Білет №15 1. Основні події визвольної війни у 1651 – 1653 рр. Білоцерківський мирний договір (1652р.)

У 1651 р. почався новий етап польсько-української війни. І знову першими в наступ пішли поляки на чолі з Яном Казимиром, і знову обидві армії зійшлися на Волині, цього разу під Берестечком. Як на ті часи, чисельність військ суперників була величезною, українці ж мобілізували 100 тис. війська, яких підтримувала татарська кіннота. Битва почалася 18 червня, тривала майже два тижні й закінчилася для Хмельницького страшною поразкою. Вирішальною її причиною були дії кримських татар, які у переламний момент кинули поле бою. Справа погіршувалася й тим, що татари викрали Хмельницького, який намагався умовити їх повернутися до бою, й відпустили його лише після битви. Ця грандіозна битва так дорого коштувала

полякам, що вони почали переговори під Білою Церквою. 28 березня 1651 року був підписаний Білоцерківський мирний договір. Порівняно із Зборівським цей договір був не вигідний козацтву. Козацький реєстр скорочувався до 20 тис., влада гетьмана обмежувалася Київським воєводством, і йому заборонялося вступати у зовнішні зносини, особливо з татарами. Спираючись на збройну силу, польська шляхта почала повертатися на Україну. За винятком відносно невеликої кількості не включених до реєстру, більшість селян і козаків постали перед загрозою закріпачення. Незважаючи на позорну згоду, Хмельницький не збирався приймати принизливі умови, й у квітні 1652 р. в його резиденції в Чигирині зібралася таємна рада провідних козацьких ватажків, на якій вирішили зібрати нове військо й відновити воєнні дії проти поляків. Через кілька тижнів війська Хмельницького напали на 30-тисячну польську армію, що розмістилася під Батогом, на кордоні Поділля з Молдавією, і 1 травня розгромили її. У помсту за поразку під Берестечком козаки вбили усіх полонених поляків. Наляканий таким розвитком подій польський уряд став збирати нове військо. Цей військо очолюване самим королем отаборилося під Жванцем на Подділі. Обєднане казацько-татарське військо під проводом БХ і Іслам-Гірея зненацька підійшло до табору і почало облогу міста яка длилася кілька місяців (вересень – грудень 1653). Над Польщею нависла загроза військової катастрофи. За цих обставин польський король послав до хана таємне посольство й уклав з ним мирний договір. Після укладення угоди з поляками татари почали вимагати у БХ припинити воєнні дії. Уже втретє як і перед Зборовом та Берестечком, хан зраджує БХ і він змушений відступити. Татари повертаючись до Криму взяли великий ясир. На початку грудня 1653 року воєнні дії припиняються.

2. Окупаційний режим в Україні (1941 – 1944 рр.).
Окупація – тимчасове захоплення чужої території. Україна поділена Гітлером на частини: Сх Галичина, передано до польсько генерал-губернаторства. До Румунії відійшла Бессарабія, Пн Буковина та «Трансністрія». Нарешті на території Укр було створено рейхскомісаріат «Україна» зі столицею в м. Рівне. На чолі став Еріх Кох. Закарпаття окуповане Угорщиною. «План ОСТ» - розрахований на 30 років і передбачав знищення місцевого населення для звільнення земель для німецьких колоністів. На території Укр було 180 концтаб, 250 місць масового знищення людей. В Україні діяли каральні органи нацистів,які проводили терор проти мирного населення.У січні 1942р.німецьким командуванням був прийнятий план фіз.знищення євреїв на території всіх окупованих країн Європи.Політика нацистської Німеччини та її прибічників у переслідуванні й знищенні єврейства в 1933-1945рр.отримала назву "Холокост".Нацисти застосували жахливі засоби страти:отруєння у газових камерах, спалення у крематоріях,голодомор.Масове знищення євреїв відбулося в Києві,Харкові.Львові,Бердичеві,Одесі.За роки окупації в Бабиному Яру в Києві загинуло понад 220 тис.,у Дробицькому Яру в Харкові -понад 60тис,в Янівському канцтаборі у Львові- понад 160 тис укр.громадян переважно єврейської національності.Мирному населенню міст заборонялося користуватися залізницею,міським транспортом,поштою,телеграфом,аптеками.Були закриті школи й вищі заклади освіти.Загалом в Україні в період окупації було вбито 3,9млн осіб мирного населення і 1,3млн військовополонених.Окупаційна політика мала відверто колоніальний характер.Було введено примусову трудову повинність.Щоб забезпечити більш ефективну експлуатацію українського села,німці зберегли колгоспи.Людей силоміць вивозили на роботу до Німеччини.Були розграбовані сотні музеїв,бібліотек.Із України на примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 млн осіб.Отже,окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю.Але він не забезпечив покори українського народу,а навпаки,викликав масовий рух Опору в Україні.

Дата добавления: 2015-05-23