Початок Української революціії, утворення та діяльність Центральної Ради

Кінець лютого 1917 р. став для російського царизму фатальним. Стихійна хвиля народного невдоволення, швидко набираючи силу, переросла в революцію. Протягом надзвичайного короткого часу (з 23 лютого до 2 березня) самодержавство впало, Микола ІІ зрікся влади і фактично в країні встановився республіканський лад. Така блискавичність перемоги над царизмом пояснюється:

· кризовим станом в імперії;

· гостротою політичних, соціально-економічних та національних проблем;

· зростаючою активністю політичних сил;

· зниженням авторитету та слабкістю реально існуючої влади;

· потужним каталізатором подій, яким стала Перша світова війна.

Лютнева революція в Росії на певний час зняла політичне напруження в країні. Першочерговим було створення нової стабільної держави, визначеність у питанні про участь у війні, подолання негативних тенденцій в економіці, розв’язання аграрного та національного питань.

Чи позначилися події, що розгорталися в Петрограді, на ситуації в Україні. Чи можна стверджувати, що події 1917 р. в Україні мали характер національно-демократичної революції?

Відповідь на запитання учні дають наприкінці уроку.

На початку вивчення теми «Перша світова війна. Початок української революції» учні отримали випереджальне завдання (теми учнівських проектів):

1. «Політичні партії в під російській Україні».

2. «Початок Української революції. Утворення Центральної Ради».

3. «Автономія України – мета діяльності Центральної Ради».

4. «Склад і статус Центральної Ради».

5. «Формування української армії».

6. Розробити мультимедійну презентацію «Центральна рада».

Всі учні класу були розділені на 6 груп. Кожна група обрала завдання та отримала інструкції (про розподіл обов’язків у групі, про особливості написання робіт та складання презентації).

ІV. Захист учнівських проектів.

1-ша група. Захист проекту «Політичні партії в під російській Україні».

Після Лютневої революції влада формально перебувала в руках Тимчасового уряду. Його основною опорою на місцях були торгово-промислова буржуазія, землевласники, чиновництво та інтелігенція. Одним з перших Тимчасовий уряд прийняв рішення, спрямовані на широку демократизацію суспільства:

· Проголошення демократичних прав і свобод;

· Скасування національних та релігійних обмежень. Смертної кари;

· Ліквідація репресивних органів царського режиму;

· Оголошення амністії.

Решту реформ Тимчасовий уряд відклав до скликання Установчих зборів. Це зумовило прогресуюче падіння авторитету уряду та кризу влади.

Після Лютневої революції розгорнулася легальна політична діяльність українських національних партій. Вони стали одним із важливих чинників розгортання революційного руху в Україні в 1817 р.

Учні для ознайомлення отримують узагальнюючу таблицю «Українські політичні партії» (див. додаток).

Крім українських національних партій,в Україні діяли загальноросійські партії: конституційні демократи (кадети), соціалісти революціонери (есери), соціал-демократи (більшовики і меншовики) та ін. Ця строката політична палітра доповнювалася філіями загальноросійських єврейських, польських та ін.. партій національних меншин.

2-група. Захист проекту «початок Української революції. Утворення Центральної Ради».

Питання державного самовизначення України з перших днів Лютневої революції опинилося в центрі боротьби різних політичних партій. Ані кадети, які переважали в Тимчасовому уряді, ні меншовики та есери, які очолювали ради, не мали чіткої і зрозумілої програми розв’язання національного питання. Вони погоджувалися на самовизначення Фінляндії та Польщі, але відмовляли в цьому Україні. За Україною вони визнавали лише право на національно-культурну автономію.

На цій підставі між українськими політичними партіями і громадськими організаціями та загальноросійськими партіями виникли глибокі суперечності. Російські демократи вважали, що вибух національних пристрастей послабить єдиний демократичний фронт.

Національно-демократична революція в Україні розпочалася в березневі дні 1917 р. 12 березня 1917 р. у Петрограді відбулася 20-тисячна маніфестація з нагоди роковин смерті Т. Шевченка. Її учасники несли портрети Шевченка, транспаранти з гаслом «Хай живе вільна Україна у вільній Росії», десятки національних синьо-жовтих прапорів. Ця перша після повалення самодержавства демонстрація сили національного руху стала значною подією в політичному житті. Грандіозна національна маніфестація, в якій взяло участь до 100 тис. солдатів, робітників, службовців,представників студентства й учнівської молоді, відбулася в Києві на Софійському майдані 19 березня 1917 р. над колонами демонстрантів майоріли синьо-жовті національні прапори. Нічого подібного Київ ще не бачив. Багатотисячні українські маніфестації відбулися в Катеринославі, Одесі, Харкові, Полтаві, Чернігові та ін.. містах Україні.

З перших днів революції серед учасників визвольного руху виникли суперечності щодо оцінки майбутнього України. Одні бачили це майбутнє у складі федеративної Росії. До якої Україна ввійде автономною частиною, інші розраховували на здобуття Україною повної самостійності.

