Цивільне, адміністративне та кримінальне законодавство на Україні за період з 1900 до лютого 1917 років

Наприкінці ХІХ ст. був підготовлений і в 1903р. затверджений імператором новий збірник кримінальних законів під назвою “Кримінальне уложення”, який базувався на принципах буржуазного права. Але під час революційних подій набули чинності лише деякі його глави, де передбачалася відповідальність за злочини проти осо- би імператора й членів імператорського дому, верховної влади, правосуддя тощо. Внаслідок посилення репресивної політики царизму виникло адміністративне законодавство, “Положення про заходи до охо- рони державного порядку і громадського спокою” (1881 р.). Воно надало право губернаторам застосовувати такі види адміністра- тивних стягнень, як штрафи, арешт, ув’язнення в тюрмі або фортеці. На початку ХХ ст. адміністративне законодавство спря- мовувалося на обмеження громадянських свобод, дарованих Ма- ніфестом 17 жовтня 1905 р. Тимчасові правила про пресу, товариства, зібрання (1905 р., 1906 р.), забороняли публікації, діяль- ність спілок, товариств, які загрожували громадському спокою й безпеці держави. Винні в організації страйків притягалися до кри- мінальної відповідальності. Принципові зміни відбулися в кримінально-процесуальному праві. За судовою реформою 1864 р. воно відокремилось в само- стійну галузь. Важливе значення мало проголошення презумпції (із лат. — припущення) невинності, за яким особа, підозрювана або обвинувачена у вчиненні злочину, вважалася невинною доти, поки її винність, не доведена судом. Систему характерних для феодального права формальних доказів замінила система вільної оцінки доказів за внутрішнім переконанням суддів. Досягненням кримінально-процесуального права була регла- ментація стадій кримінального процесу: 1) попередній розгляд, що складався з дізнання і попереднього слідства; 2) віддання до суду; 3) підготовчі дії суду; 4) судове слідство з дебатами сторін; 5) винесення вироку. Передбачалась можливість перегляду виро- ку в апеляційному й касаційному порядку. Цивільний процес у мировому суді відбувався спрощеним чи- ном. Пере- гляд судових рішень здійснювався в апеляційному порядку.

51.Зміни в суспільно-політичному ладі і праві Галичини, Північної Буковини та Закарпаття (1900-1917 рр.)

На початку XX ст. Україна була поділена між двома імперіями російською, до якої входили землі на схід від Збруча (Східна Україна), та Австро-Угорською, до якої відійшли Галичина, Буковина Закарпаття (Західна Україна). У Росії проживало понад 20млн українців, у Галичині — 3 млн., у Закарпатті — 0,5 млн., а в Буковині -300 тис. Україна вступила в стадію монополістичного розвитку. Тут швидкими темпами розвивається промисловість і сільське господарство, високою була концентрація виробництва, спостерігається інтенсивне проникнення іноземного капіталу, спеціалізація промислових районів. Та водночас у економіці України важливу роль продовжують відігравати докапіталістичні відносини.Початок XX ст. характеризувався також невпинним зростанням виступів робітничого класу, селянства, демократичного студентства, пожвавленням ліберального та національно-визвольного руху. Посилилася активність політичних сил, зросла тенденція до їхнього згуртування, розгорнувся процес самовизначення політичних осередків. Утворюються політичні партії: РУП (Революційна українська партія), НУП (Народна українська партія), УСП (Українська соціалістична партія), УСДП (Українська соціал-демократична партія), УДП (Українська демократична партія) та ін.У1905 р. розпочалася революція, що охопила всю Російську імперію, і Україну також. Результатом класової та політичної боротьби пролетаріату було створення Рад робітничих депутатів, які стали одночасно й органами повстання, й органами революційної влади на місцях. Перші Ради в Україні виникли в жовтні 1905 р. у Катеринославі та Києві, в листопаді - у Луганську, Горлівці, Алчевську, Одесі, у грудні - в Маріуполі. Утворювалися Ради обранням Депутатів. Більшість із них мали свої виконавчі органи - виконкоми. Ради приймали постанови, розпорядження та накази, якими встановлювалися свобода слова та зборів, 8-годинний робочий день тощо.Під час революції дещо поліпшилося економічне становище робітничого класу, розширилися особисті та поземельні права селян, дещо послабився тиск на демократично налаштовану інтелігенцію. Та революція 1905-1907 рр. закінчилася поразкою, після чого розпочалися репресії проти її учасників.

способу виробництва.

Дата добавления: 2015-05-23