Братства

Значний внесок у національно-культурне життя кін. XVI - поч. XVII ст. зробили братства. За структурою вони нагадувапи міські цехи, мали статути, в яких передбачалися регулярне проведення зборів, виборність старшини і

прийняття присяги. Існували на членські внески братчиків і пожертвування. Братства засновували друкарні, братські школи. Особливо відомі Успенське братство у Львові (1585 p.), Київське Богоявленське братство (1615 p.), Луцьке Чеснохрестське братство (1617 p.).

35. Брестська церковна унія: передумови та наслідки. Посилення національно-релігійного гноблення.

Брестська церковна унія

У1596 р. в Бресті була проголошена церковна унія - об'єднання православної

церкви з католицькою, внаслідок чого утворилась нова - уніатська церква (греко-католицька). Уніатська церква зберігала слов'янську мову та православні обряди, але визнавала догмати католицької церкви і переходила під владу Папи римського. Існування православної церкви в Речі Посполитій було заборонено. Проти церковної унії виступили народні маси, частина знаті на чолі з князем Василем Костянтином Острозьким(1521 - 1608 pp.), братства (громадські органі зації міщан, створені для захиступравославної пастви). Це змусилоПольщув 1632 р. знову дозволити легальнеіснування православної церкви.

36. Культурно-релігійні рухи кінця 16 – першої половини 17 ст. П. Могила.

У 1632 р. на основі школи Київського Богоявленського Братства Петро Могила створив колегіум, знаний як Києво-Могилянський. З виникненням колегіуму за Києвом остаточно закріпилася роль провідного осередку національної культури, де готувалися найкращі інтелектуальні сили суспільства;

• з ухваленням польським Сеймом у 1633 р. "Статей для заспокоєння руського народу " і обранням на ньому митрополитом визначного церковно-культурного діяча Петра Могили на українських землях оновилася духовна ієрархія, легалізувалося існування Православної церкви, релігійне питання втратило після цього свою гостроту;

• у X V-X VI ст., як і за часів Київської Русі, православ'я залишалося синонімом культури. Його роль в українському суспільстві зростала: за відсутності власної держави церква слугувала для українців єдиним інститутом вираження їх самобутності. У1631 р. архімандрит Києво-Печер-

ської Лаври Петро Могила заснував при лаврі школу вищого типу, яку через рік було об'єднано з Київською братською школою і названо Києво-Могилянською колегією (з 1701 р. -Київська академія). Ця школа, зберігаючи національні традиції, прийняла програму і методи західноєвропейських університетів. Викладання велося латинською мовою. Вивчалися сім вільних наук: граматика, риторика, поети-ка, філософія, математика, астрономія, музика; курс навчання тривав 12 років. У стінах академії народилося чимало псалмів, дум, кантів українською мовою, які згодом співалися народом

37. Роль церкви у збереженні самобутності українського народу.

Церква зберігала слов'янську мову та православні обряди, але визнавала догмати католицької церкви і переходила під владу Папи римського. Існування православної церкви в Речі Посполитій було заборонено.

38. Причини та джерела появи козацтва.

Слово "козак" - тюркського походження і означає вільна людина", "вартовий", "воїн".

• Коли і де виникло козацтво

Перші письмові згадки про українських козаків трапляються у 1492 р.

Але різке зростання чисельності козацтва припадає на XVI ст. Козацтво виникло в південноукраїнських землях - на території від середнього Подніпров'я і майже до Дністра (південні окраїни Київщини, Брацлавщини, Поділля). Ці землі називалися Диким полем: після нашестя монголо-татар, а потім, внаслідок частих нападів Кримського ханства, землі обезлюділи і залишалися незаселеними. Центром козацтва стало Запоріжжя – степи за порогами Дніпра.

Причини виникнення:

• Наявність в українському суспільстві окремих прошарків вільних людей, що

займали проміжне становище між незаможною шляхтою та селянством.

- Посилення соціального та релігійного гноблення, закріпачення селянства. Селяни та міщани тікали від феодальних повинностей та державних податків.

• Постійна військова небезпека з боку Кримського ханства та кочових татарських орд.

• В окремих випадках – організаторська роль місцевих, прикордонних землевласників і урядовців. Козацтво поповнювалося вихідцями із різних верств населення: селян, міщан, шляхти.

Козаки користувалися господарськими угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. Для оборони від турецько-татарської агресії козаки об'єднувалися у військові загони. Вони і самі завдавали ударів татарам та туркам: спускаючись по Дніпру на своїх великих човнах -

"чайках", нападали на татарські гарнізони, турецькі галери, фортеці.

39. Створення Запорізької Січі. Д. Вишневецький.

Утворення Запорізької Січі

У 1552-1556 pp. канівський і черкаський староста Дмитро (Байда)Вишневецький (?-1563 р.) об'єднує козаків, створюючиза порогами Дніпрана о. Мала Хортиця козацький центр - Запорізьку Січ.

' Згодом Січ неодноразово змінювала місце свого розташування. Назва "Запорізька Січ" поширилася на все об'єднане навколо Січі козацтво.

Запорізька Січ стала зародком нової української (козацької) державності.

