Політико-правові погляди В. М. Татищева

Феофан Прокопович

У своїх «роздумах Прокопович зумів поєднати природно-правову теорію з догмами богослов´я, приєднуючи до доказів «від природних законів і природного розуму» «непорушне Слово Боже». Мислитель спирався на тих теоретиків природного права, які вбачали в абсолютизмі найдоцільнішу форму держави.Прокопович створив та обґрунтував концепцію російського освіченого абсолютизму,

Основою теоретичних побудов про державу і право, на думку мислителя, слід визнати здоровий природний розум. Держава існувала не завжди, до неї люди жили в природному стані, що характеризувався ним як епоха війни і кровопролить. До природних законів мислитель відносив ті, що випливали з інстинктивного прагнення до взаємного збереження життя, продовження людського роду. Мислитель був упевнений, що становлення верховної влади пов´язано з договором, через який народ, відрікшись від своєї волі, передав її одній особі - монарховіУтворюючи державу, народ, вважав Прокопович, мав право обирати собі будь-яку форму правління: монархію, аристократію, демократію або змішаний склад (змішану формуВизнавши монархію як найкращу форму організації влади, Прокопович, однак, розрізняв монархію обмежену та абсолютну спадкову і виборну. Він надавав перевагу спадковій монархії, вважаючи її найбільш природною формою правління. Положення про підпорядкування церкви державі, розроблене Прокоповичем за участі Петра І, набуло сили закону.

Теоретичною основою поглядів мислителя були концепції природного права та договірного походження держави. Опріч природних шор, мислитель розрізняв іще шори договірні, під якими він розумів владу пана над слугою, а також поміщика над кріпаками. Він повторив висновки патріархальної теорії походження держави, але з´єднував їх із положеннями договірної теорії. Держава, заявляв він, виникла в результаті суспільного договору, укладеного з метою захисту безпеки народу і пошуків загальної користі. Суспільний договір розглядався мислителем як основа всякої держави, зокрема й монархічної. Захист і всебічне обґрунтування самодержавства в концепції Татищева поєднувалися з мрією втілити в систему органів влади якусь представницьку установу,. Ця представницька установа повинна складатися з двох палат: Сенату - вищої палати, до складу якої ввійде 21 представник від дворян, і ради - другої палати, де засідатимуть 100 депутатів, вибраних за ширшими нормами представництва.Державний порядок у суспільстві повинен, за вченням Татищева, направлятися законами. Він, як й інші представники школи природного права, розрізняв природні та позитивні закони. Позитивні закони, вважав він, засновані на міркуваннях політичної мудрості, встановлюються довільно кожним народом,природні закони не залежать від волі й розсуду людей, то позитивні закони встановлюються за бажаннями властей і засновані на міркуваннях політики. Кращим законодавцем, на думку Татищева, повинен бути сам монарх Татищев розробив загальні правила «законописання», хоча розумів, що дати універсальний рецепт для складання законів не можна. Виступаючи проти заплутаності й казуїстичності петровського законодавства, мислитель вимагав від закону, щоб він: 1) був зрозумілий для кожного і відомий всім; 2) виконувався особами, яким він був адресований; 3) не містив суперечностей; 4) виражав наступність відносно старих законів і звичаїв. Мислитель гадав, що знання законів є обов´язковим для всіх підданих держави, особливо для поміщиків, оскільки вони - природні судді над своїми селянами.

Великого значення мислитель надавав введенню правосуддя. Багато уваги Татищев приділяв обґрунтуванню станової структури, становищу основних станів феодальної держави Росії. Він вимагав суворого дотримання станових перегородок. Дворянство, вважав він, повинно володіти значними привілеями порівняно з іншими станами.

Дата добавления: 2015-05-23