Гадяцька угода 1658 р

Віленське перемир’я 1656 р.

Віленське перемир'я 1656 — перемир'я, укладене 24 жовтня 1656 у м. Вільно (тепер Вільнюс, Литва) між Річчю Посполитою і Московською державою.

Переговори у Вільно тривали протягом серпня-жовтня 1656. Українська делегація, на вимогу польської сторони, не була допущена до участі у виробленні умов Віленського перемир'я, а висунуті гетьманом Богданом Хмельницьким пропозиції були відкинуті. За угодою припинялися воєнні дії між Польщею і Московією та обидві країни зобов'язувалися не розпочинати переговорів про мир із Швецією. Обговорювалося питання про встановлення державних кордонів і обрання Олексія Михайловича польським королем після смерті Яна II Казимира, які, однак, не дали конкретних результатів.

Московсько-польський мир порушував Переяславську угоду. Москва ставала союзницею Польщі. Крім того цей союз був спрямований проти нового союзника України — Короля шведського Карла Густава.

Віленський мир викликав обурення Богдана Хмельницького та козацької старшини. На Раді, скликаній у Чигирині козацькій Раді, всі присутні полковники, осавули, сотники присягли гетьману, що будуть спільно боротися за Україну: «присягали собі, а не чужим монархам».

Сам Богдан Хмельницький розгорнув активну діяльність по створенню коаліції з ряду європейських країн, що мала вирішити «польське питання». До неї входили Швеція, Бранденбург, Трансільванія, Молдавія, Валахія і Литва. Згідно з планами учасників коаліції Польща мала бути розділена між її членами, причому Україна повинна була отримати всі землі, заселені українцями, а також, разом із Швецією, протекторат над Литвою, що повинна була перетворитись на Литовське королівство. Сам Б. Хмельницький мав отримати титул «дідичного князя». Проте смерть гетьмана не дозволила реалізуватися цим планам.

Після укладення Гадяцького договору 1658 року, та встановлення союзницьких відносин між Україною і Польщею, ці держави продовжували війну проти Московського царства.

Гадяцький договір (пакти) – українсько-польська мирна угода, підписана 16(6) вересня 1658 р., після довгих переговорів на козацькій раді неподалік м.Гадяч гетьманом І.Виговським з урядом пол. короля Яна II Казимира Ваза. Вони передбачали повернення Козацької держави під владу польського короля. В основу примирення України та Польщі було покладено реалізований на Люблінському сеймі 1569 р. принцип федеративного устрою Речі Посполитої. Концепцію Г.д.виробив Юрій Немирич, один з представників козацької еліти, соратник гетьмана Виговського і людина з освітою, який при розробці документу спирався на ідею перетворення Речі Посполитої у федерацію Корони Польської, ВКЛ і Великого Князівства Руського, тобто Козацької держави в тих межах, які склалися. Основні положення Гадяцького договору:

· Україна в складі Брацлавського, Київського, Чернігівського воєводств під назвою “Руське князівство” разом з Польським королівством і ВКЛ входила до “єдиної і неподільної Речі Посполитої” на рівних правах;

· влада гетьмана визнавалася довічною, а по його смерті стани українського суспільства обирали чотирьох претендентів, з-поміж яких король призначав нового гетьмана;

· утворювалися місцеві органи влади за польським зразком;

· відновлювалися суд і судочинство а також адміністративно-територіальний устрій, що існували до 1648 року;

· Руське князівство не мало прав на самостійні зносини з іншими державами;

· сенаторські посади мали обіймати особи православного віросповідання;

· монетний двір для карбування грошей із зображенням спільного короля;

· кількість збройних сил мала становити 60 тис. козаків і 10 тис. найманців;

· відновлювалося велике землеволодіння, кріпацтво, усі повинності які існували до 1648 р.;

· козацтву гарантувалися давні права та привілеї, а по 100 козаків з кожного полку, за поданням гетьмана, отримували від короля шляхетство;

· на території Руського князівства скасовувалася церковна унія, проголошувалася свобода православного та католицького віросповідання, православному митрополиту і 5 владикам надавалися постійні місця в спільному сенаті Речі Посполитої;

· польські і литовські війська не мали права перебувати на території Руського князівства, за винятком надзвичайних ситуацій, але в такому разі вони переходили в підпорядкування гетьмана;

· існування двох університетів: Києво-Могилянської академії, урівняної в правах з Краківською, і новоствореної вищої школи зі статусом університету; по всій території держави дозволялося засновувати колегії та гімназії з правом викладання по-латині;

· проголошувалася повна свобода друку.

Під час ратифікації угоди Варшавським сеймом 1659 р, з неї були прибрані принципово важливі положення і чинною залишалася уніатська церква. І без того угода викликала вкрай суперечливі настрої в суспільстві. І.В. сприймався як зрадник, адже він повернув полякам те, що відвоював Б.Х. Договір, який видавався безумовним успіхом Виговського незабаром привів гетьмана до остаточної поразки.

Дата добавления: 2015-05-23