Входження Криму до складу України

Джерела

Зі спогадів українського єврейського письменника А. Кацнельсона

Якось у перерві під час письменницького пленуму, присвяченого боротьбі з українським буржуазним націоналізмом, до мене підійшов Юрій Яновський і сказав: «Абраме, чого ви такий блідий? Не переживайте. Тепер лають мене, а через деякий час лаятимуть Вас. Вивчайте діалектику...» І справді, як інтуїтивно відчув мудрий Юрій Іванович, через деякий час почалась боротьба з «буржуазним космополітизмом», яка по суті була боротьбою з інтелігенцією єврейського походження.

У 1954 році з великим розмахом відзначалося 300-річчя Переяславської ради. У трактуванні радянських ідеологів саме під час її проведення відбулося возз'єднання України з Росією. Кульмінацією ювілею стала передача Україні Кримської області. 19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР, ураховуючи спільність економіки, територіальну близькість, тісні господарські й культурні зв'язки між Кримом та Україною, позицію урядів РРФСР та УРСР, прийняла Указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». 26 квітня 1954 року прийнято закон «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР».

На час переходу Криму до УРСР на його території проживало 1,2 млн. осіб. Працювали медичний, педагогічний і сільськогосподарський інститути, низка різних технікумів і науково-дослідних установ. Крим був найбільшою курортною зоною Радянського Союзу, де щороку відпочивали й лікувалися сотні тисяч людей. В області швидкими темпами розвивалася харчова промисловість, зокрема консервна, виноробна, плодоовочева тощо.

Зв'язки між Наддніпрянщиною і Кримом мають давню історію. У Х-ХІ ст. Східний Крим (Тмутараканське князівство) підтримував політичні й торговельні зв'язки з Київською Руссю. У XIII ст. в Крим удерлися монголо-татари, і він став улусом Золотої Орди. Після її розпаду виникло Кримське ханство (1443-1783 pp.), яке в 1475-1774 pp. було васалом Туреччини. У XVI-XVII ст. проти турецько-татарських нападників вели героїчну боротьбу запорізькі козаки. За часів турецько-татарської агресії з України до Криму вивезено понад 2 млн. українців, які асимілювалися з місцевим населенням. У 1783 році Крим приєднано до Росії, у 1797 році він увійшов до складу Новоросійської губернії, з 1802 року — до Таврійської. З підросійських територій від самодержавних кріпосницьких порядків до Таврії втікали тисячі кріпаків, щоб здобути бажану волю.

У роки Кримської війни (1853-1856 pp.) українське населення відіграло важливу роль в обороні Севастополя. Під час промислового перевороту XIX ст. місцеві виробничі кадри сформували здебільшого вихідці з Дніпровського, Бердянського й Мелітопольського повітів.

На початку XX ст. більшу частину населення Криму становили росіяни, українці, татари. У листопаді 1917 року Центральна Рада проголосила, що Таврія належить УНР. У січні 1918 року в Криму встановлена радянська влада, а згодом проголошено Радянську Соціалістичну Республіку Таврида. У жовтні 1921 року була утворена автономна Кримська РСР у складі РРФСР, хоч спільних кордонів з нею Крим не мав.

У роки Другої світової війни Крим окупували німці. З невеликої частини місцевих колаборантів гітлерівці утворили спецпідрозділи, які виконували каральні функції та боролися проти партизанів. Після звільнення Криму в травні 1944 року сталінське керівництво, спираючись на антигуманні принципи колективної відповідальності, визнало винним у співробітництві з окупантами весь кримськотатарський народ.

Протягом 18 травня 1944 року тисячі кримських татар були депортовані зі своєї батьківщини до середньоазійських регіонів СРСР. Через нестачу харчів та антисанітарію багато переселенців померло в дорозі. Упродовж травня - червня 1944 р. з Криму виселено понад 225 тис. татар, болгар, греків, вірмен, представників інших національностей. Сталінські депортації спричинили економічний хаос у регіоні, породили чимало національних та соціальних проблем, які Україна остаточно не розв'язала ще й досі.

Дата добавления: 2015-05-23