3 березня 1917 р. самостійники оголосили про організацію української Центральної Ради, що мала перетворитися на орган тимчасового державного правління незалежної України. З часом Рада повинна була скликати український парламент і сформувати звітний перед ним уряд. Паралельно із самостійниками власний національний центр започаткувало ТУП. Прагнучи уникнути розколу в національному русі, керівники обох організацій 4 березня погодилися на створення об’єднаного органу – Українська Центральна Рада.

Учні для ознайомлення отримують таблицю «Причини і передумови Української революції» (див. додаток).

3-тя група. Захист проекту «Автономія України – мета діяльності Центральної Ради».

До Центральної Ради ввійшли представники всіх українських національних партій – УСДРП, УПСР, УНП, дрібних партій і громадсько-політичних груп. Очолив Центральну Раду видатний український історик, активний діяч національного руху М. Грушевський. Важливу роль в її діяльності відіграли В. Винниченко, С,Єфремов, Б. Мартос, С. Петлюра, П. Христюк та ін.. Членами Центральної Ради стали майже всі відомі українські письменники, історики, юристи, діячі кооперації, ін.. представники інтелектуальної еліти. Більшість із них були автономістами-федералістами.

Діяльність Ради була зосереджена на вирішенні національного питання, досягненні автономії України. Партії. Які входили до Ради, певний час свідомо ухилялися від обговорення гострих соціально-економічних питань, підхід до яких у них значно різнився. Наприклад, В. Винниченко, керівник однієї з найвпливовіших у Центральній Раді Української соціал-демократичної робітничої партії, писав: «Ми боялись, що не досить зміцнена, усталена національна єдність може схитнутись, розбитись через незгоду в сфері соціального будівництва». Саме це з часом послаблювало вплив

Центральної Ради на трудящі верства українського населення. Вони, підтримуючи гасла національного визволення, сподівалися на поліпшення матеріального становища, аграрну реформу, вирішення ін.. соціально-економічних проблем.

Важливим етапом розвитку національної революції був Всеукраїнський національний конгрес (6-8 квітня1917 р.). Делегати доручили Центральній Раді добиватися від Тимчасового уряду автономії України. 16 травня 1917 р. Рада відрядила до Петрограда делегацію, яку очолював В. Винниченко. Делегація вручила Тимчасовому уряду вимогу погодитися на проголошення автономію України у складі федеративної Росії. Однак ця вимога була відкинута. Пізніше, 10 червня 1917 р., був проголошений І Універсал.

4-та група. Захист проекту «Склад і статус Української Центральної Ради».

Розпочавши свою діяльність із нечисленної групи відомих діячів українського національно-визвольного руху, Українська Центральна Рада з часом перетворилася на справжній керівний осередок національно-демократичної революції, своєрідний український парламент. Визначальною подією в становленні Центральної Ради був Всеукраїнський національний конгрес, який зібрав близько 1 тис. делегатів від українських національних партій, громадських організацій і об’єднань. Зі складу конгресу було обрано нову Центральну Раду в кількості 115 членів. З цього моменту Рада ставала представницьким органом українського народу, його речником. Вплив Центральної Ради значно переважав вплив Рад робітничих і солдатських депутатів. Повний склад Ради восени 1917 р. становив 822 члени. Формувалася вона за рахунок громадських організацій, політичних партій, територіальних представництв.

Таким чином, Центральна Рада об’єднала більшість громадських установ, товариств і організацій, які діяли в Україні з дореволюційних часів. За цим об’єднанням стояла більшість народу України. Це давало Українській Центральній Раді всі законні підстави виступати в ролі загальнонаціонального представницького органу.

5-та група. Захист проекту «Формування української армії».

Процес формування української армії розпочався одночасно з початком Української революції. Прагнення до створення військових національних частин гостро посилилося після того, як Тимчасових уряд дозволив полякам формувати свої легіони в Україні, відмовивши в цьому українцям. У відповідь солдати-українці почали самочинну організацію національних частин.

Ініціатива утворення українських військових частин належала самостійникам. Їм так і не вдалося надати діяльності ЦР самостійницького спрямування, бо вплив автономістів був переважаючим. Самостійники особливу увагу приділяли роботі в армії. В цій діяльності вони спиралися на молодих офіцерів, вихідців з українського села, які з початком війни були мобілізовані до царської армії.

Учні для ознайомлення отримують таблицю «Формування української армії» (див. додаток).

Водночас зі створенням українських військових організацій і формуванням добровільних полків тривала українізація тих фронтових частин російської армії, що складалася переважно з українців. До царської армії на початку Першої світової війни було мобілізовано близько 4 млн. українців, які в міру поширення українського національного руху почали вимагати від російського командування виділення їх в окремі військові частини.

6-та група. Представлення і захист мультимедійної презентації «Українська Центральна Рада».

Дата добавления: 2015-05-23