Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Земський рух в політичному житті України Другої половини ХІХ ст




Причини виникнення земського руху. Серед них такі: організаційний фактор – наявність розвиненої системи земств; внутрішній фактор, що був пов’язаний з боротьбою земств за розширення своїх прав і повноважень у протистоянні з імперською бюрократичною машиною; політичною причиною розвитку земського руху були виступи народників, діячів радикальної течії, які додержувалися тактики політичного терору, що сприяло дестабілізації суспільства, внесенню розладу в громадську свідомість. Зовнішньополітичним фактором активізації земського руху була російсько-турецька війна 1877-1878 рр., наслідком якої було звільнення Болгарії від турецького ярма і створення демократичної держави, а ці події сприяли виникненню і поширенню конституційних очікувань в Росії, Україні.

Форми земського руху. До легальних форм діяльності земств відносяться наступні: 1) практика подання «прошеній» на височайше ім’я, клопотань перед урядом, звернень тощо; 2) виступи на сторінках преси; 3) проведення статистичних досліджень та ін. Нелегальними формами діяльності земств були таємні наради та з’їзди, що організовувались під видом виставок, ювілейних вечорів, театральних вистав. Упродовж 1878-1879 рр. було проведено кілька нелегальних нарад та з’їздів з метою розробки спільної політичної програми та координації зусиль.

Етапи розвитку земського руху. Як ліберальна опозиція режиму, земський рух пройшов кілька етапів у своєму розвиткові. Перший – 60-ті роки ХІХ ст., пов’язаний із зародженням і становленням земств, формуванням самосвідомості земських діячів. Другий – 70-ті роки ХІХ ст. – це період піднесення та розвитку земського руху, коли відбулося остаточне розмежування земського руху на консервативну та ліберально-опозиційну течії. Третій етап охоплює 1880 – першу половину 1890-х років і характеризується своєрідним «відкатом назад» у порівнянні з бурхливими 70-ми роками. Четвертий етап почався з середини 90-х років ХІХ ст. і відрізнявся від інших політизацією земського руху, перетворенням організаційно не визначених земських угрупувань (земських зборів, з’їздів, статистичних комітетів) на політичні партії ліберального ґатунку.

Земський рух в українських землях мав свої особливості. Насамперед, він розвивався не на усіх підросійських українських землях. В лівобережних та південних губерніях земства виникли у 1864 р., а в Правобережній Україні лише з 1911 року. Така затримка в утворенні земств на Правобережжі пояснюється побоюванням російської влади, що земства можуть бути використані пропольськими елементами і польськими революціонерами з метою організації антиросійської політичної опозиції.

Активну участь у функціонуванні земств брали відомі діячі українського руху: Василь Тарновський, Олександр Русов, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський та ін.

Українські земці виступали за розширення прав і повноважень земств, звільнення їх від контролю і тиску державних установ, за політичні свободи, висували конституційні проекти.

Соціальний склад українських земств був представлений сільською інтелігенцією: агрономи, землеміри, лікарі, учителі, статистики та ін.

Важливою особливістю земського руху в Україні була спроба радикально налаштованих ліберальних земців встановити контроль з українським рухом, громадівцями.

Відмінною рисою земського ліберального руху в Україні було свідоме протистояння земців-конституціоналістів народницькому руху, зокрема його терористичним проявам. Земці не підтримували народників, навіть засуджували їхню тактику революційного терору.

Ще однією особливістю земського ліберального руху в Україні був певний взаємозв’язок і співпраця з представниками українського соціалізму за кордоном, зокрема групою М.Драгоманова. Останній встановив контакт з українськими земцями-конституціоналістами, свідченням чому стала політична програма «Вільна спілка». Вона являла собою компроміс між реформістською програмою земців і вимогами європейського соціалістичного руху. У цій програмі, реформістській за змістом, автор поєднував соціалістичні й ліберальні принципи та вимоги: 8-годинний робочий день, загальне виборче право, демократичні свободи.

Серед українських земств радикалізмом відрізнялося Чернігівське губернське земство. У 70-ті роки ХІХ ст. в Чернігівській губернії виник гурток земських лібералів, який об’єднав представників місцевого дворянства, ліберального чиновництва та інтелігенції. Членами гуртка були: міський голова В.Хижняков, директор банку О.Карпінський, гласний повітового і Чернігівського губернського земства О.Ліндфорс, мировий суддя В.Савич та ін. Керівником гуртка був гласний Чернігівського губернського земства І.Петрункевич. Метою гуртка земців, за визнанням його лідера, було перетворення земських установ в школу самоуправління і цим шляхом підготувати країну до конституційного устрою.

Після закінчення російсько-турецької війни 1877-1878 рр. ліберально налаштовані земці Чернігівської губернії виступили з ініціативою надіслати імператору адрес із побажаннями надання конституції.

Наступний резонансний виступ чернігівських земців був пов’язаний із надісланим царю вірнопідданським відгуком на «Урядове повідомлення» 1878 року, що закликало усі стани сприяти урядові у боротьбі з «крамолою». Була створена спеціальна комісія з 11 осіб під головуванням К.Рачинського, яка представляла правий табір. А лідер ліберальних земців І.Петрункевич підготував текст адреса-відповіді. Документ привів до розколу, хоча його зміст був цілком лояльним. Але деякі його положення не влаштовували консервативну частину гласних.

Проект адреса містив основні положення і вимоги опозиції. Зокрема висловлювалось невдоволення спотворенням курсу реформ, зокрема недоліками у реалізації аграрної, земської та судової реформи. Зверталася увага імператора на відсутність гласності, наявність цензурних утисків тощо. Документ закінчувався побажанням введення конституційних змін та встановлення конституційного ладу.

Гурток чернігівських земців-лібералів був розгромлений. У 1879 р. був заарештований і висланий до Костроми лідер чернігівських земців І.Петрункевич.

Рух земців-лібералів, як опозиційний до уряду, виявився недостатньо потужним для модернізації політичного життя в Україні.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 851; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.