Розвиток культури України 1917-1920 рр

Визвольна боротьба 1917—1920 рр. відкрила нову сторінку в історії України. Крах Російської імперії з її багатовіковою централізаторською і русифікаторською політикою, боротьба за створення суверенної Української держави, глибокі соціально-економічні зрушення і пов'язаний з цим духовний підйом у суспільстві, що виявився в усіх сферах культурного життя — усе це позначилося на культурному житті. Завдяки зусиллям української інтелігенції одразу ж після Лютневої революції почали поширюватися національні культурно-просвітницькі організації — «Просвіти», які організовували видавничу справу, розповсюджували українські книги, газети, журнали.
1917—1920 рр. відзначені докорінним реформуванням системи освіти. Зусиллями Центральної Ради в короткі терміни на приватні і громадські кошти було відкрито 53 українські гімназії, складено навчальні програми для шкіл, розроблено план українізації освіти. Ті ж самі проблеми вирішувала і гетьманська влада. Ця українізація була припинена радянською владою. Вона намагалась побудувати нову школу, де гуманітарні предмети пропонувалось викладати на основі ідей соціалізму; відмінялось викладання Закону Божого. Основна увага приділялась упровадженню безкоштовної освіти, боротьбі з неписьменністю дорослих. Із цією метою було створено систему спеціальних шкіл. Це дало змогу до 1920 р. збільшити кількість грамотних з 28 до 52 %. Більшовики реформували і систему вищої освіти. Замість університетів були створені інститути Червоної професури. Був збільшений доступ для вступу у вищі навчальні заклади вихідців із робітників та селян. Оскільки не всі вони мали відповідну підготовку, було створено систему робітничих факультетів (робітфаків), що мала заповнити прогалини у знаннях вступників до вищих навчальних.закладів.
Складність революційного часу вплинула на стан науки в Україні. Але й тоді продовжували працювати видатні вчені — хімік Л. Писаржевський, біохімік О. Паладін, мостобудівник Є. Патон, історики Д. Багалій, В. Бозескул, гідроме-ханік Г. Проскура.
Розвиток літератури характеризувався існуванням різних шкіл і методів літературної творчості: революційно-романтичного (П. Тичина, В. Сосюра, М. Бажан та ін.), «неокласичного» (М. Зеров, П. Філіпович, М. Рильський, М. Могилянський), символістів (Л. Савченко, Д. Загул, В. Кобилянський та ін.). 1920 р. було створено Вільну академію пролетарського мистецтва, що намагалася захистити літературу від адміністративного втручання.
У грудні 1917 р. була відкрита Академія мистецтв, першими академіками якої були видатні українські художники М. Бойчук М. Жук, В. Кричевський, Г. Нарбут.
1917—1920 рр. помітні зміни відбулися в театральному мистецтві. За часів гетьманаП. Скоропадського був заснований Український театр драми і опери, виникло декілька інших творчих колективів. 1920 р. Лесь Курбас поставив «Гайдамаки».

#11

Західноукраїнська Народна Республіка (скорочено — ЗУНР; до 13 листопада 1918 року — Українська Держава) — короткочасна держава, створена у Східній Галичині після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918року у Львові. 1 листопада, в результаті Першолистопадового повстання, взяла контроль над більшістю територій, на які претендувала.22 січня 1919 року формально об'єдналася з Українською Народною Республікою, отримавши назву Західні області Української Народної Республіки (ЗО УНР), що, однак не мало практичних наслідків.

Проголошення незалежності ЗУНР викликало крайнє невдоволення Польщі, яка також претендувала на ці землі, що вилилося в польсько-українську війну 1918-19 років, яка завершилася цілковитою поразкою українців і виїздом уряду ЗУНР в еміграцію.

Дата добавления: 2015-05-23