Історія України. 1. Фотоелектроколориметрія та спектрофотометрія відносяться до методів:

Тести

1. Фотоелектроколориметрія та спектрофотометрія відносяться до методів:

А) оптичні;

Б) хімічні;

В) інструментальні;

Г) електрохімічні.

2. Основний закон поглинання випромінювання:

А) закон Ома;

Б) закон Бугера-Ламберта-Бера;

В) закон Релея;

Г) закон Фарадея.

3. Методи фотоелектроколориметрії та спектрофотометрії базуються на вимірюванні випромінювання, що:

А) розсіюється;

Б) поглинається;

В) випускається;

Г) випускається, а потім розсіюється.

4. Принцип дії фотоелектричних колориметрів заснований на здатності фотоелемента перетворювати енергію:

А) світлову на електричну;

Б) електричну на світлову;

В) кінетичну на потенціальну;

Г) потенціальну на кінетичну.

5. Конструкція фотоколориметрів включає:

А) освітлювач, кювети, фотоелементи і гальванометр;

Б) освітлювач, кювети;

В) кювети, гальванометр;

Г) освітлювач, кювети, фотоелементи.

6. КФК − 2 призначений для вимірювання в окремих ділянках діапазону довжин хвиль:

А) 315-980 нм;

Б) 300-315 нм;

В)200-400 нм;

Г) 400-980 нм.

7. Звичайно похибка фотоколориметричних методів становить:

А) 3 − 5 %;

Б) 1-3%;

В) до 5%;

Г) 0,1%.

8. Коли треба швидко визначити абсорбцію використовують метод:

А) добавок;

Б) одного еталону;

В) метод калібрувальної кривої;

Г) метод диференційної спектрофотометрії.

9. Метод калібрувальної кривої застосовують для:

А) точності вимірювання;

Б) експресності визначення;

В) простоти виконання;

Г) серійних визначень одної і тієї ж речовини.

10. Метод добавок використовують:

А) при аналізі складних об’єктів, коли визначенню забарвленої сполуки заважають велика кількість складових розчину;

Б) при аналізі простих об’єктів;

В) при визначенні і простих і складних об’єктів;

Г) при визначенні будь-яких об’єктів.

Відповіді до тестів

1. А);

2. Б);

3. Б);

4. А);

5. А);

6. А);

7. А);

8. Б);

9. Г);

10. А).

Література

1. Отто М. Современные методы аналитической химии. Т.1,2 / М. Отто. – М.: Техносфера. – 2003. – 235 с.

2. Шмидт В. Оптическая спектроскопия для химии и биологов. – М.: Техносфера. – 2007. –460 с.

3. Буянова Е.С. Оптические методы анализа обьектов и окружающей среды. – М., 2008. – 177 с.

4. Алемасова А.С. Атомно-абсорбционная спектроскопия. Учебное пособие / А.С. Алемасова, А.Н. Рокун, И.А. Шевчук. – Донецк, 2003. – 327 с.

5. Марченко З., Бальцежак М. Методы спектрофотометрии в УФ и видимой областях в неорганическом анализе. − М.: БИНОМ. Лабратория знаний, 2007. − 714 с.

6. Жерин И.И., Амелина Г.Н. Оптические методы анализа. − Томск, ТПУ, 2006. - 97 с.

7. Пентин Ю.А., Курамшина Г.М. Основы молекулярной спектроскопии. − М.: Мир; БИНОМ. Лаборатория знаний, 2008. − 398 с.

8. Пругло Г.Ф., Комиссаренков А.А., Фёдоров В.А. Оптические методы анализа. − Учебно-методическое пособие / ГОУВПО СПбГТУРП.-СПб., 2010. − 52 с.

9. Бабко А.К., Пилипенко А.Т. Фотометрический анализ. Общие сведения и аппаратура. − М., Химия, 1968, 389 с.

10. Золотов Ю. Основы аналитической химии: практическое руководство. - М.: Высшая школа, 2001. – 463с.

Індивідуальний план вивчення дисципліни

Дата добавления: 2015-05-23