Підгаєцька угода 1667 р

Московські статті 1665 р.

Московські статті 1665 року — міждержавний договір, підписаний у Москві 11(21) жовтня 1665 року, за іншими даними, 12(22) жовтня між гетьманом І.Брюховецьким і московським урядом. Московські статті значно обмежували політичні права України, посилювали її військово-адміністративну і фінансову залежність від московського уряду. За Московськими статтями українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя. Гетьманському уряду заборонялось вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами. Обмежувалось право вільного обрання гетьмана, вибори якого мали проходити лише з дозволу царя і в присутності московських послів, новообраний гетьман мав приїздити до Москви на затвердження. Кількість московських військ в Україні збільшувалась до 12 тис., причому український уряд зобов'язувався постачати їм власним коштом харчі. Військові гарнізони розміщувалися тепер крім головних полкових міст і в Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі і навіть на Запоріжжі (у фортеці Кодак). Збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти у царську казну. Українська Церква переходила у підпорядкування Московському Патріарху. Фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права. В обмін на ці поступки Брюховецький отримав титул боярина і земельні володіння неподалік кордону з Московією. Заборонялося використання в Гетьманщині знецінених мідних грошей, які випускалися урядом Олексія Михайловича за примусовим курсом срібних, а також повідомляли про повернення королівських грамот на магдебурзьке право українським містам (забрані раніше за наказом царя), (Києву,Переяславу,Ніжину,Каневу,Чернігову,Гадячу, Стародубу та ін).

Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського суспільства, а Андрусівський мир 1667р. який поділив Україну, став головною причиною антимосковського повстання у Гетьманщині, яке активно розпочав Іван Мартинович Брюховецький. Загибель самого гетьмана Івана Брюховецького за вказівкою Петра Дорошенко врятувало українські землі від повної залежності від Московського царства.

Договір, якій укладено в ході польсько-українсько-татарської війни19 жовтня 1667 між представником Речі Посполитої Яном Собєським і гетьманом Правобережної країниПетром Дорошенком.

Передумови

Влітку та восени 1667 Петро Дорошенко розгорнув воєнні дії проти Польщі, що дістали назву «Підгаєцька кампанія». У серпні того ж року в Україні з'явилася орда під проводом калги-салтана Керим-Гірея, згодом прибули й турецькі яничари. У вересні об'єднані сили калги та Дорошенка розпочали регулярні воєнні дії. Дорошенко розраховував на непідготовленність Польщі, але Ян Собеський знав про наступ й готувався.

У другій половині вересня 1667 Дорошенко з 24 тисячами своїх козаків, 40 гарматами й кількома десятками тисяч орди на чолі із Керим-Гіреєм був уже в Галичині. Туди ж прийшли й три тисячі турецьких яничарів із 12 гарматами. Проти цих сил Ян Собеський міг виставити 15 тисяч регулярного війська й кілька тисяч озброєної челяді. Але його підтримав запорозький кошовий Іван Сірко, який ще в січні 1667 року побував у Львові.

Ян Собєський укріпився на дуже сильній позиції біля Підгайців, де на початку жовтня його облягли козаки й татари. Він два тижні витримував облогу. Коли його сили почали слабнути, надійшла звістка, що Сірко вдарив на Перекоп і спустошив північний Крим. Це викликало паніку серед татарських союзників Дорошенка. Невдовзі понад головами своїх союзників Керим-Гірей почав 16 жовтня переговори з Яном Собєським, і всього за чотири години вже був готовий трактат про «вічну приязнь і непорушний мир». Що до козаків, то вони мали залишитися в польськім підданстві на умовах, які мусили виробити спеціальна комісія.

Петро Дорошенко опинився в настільки небезпечній ситуації, що йому залишилося лише наспіх копати шанці для захисту свого табору від «союзників». Коли на третій день Керим-Гірей запропонував своє посередництво, Дорошенко, не маючи вибору, приступив до переговорів з Яном Собєським.

Угода:

19 жовтня 1667 року була підписана угода:

· П.Дорошенко й Вісько Запорозьке обіцяли підданство королеві й відмовлялися на майбутнє від усяких інших протекцій;

· магнати й шляхта могли вільно вертатися до своїх маєтків;

· Коронне військо не повинно було входити до козацької України;

· Польща була вимушена визнати кордон козацької держави по річці Горинь;

· Залога в Білій Церкві мала бути зменшена.

Пакт був скріплений взаємною присягою П.Дорошенка й Я.Собєського.

Дата добавления: 2015-05-23