Маніфест царя від 17 жовтня 1905 р

Емський указ 1876 р.

Валуєвський циркуляр 1863 р.

Щоб запобігти зростанню українського національного руху, 18 липня 1863 року царський міністр внутрішніх справ Петро Валуєв вдав циркуляр, за яким:

· Суворо заборонялося друкувати українською мовою книги «навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу»;

· Заборонялося друкувати українською мовою педагогічну, церковну, наукову літературу і підручники;

· Саме навчання українською мовою визначалось як політична пропаганда, а ті, хто за неї брався, звинувачувалися у «сепаратистських задумах, ворожих Росії і погибельних для Малоросії»;

· У ньому йшлося, що «ніякої української мови не було, нема і не може бути», є тільки малоросійське наріччя російської мови;

· Дозволялося писати «українським наріччям» лише художні твори.

Метою циркуляру було не дати можливості українському національному рухові стати масовим, загальмувати його розвиток; звузити сферу впливу патріотично налаштованої української інтелігенції.

Валуєвський циркуляр не зупинив тих діячів культури, котрі зробили метою свого життя утвердження національної самосвідомості українського народу.

1875 року – створено комісію для розгляду засобів боротьби з українофільством. У висновках комісії зазначалося: «Допустити окрему літературу простонародною говіркою означало б закласти міцні підвалини для переконання можливості відокремлення, хай навіть у далекому майбутньому, України від Росії»

1876р. із цими рекомендаціями комісії під час лікування на німецькому курорті Емс Олександр ІІ підписав розпорядження (Емський указ) згідно з яким:

· Заборонялося видання українською мовою, як оригінальних творів так і перекладів;

· Заборонялося завезення до імперії українських книг і брошур, надрукованих за кордоном;

· Не дозволялися ставити п `єси та вистави «малоросійською говіркою»

· Як виняток дозволялося видання українською мовою художньої літератури та історичних документів.

Нагляд за виконання цих положень здійснювало головне управління у справах цензури.

1881р – Олександр ІІ, не скасовуючи указу, вніс до нього деякі поправки: було дозволено друкувати українською мовою словники, але російською абеткою; питання про українські вистави тепер вирішувала місцева влада.

Причини революції 1905-1907 рр:

1. Пережитки феодалізму(самодержавство, поміщицьке землеволодіння, станові привілеї)

2. Нищення будь-яких проявів вільнодумства, заборона профспілок та політичних партій, відсутність демократичних прав і свобод

3. Невирішеність аграрного питання

4. Жорстока експлуатація робітників, відсутність нормальних умов праці, безробіття

5. Тяжкий національний гніт

6. Втрата авторитету царя після поразки в російсько-японській війнв

Приводом до революції став розстріл мирної робітничої 150-тисячної демонстрації у Санкт-Петербурзі, учасники якої намагались передати цареві петицію про свої потреби. Ця звістка швидко облетіла всю країну і викликала загальне обурення

Особливістю революції є те, що вона охопила робітничий, селянський, національно-визвольний рухи, а згодом до них приєднались матроси і солдати.

У жовтні 1905 року відбувся широкомасштабний політичний страк у якому взяли участь 120 тис. осіб. Він проходив під гаслами: «Геть самодержавство!» та «Хай живе всенародне повстання». Не змігши приборкати виступ силою, цар змушений був піти на поступки. 17 жовтня 1905 р. Микола ІІ підписав маніфест, у якому народу пообіцяв громадянські свободи (недоторканість особи; свободу совісті, зборів, союзів; свободу слова і друку). Декларувалося скликання російського парламенту – законодавчої Державної Думи – із залученням до виборів усіх верств населення.

Наслідки:

1) Розширив рамки легальної політичної та культурноосвітньої діяльності.

2) Створив передумови для переходу Росії від самодержаної форми державного устрою до конституційної монархії.

3) Розколов опозиційні сили на три основні групи: ліберали (проголошення демократчних прав і свобод, обмеження самодержавної влади, скликання парламенту); радикали (за подальше продовження боротьби та підготовку збройної боротьби проти уряду); третя сила заперечувала будь-які перетворення.

4) Виникнення рад робітничих депутатів.

88. Указ царя від 9 листопада 1906 р.(Столипінська реформа)

9 листопад 1906 р. - Царем було видано указ про початок аграрної реформи.

Причини:

1. Важке економічне та політичне становище в країні

2. Аграрне перенаселення європейської частини країни

3. Соціально-економічна напруга на селі.

4. Общинне землеволодіння, коли землю вважали власністю громади і її не можна було ділити і продавати, щ було гальмом для розвитку товарно- грошових відносин.

Мета:

1. Подолати тяжке економічне та політичне становище країни

2. Не допустити нової революції

3. Підвищити ефективність та товарність сільськогосподарського виробництва

4. Створити на селі міцну групу заможних господарств, які могли б протистояти новій революції та слугували б опорою царизму

5. Досягти соціально-економічного прогресу, за умов збереження царської монархії та прав і привілеїв заможних.

Заходи:

1) Дозволялось вийти із общини і закріпити за кожним власником, належний йому земельний наділ.

2) Селянам дозволялось переходити на хутори і ставати землевласниками

3) Дозволений продаж землі

4) Селянам дозволяли переселятися на вільні землі за Уралом, у Середню Азію, на Далекий Схід.

5) Створено Селянський банк, який скуповував землі у поміщиків і продавав їх селянам і надавав позику на 55 років.

В Україні реформа мала найбільший успіх, оскільки за своєю ментальністю селяни мали сильніший потяг до індивідуального господарювання, ніж росіяни.

Значення:

· Це другий крок після скасування кріпацтва то поступового переходу з феодальної до буржуазної монархії.

· Покращила тан сільського господарства

· Відкрила шлях до приватного землеволодіння

· Призвела до розвитку товарно-грошових відносин та перетворення України на житницю Європи

· Сприяла розвиткові особистої ініціативи та конкуренції

· Підвищилась врожайність

· Прискорила процес переходу українського царя на індустріальну основу

· Збільшення ринку праці забезпечення промисловості дешевою робочою силою сприяло промисловому піднесенню.

Недоліки:

¾ Встановлено високі ціни на поміщицькі землі, що робило їх недоступними для багатьох селян.

¾ Сприяла соціальному розшаруванню селян

¾ Загострила боротьбу безземельних і малоземельних селян проти поміщиків

¾ Збільшилась чисельність селян, які змушені були йти місто і поповнюючи ряди робітного класу.

¾ Не усунула поміщицької форми землеволодіння та взагалі не вирішила аграрного питання.

Столипінську аграрну реформу не було доведено до кінця, через протидію селян, недостатність фінансування, загибель Столипіна.

Дата добавления: 2015-05-23