Як бачите, Запорізька Січ як державне утворення і як соцільна організація мала яскраво вираженийдемократичний харак- тер. Це пояснюється тим, що:

^ по-перше, Запорізьку Січ створив сам народ, втіливши в ній свій свободолюби вий характер і ідеали суспільного життя;

> по-друге, щоб вижити в умовах постій- ної зовнішньої загрози (з боку Криму, Туреччини, Речі Посполитої, Росії), козацтву потрібна була внутрішня злагода і стабільність, які забезпечувалися демократичними

порядками.

40. Устрій та військово-політична організація Запорізької Січі.

Ознаки державності	Характер прояву ознак
1.Військовий устрій	Січові козаки складали вій- сько-кіш, кіш поділявся на військові одиниці - курені (38 куренів).
2. Територіа- льний устрій	Територія, яку контро- лювала Січ, поділялася на палати (5-10 паланок) на чолі з полковниками. Палан- кове козацтво проживало на хуторах та в містечках.
3. Форма правління	Запорізька Січ була козаць- кою республікою. Верховна влада на Січі належала коза- цькій раді, брати участь в якій мали право всі козаки. Козацька рада обирала стар- шину: кошового отамана (гетьмана), писаря, обоз- ного, суддю, осавулів. Кожен курінь обирав анало- гічну курінну старшину. Козацька рада збиралася, як правило, щороку 1 січня.
4. Правова система	Вживалося звичаєве козаць- ке право, яке склалося в XV- сер. XVI cm. Козаки були рівними перед законом, рівними у праві ко- ристуватися землею й інши- ми угіддями, брати участь у радах, обирати старшину.

41. Основні етапи розвитку козацької державності.

42. Реєстрове козацьке військо.

43. Піднесення козацтва в другій половині 16 ст. Повстання під проводом К Косинського і С. Наливайка.

У кінці XVI ст. надзвичайно широкого розмаху набуло два козацько-селянських повстання: повстання 1591-1593 pp. Під проводом гетьмана реєстрових козаків Криштофа Косинського (охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь) та повстання 1594-1596 pp. під проводом сотника надвірних козаків князя К.Острозького -Северина Наливайка (охопило майже всі українські землі). Повстання Наливайка поставило під загрозу існування польської влади в Україні. Северин Наливайко виношував проект створення незалежного від Речі Посполитої українського князівства. У своєму листі до Сигізмунда III він висунув власний проект улаштування козацтва, шо передбачав передачу йому земель між Південним Бугом і Дністром, південніше Брацлава, де під його началом мало перебувати 2 тис. чоловік. При цьому під єдиною козацькою юрисдикцією опинялася територія від Дніпра до Дністра. Цьому плану не судилося реалізуватися: його автор після жорстоких тортур був четвертований. Масштаб повстання викликав серйозне занепокоєння правлячих кіл Речі Посполитої. Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив козаків ворогами дер-

жави і прийняв рішення "винищити їх до останку".

Але рішення залишилося на папері здійснити його вже було Польщі не під силу. До того ж, на поч. XVII ст. Польща ув'язнула в майже безперервних війнах з Москвою таТуреччиною і потребувала допомоги козаків.

44. Боротьба козацтва з турками і татарами. Гетьман П. Сагайдачний. Хотинська війна.

Гетьманування П. Конашевича- Сагайдачного (1616-1622 pp.) Багато зусиль для мирного розвитку стосунків з Польщею доклав Петро Конашевич- Сагайдачний. Родом П.Конашевич-Сагайдачний із дрібної української шляхти с.Кульчиць під Самбором на Львівщині. Навчався в Острозі, у 1616 р. прибув на Запорізьку Січ. На чолі з ним козаки здійснили кілька успішних походів проти татар і турків (1607,1608,1614,1615,1616 pp.). Особливу славу здобув походом на Кафу (Феодосію) у 1616 p., захопивши її і визволивши з неволі полонених.

Історики оцінюють П.Конашевича-Сагайдачного як найвизначнішого гетьмана до Б.Хмельницького. Намагаючись зміцнити становище України

та козаків, Сагайдачний проводив компромісну політику щодо Речі Посполитої. Він здійснив реформу козацького війська,

вперше перетворивши його на регулярне військо з жорсткою дисципліною. Козацьке військо піднялося до рівня кращих європейських армій.

Найбільшою заслугою Сагайдачного було те, що він навернув козаків до підтримки української культури та православної церкви, об'єднав військову силу козаків з політично слабкою церковною та культурною верхівкою

України. Так, у 1620 р. Сагайдачний разом з усім козацьким військом вступив до Київського братства, відраховуючи на його діяльність значні кошти. Цього ж року гетьман запросив до Києва єрусалимського патріарха,

який відродив в Україні православну церкву (уряд офіційно визнав її у 1632 p.). Союз козаків з духовенством був на користь національним інтересам, сприяв оформленню ідейної програми козацтва. У 1620 р. розпочалася війна між Туреччиною та Річчю Посполитою. Річ Посполита опинилася на межі втрати державної незалежності. У битві під Хотином у 1621 р. військо Сагайдачного врятувало Польщу від політичної катастрофи. Але сам гетьман

був важко поранений і помер у Києві в 1622 р.

45. Утвердження козацької автономії. Козацькі повстання 1620-1630-х рр.. Причини поразки та наслідки повстань.

Козацько-селянські повстання

Дата добавления: 2015-05-23