План операції

Ставка Верховного Головнокомандування і Генеральний штаб з вересня 1942 приступили до розробки плану контрнаступу. Автором задуму на проведення операції був полковник Оперативного управління Генерального штабу Потапов. 13 листопада план стратегічного контрнаступу під кодовою назвою «Уран» був затверджений Ставкою під головуванням І. В. Сталіна. План полягав у наступному: Південно-Західний фронт (командувач - Н. Ф. Ватутін; 1-а гвардійська, 5-а танкова, 21-а, 2-а повітряна і 17-а повітряна армії) мав завдання завдати глибокі удари з плацдармів на правому березі Дону з районів Серафимовича і Клетской (глибина наступу - близько 120 км); ударне угруповання Сталінградського фронту (64-я, 57-а, 51-а і 8-а повітряна армії) наступала з району Сарпінскіх озер на глибину 100 км. Ударні угруповання обох фронтів повинні були зустрітися в районі Калач-Радянського і оточити основні сили противника під Сталінградом. Одночасно частиною сил ці ж фронти забезпечували створення зовнішнього фронту оточення. Донський фронт у складі 65-й, 24-й, 66-й і 16 повітряної армій наносив два допоміжних удару - один з району Клетской на південний схід, а інший з району Качалінской вздовж лівого берега Дону на південь. Планом передбачалося: головні удари направити проти найбільш уразливих ділянок оборони противника, у фланг і тил його найбільш боєздатним з'єднанням; ударним угрупованням використовувати місцевість, вигідну для наступаючих; при в цілому рівному співвідношенні сил на ділянках прориву за рахунок ослаблення другорядних ділянок створити 2.8 - 3.2 - кратну перевагу в силах. За рахунок глибокої секретності розробки плану і досягнутої величезною скритності зосередження сил була забезпечена стратегічна раптовість наступу.

Початок наступу

Наступ військ Південно-Західного і правого крила Донського фронтів почалося вранці 19 листопада після потужної артпідготовки. Війська 5-ї танкової армії прорвали оборону 3-ї румунської армії. Німецькі частини, що розташовувалися позаду румунських військ, спробували зупинити радянські війська сильної контратакою, але ця спроба успіху не мала: вони були розгромлені введеними в бій 1-м танковим корпусом Ст. Ст. Буткова і 26-м танковим корпусом А. Р. Батьківщина. Передові частини цих корпусів вийшли в оперативну глибину, просуваючись в район Калача[14]. 20 листопада в наступ перейшла ударне угруповання Сталінградського фронту. Вранці 23 листопада передові частини 26-го танкового корпусу оволоділи Калачем. 23 листопада війська 4-го танкового корпусу (А. Р. Кравченко) Південно-Західного фронту та 4-го механізованого корпусу (В. Т. Вольський) Сталінградського фронту зустрілися в районі хутора Радянський, замкнувши кільце оточення сталінградської угруповання противника в межиріччі Волги і Дону. В оточенні опинилися 6-я і основні сили 4-ї танкової армій — 22 дивізії і 160 окремих частин загальною чисельністю 330 тис. осіб[15]. До цього ж часу була створена велика частина зовнішнього фронту оточення, видалення якого від внутрішнього склало 40-100 км

Протяжність фронту 6-ї німецької армії скоротилася до 25 листопада до 200 км. При цьому в «котел» потрапило 284 тис. чоловік, включаючи: штаб 6-ї армії; XIV танковий і IV, VIII, XI, LI армійські корпуси (а також XXXXVIII танковий і IV армійський корпусу, які входили до складу 4-ї танкової армії і тепер опинилися в підпорядкуванні Паулюса); 14, 16 та 24-я танкові дивізії; 3, 29 і 60-а моторизовані дивізії; 44, 71, 76, 79, 94, 100, 113, 295, 297, 305, 371, 376, 384 і 389-я піхотні дивізії; 20-я румунська піхотна і 1-я румунська кавалерійська дивізії (разом — 12,6 тис. осіб); 243 245-й батальйони штурмових знарядь; 2; 51-й полки реактивних мінометів; 91-й полк ППО і більше 150 артилерійських підрозділів, саперних і будівельних батал йонів, батальйонів військової поліції та ін[16]

24 листопада війська Південно-Західного фронту, розгромивши оточені в районі Распопинской румунські війська, взяли 30 тисяч полонених і багато техніки. 24-30 листопада війська Сталінградського і Донського фронтів, ведучи запеклі бої з оточеними військами ворога, скоротили займану ним площа вдвічі, затиснувши його на території 70-80 км з заходу на схід і 30-40 км з півночі на південь.

У першій половині грудня дії цих фронтів з ліквідації оточеного ворога розвивалися повільно, так як внаслідок скорочення фронту в котлі він ущільнив свої бойові порядки і організував оборону на обладнаних позиціях, зайнятих Червоною армією влітку 1942 року[17]. Істотну роль в уповільненні настання зіграла велика (більш ніж триразова) недооцінка[18] чисельності окружаемых німецьких військ.

24 листопада Гітлер, відхиливши пропозицію командуючого 6-ю армією Ф. Паулюса прориватися в південно-східному напрямку, наказав утримувати Сталінград в очікуванні допомоги ззовні. Німецькі війська, що діяли проти зовнішнього фронту оточення, в кінці листопада були об'єднані в групу армій «Дон» (командуючий — генерал-фельдмаршал Е. Манштейн), в яку входила і оточена угруповання.

Дата добавления: 2015-05-23