Городельська унія 1413 р

Городе́льська унія 1413 — угода між Польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та Великим князем Литовським, Руським та Жемантійським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городло, що на річці Західний Буг.

Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Городельська унія передбачала проведення ряду заходів, спрямованих на уніфікацію систем органів державного управління обох країн, а також унормування Привілеїв шляхетських та зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та Великого князівства Литовського.

Угода підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії 1385 року, задекларувала повторне об'єднання Корони Польської і Великого князівства Литовського в одну державу «на вічні часи» перед лицем воєн та загрози з боку нім. хрестоносців та «інших будь-яких неприятелів». За ВКЛ визнавалося право на автономію: зберігалась інституція велико-князівської влади у Литві, а за Вітовтомзакріплювався (щоправда, не спадково, а лише пожиттєво й під сюзеренітетом польського короля) титул Великого князя литовського.

Було визначено також принцип обрання монархів у Польському королівстві та ВКЛ за спільною згодою й ухвалою прелатів (вищі духовні особи в католицькій церкві), магнатів і шляхти обох країн. Литовсько-білорусько-українське боярство зрівнювалося у станово-правовому відношенні з польськими магнатами та шляхтою, підтвердженням чого стало передання низці найвливовішим литовсько-українським родам польських шляхетських гербів і заміна старого терміна «бояри» новим — «барони і нобілі».

Результатом Городельської унії було послаблення союзу Литви та Польщі у війнах із Тевтонським орденом. Деякий час Тевтонський орден виступав на стороні Литовсько-руської держави проти Польщі та католицької шляхти Литви.

Городельська унія – угода, укладена між польським королем Владиславом II Ягайлом (1351-1434) і великим кннязем литовським Вітовтом (1350-1430) у замку Городля (Городель) на річці Західний Буг 2 жовтня 1413 року на спільному польсько-литовському сеймі.

Комплекс документів Городельської унії складають:

1) акт про прийняття родами польської шляхти литовських бояр під свої герби;

2) акт, яким литовські бояри присягали на вірність польській шляхті, Короні Польській, королю Владиславу II Ягайлу і великому князю Вітовту, обіцяючи в разі смерті Вітовта прийняти великим князем литовським того, кого їм дасть король Владислав або його наступники і польська шляхта;

3) акт, яким Владислав II Ягайло (король польський, верховний князь литовський) та Вітовт (великий князь литовський) визначали характер зв’язку ВКЛ із Короною Польською й надали низку привілеїв литовським боярам, застерігаючи, що ними можуть скористатися лише ті, хто буде уживати герби, дані польською шляхтою.

Причини укладення:

1. Суттєве зміцнення позицій Великого князівства Литовського (ВКЛ) внвслідок перемоги в Грюнвальдській битві (1410);

2. Посилення прагнень литовських князів до здобуття незалежності від Польщі;

3. Готовність поляків на певні поступки задля збереження польсько-литовської унії;

4. Військова загроза з боку німецьких хрестоносців.

Основні положення:

§ підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії 1385 року, задекларувала повторне об’єднання Корони Польської і ВКЛ в одну державу «на вічні часи»;

§ визнання за ВКЛ права на автономію та збереження інституції велико-князівської влади у Литві;

§ надання Вітовту прав пожиттєвого правителя ВКЛ під зверхністю польського короля;

§ українські землі після смерті Вітовта не переходили під владу польського короля, як це передбачалося Віленською унією (1401), а залишалися у складі Литовської держави;

§ уніфікація адміністративно-територіального устрою за польським зразком;

§ запровадження у литовських землях власного сейму та столичних і земських вищих урядів (воєводств, каштелянств та ін.), подібних до польських;

§ визначено принцип обрання монархів у Польському королівстві та ВКЛ за спільною згодою й ухвалою прелатів (вищі духовні особи в католицькій церкві), магнатів і шляхти обох країн;

§ зрівняння у правах і привілеях католицької шляхти Литви і Польщі. Литовці-католики, на відміну від православних, мали можливість повністю розпоряджатися своїми земельними володіннями, які до того належали їм умовно.

Наслідки Городельської унії:

§ зміцнення союзу ВКЛ і Польського королівства в боротьбі з Тевтонським орденом;

§ унія стала провісником релігійної нетерпимості прокатолицької польської державної влади до православних на підпорядкованих їй землях;

§ прокатолицький характер унії створив певні умови для сприйняття населенням ВКЛ культурних здобутків західно-європейської цивілізації;

§ призвела до релігійного розколу між православними народними масами й прокатолицькою знаттю у ВКЛ, зокрема і на українських земмлях;

§ заклала політико-правові основи для започаткованого ще Кревською унєю процесу трансформації суспільно-політичної структури ВКЛ, її зближення й поступового зрощення з такою ж структурою Польського королівства.

Городельську унію традиційно розглядають, як успіх польської дипломатії, оскільки незважаючи на те, що ВКЛ переживало період піднесення, поляки зуміли навязати йому другорядну роль у новому державному обєдннанні.

Дата добавления: 2015-05-23