Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Версія 2




Версія 1

Історія села Сокиринці Вінницького району,Вінницької області

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Александров В.Я. Клетки, макромолекулы и температура.–Л.,1975. 329 с.

2. Гідроекологічна токсикометрія та біоіндикація забруднень: Теорія, методи, практика використання./ За ред. Олексіва І.Т., Брагінського Л.П. –Львів: Світ, 1995. –440 с.

3. Дубына Д.В.,Гейны С., Гроудова З. Макрофиты – индикаторы изменений природной среды.К.: Наук.думка, 1993, 436 с.

4. Катанская В.М. Высшая водная растительность континентальных водоемов СССР.Методы изучения. –Л.: наука, 1981, 187 с.

5. Лукина Л.Ф., Смирнова Н.Н. Физиология высших водных растений.-К. Наук.думка, 1988, -186 с.

6. Методы фенологических наблюдений при ботанических исследованиях. –М.-Л. Наука,1966, 103 с.

7. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон А.В. Екологія. Охорона природи. Словник-довідник. К.:Знання, 2002, 552 с.

8. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин. – К.:Фітосоціоцентр, 2001. – 392 с.

9. Руководство по методам гидробиологического анализа поверхностных вод и донных отложений./ Под ред.В.А.Абакумова, Л.:Гидрометеоиздат, 1983, 240 с.

10. Смирнова Н.Н., Сиренко Л.А. Цитофизиологический метод экспресс-оценки токсичности природных вод // Гидробиол. журн. – Т.29, №4, 1993. С.95-101.

11. Фрей-Висслинг А. Сравнительная органелография цитоплазмы. –М., 1976. 144 с.

12. Шенников А.П. Введение в геоботанику. –Л.: Изд-во ЛГУ, 1964.

 

За переказами місцевих жителів, у південній частині від сучасного села Сокиринці на початку XIV ст. існувало містечко Кайдашиха. Археологічні залишки свідчать про те, що містечко мало цегляні будівлі,вимощені камінням вулиці. Неподалік від містечка був розташований жіночий монастир. До цього часу ставок за селом називають Черничим. Як говорить легенда:черниці ходили сюди по воду.

Під час татарської навали містечко було зруйновано. Така сама доля спіткала і монастир. Залишилось багато сховищ і тунелів,де переховувалися люди. Вони були вириті на підвищені за городищем,на місці теперішнього села.

Після нападу татарів містечко відбудоване не було і розвитку не мало.

В кінці XVII ст. біля чумацького шляху двома вільними козаками було засновано невеликий хутір. Згодом до них приєдналися біглі і вільні козаки і з'явилось село, яке назвали по імені одного з козаків – Сокиринці.

За провину перед козаками-товаришами,козака Могилу було вигнано з Запорозької Січі. На місці теперішнього села були ліси. Щоб мати шмат землі,козаку треба було вирубати сокирою певну ділянку лісу. Від слова сокора і пішла назва села. Спочатку був хутір,який згодом розрісся у село.

Сокиринці розміщені за 10км. від Вінниці. Земля на схід від села чорнозем,а на захід-глиниста. Селяни в основному займалися садівництвом і вирощуванням зернових культур.

За переказами,жителі села приймали участь у повстанні Кармалюка. У книзі Старицького «Кармалюк» говориться,що біля села Сокиринці була пещера,де переховувався Кармалюк. Тут же у лісі був розміщений табір повстанців.

Після визвольного руху село досягло свого розвитку. Пана в селі не було,селяни були вільні. Громада обрала старосту,який був шанованою в селі людиною. Він був головним у селі.

Як свідчать архівні документи,зокрема ревізійна сказка,яка була проведена в 1858 році в селі проживало чоловіків-353,жінок-338,в дійсності чоловіків-605,жінок-512.На той час було 1412 десятин землі. Сума продовольчого капіталу складала 4 тис.210крб.07коп.

Своєї церкви у селі не було. Жителі села ходили до храму у сусіднє село Хижинці. Невідомо з яких причин,жителі даних сіл посварились,але хижани заборонили сокиранам відвідувати їх церкву. У 1857 році було розпочато «Дело об отмежевании церковных земель сел. Хижинцы и Сокиринцы»,яке було закінчено в 1860 році.

У Сокиринцях селяни збудували свою церкву,названу на честь великомученика Дмитрія.

У 1861 році було відкрито церковно-приходську школу.1870 року селяни побудували на громадській землі спеціальний будинок під школу. А в 1897 році було збудовано нове приміщення школи і освячене 13 листопада.

Наприкінці XIX ст. в селі з'явилось кілька заможних селян,з них-Косий.

У нього було багато землі,худоби, майна. Після революції 1917 року його розкуркулили, а на базі його господарства пізніше створено колгосп.

1920 року було створено комітет бідноти.

1921 року комісією було розподілено церковну і поміщицьку землю між селянами.

В 1922 році в селі працювала трудова школа і товариство «Просвіта».

У 1923 році засновано сільськогосподарське товариство «Трактор». Також засновано споживче товариство.

1924 року у селі засновано сільськогосподарське товариство «Хлібороб».

В 1927 році у Сокиринцях існувало три ТСОЗИ:ім. Шевченка, «Господар»,

«Хлібороб».

У 1928 році також було засновано садово-городньо - пасічникове кооперативне товариство. Цього ж року всі товариства було об’єднано в колгосп ім. Сталіна. Колгосп вирощував зернові культури,цукрові буряки. Проводилися соцзмагання з фаховим товариством села Щітки.

Голодомор 1932-1933років не обминув село Сокиринці. Люди помирали вдома, на вулиці,на полях. Траплялися випадки людоїдства. Хто працював у колгоспі,там їли баланду,варену із висівок.

Під час Великої Вітчизняної війни село 4 роки було окуповане фашистами.

Після війни відбудували колгосп,школу,у 1949 році збудували лікарню. У 1950 році електризували колгосп. А 13 травня 1958 року колгосп було нагороджено Дипломом II ступеня Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Цього ж року колгосп ім. Сталіна перейменовано в колгосп ім. Калініна. А на початку 60-х років його знову перейменували в колгосп «Дніпро». Тут вирощували зернові культури,цукровий буряк,були тут і молочно - товарні ферми,свиноферми,тракторна бригада,автопарк. На жаль,нині цього всього уже немає. Колгосп наприкінці 90-х років збанкрутував і все розвалилось.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 457; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.