раду народного господарства та зменшено кількість українських раднаргоспів до 7; у 1963 р. організовано Вищу раду народного господарства СРСР та низку державних комітетів з окремих галузей промисловості.

- Впровадження здобутків науково-технічної революції (НТР) у виробництво (створення Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах нової техніки, Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів, в УРСР відкрито 5 тис. організацій цього товариства).

Позитивні риси: впровадження перших кібернетичних машин, запуск першого штучного супутника Землі в 1957 р., політ Ю. Гагаріна в космос у 1961 р., використання атомної енергії в мирних цілях, заміна паровозів тепловозами й електровозами, пароплавів – теплоходами, використання нових машин та технологій тощо. 6 листопада 1960 р. відкриття Київського метрополітену.

Негативні: повільні темпи НТР, перекіс у бік оборонної галузі, недостатні асигнування на науку, відсутність конкурентної боротьби виробників на ринку.

Науково-технічна революція (НТР) – процес якісного перетворення продуктивних сил на основі досягнень науки і техніки.

- Збільшення обсягів випуску товарів народні вжитку (за роки семирічки (1959-1965 рр.) в УРСР було споруджено понад 300 нових і реконструйовано 400 підприємств легкої та харчової промисловості).

Сільське господарство

- Велика увага до розвитку аграрного сектору.

- Новий наступ на особисті присадибні господарства, спричинений впровадженням у життя ідеї про стирання різниці між містом і селом та будівництвом так званих агроміст: у 1956 р. встановлено високий податок за утримання худоби в міській місцевості, обмежено власників худоби у пасовищах і заготівлі кормів; у 1959 р. заборонено утримувати худобу в містах і робітничих селищах, встановлено ліміт на утримання живності на селі; зменшення продажу продуктів тваринництва, підвищення цін на них.

- Продовження «цілинної епопеї» (перша надпрограма М.Хрущова), в якій взяло участь 80 тис. українських юнаків та дівчат.

- «Кукурудзяна кампанія» (друга надпрограма М.Хрущова) – спроба вирішити проблему з кормами, збільшивши обсяги виробництва; зменшення посівів пшениці та інших цінних культур в Україні. «Кукурудзяна епопея» набула надмірно великих розмірів. У 1963 р. «цариця полів» зайняла 40% посівних площ.

- Реорганізація МТС (перетворення МТС на ремонтно-технічні станції з обслуговування колгоспної техніки шляхом примусового викупу колгоспами старої техніки МТС за завищеними цінами); перетворення слушної ідеї надання можливості колгоспам вільно розпоряджатися власною технікою на їх чергове обкрадання.

- Надпрограма у тваринництві (третя надпрограма М.Хрущова) – за 3-4 роки наздогнати США у виробництві м’яса, молока та масла на душу населення; завищені плани здачі продукції тваринництва, зменшення поголів’я худоби.

Соціальна сфера

- Збільшення мінімальної зарплатні та пенсій.

- Скорочення робочого тижня.

- Видача паспортів селянам, введення зарплатні колгоспникам.

- Скасування плати за навчання.

- Припинення практики примусових державних позик.

- Широкомасштабне житлове будівництво.

- Грошова реформа 1961 р., наслідком якої стало зростання цін на товари.

УСУНЕННЯ М. ХРУЩОВА ВІД ВЛАДИ

- Початок 60-х рр. XX ст. – зростання невдоволення політикою М. Хрущова серед різних верств населення у зв’язку з ростом цін, замороженням зарплатні, дефіцитом товарів, наступом на особисте господарство селян, формуванням нового «культу особи» і т. ін.

- Хвиля робітничих виступів у Краматорську, Черкасах, Харкові, Києві. Найбільші – 1962 р. у Донецьку, Жданові (нині — Маріуполь) та Новочеркаську (тут 7-тисячну демонстрацію розстріляли війська), 1963 р. у Кривому Розі.

- Партійне керівництво, невдоволене «волюнтаризмом» М. Хрущова, скороченням партійного апарату та втратою привілеїв, поглибленням демократичних процесів, склало змову.

Волюнтаризм - соціально-політична діяльність, що характеризується суб’єктивними бажаннями, рішеннями окремих осіб чи груп осіб.

14 жовтня 1964 р. -пленум ЦК КПРС звільнив М. Хрущова з усіх посад «за станом здоров’я». Сама можливість такого кроку була великою заслугою самого М. Хрущова. Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв, головою Ради Міністрів СРСР – О. Косигін.

Дата добавления: 2015-05-23