Лист, що падає 1 страница

Ця імажинативна техніка* призначена для більш дорослих дітей. Учні з розплющеними очима «дивляться» на уявний лист з дерева, що нібито висить на стіні навпроти. Лист поволі падає на підлогу, доки ведучий рахує від 20 до 0, і за тим, як зменшуються числа діти все більше розслабляються і зосереджуються.

Інструкція. Скажіть дітям, що хочете показати їм, як можна швидко досягти глибокого розслаблення, якщо щось заважає або відволікає, коли вони хвилюються. "Сконцентруй свій погляд на будь-якій крапці на протилежній стіні. Спробуй побачити там лист. Це може бути фігурний кленовий лист, молодий ясно-зелений лист берези або будь-який інший, який ти обереш... Почни дихати глибоко і рівномірно. Я поволі буду рахувати від 20-ти в зворотному порядку, кожному вдиханні називатиму нове число. Ти побачиш, як лист поволі падатиме на землю. Коли я дійду до цифри 1, лист впаде, і ти відчуєш, як розслабилося твоє тіло... Отже, починаємо: 20, 19, 18 - хай всі твої турботи йдуть геть; 17, 16 - напруга зменшується; 15, 14, 13, 12-все тіло стає легким; 11, 10, 9, 8, 7 - тобі легко і вільно; 6, 5, 4, 3, 2, 1 - тепер ти відчуваєш себе спокійно і розслаблено..." Говоріть ритмічно, по можливості ваш голос повинен мати легку гіпнотичну дію.

Між групами чисел можна вимовляти наступні «формули» для розслаблення:

■ всі твої турботи і неприємності йдуть;

■ ти стаєш абсолютне спокійним;

■ дихай спокійно і глибоко;

■ ти можеш розслабитися ще більше;

■ відчуй, як все твоє тіло стає м'яким і теплим;

■ відчуй, як розслабляються твої м'язи (обличчя, плечей, рук тощо);

■ ти відчуваєш всім тілом, наскільки добре ти можеш розслабитися.

Обговорення

■ Чи сподобалася мені вправа?

■ Як я себе відчуваю?

■ Які частини тіла мені вдалося розслабити?

Імажинативна техніка - в психотерапії - техніка, заснована на цілеспрямованому виклику в уяві певних образів для подальшої роботі з виявленими в результаті цього внутрішніми конфліктами. У даному випадку техніка застосовується для розслаблення дітей. - Приміт. ред.

Легкий як пір'їнка

Під час виконання цієї вправи діти концентруються на своєму диханні й прагнуть дихати глибше. У ході гри у дітей з'являється відчуття спокою та зосередженості. Ведучий може голосом вводити дітей у легкий транс.

Інструкція. Попросіть дітей підняти руку догори долонею перед собою й потримати її. "Уяви, що на твоїй долоні лежить пір'їнка, легка мов пух. Її може здути найслабкіший вітер. Якого вона кольору? Ти можеш пофарбувати її в будь-який колір, що тобі подобається, тепер поволі й обережно встань поряд зі своїм стільцем. Набери повні груди повітря, проте видихаючи намагайся не здути пір'їнку. Якщо ті видихнеш трохи сильніше, то можеш здути пір'їнку з своєї руки і вона повільно підніматиметься вгору, а ти можеш поволі йти й уважно стежити за нею утримуючи пір'їнку в повітрі своїм диханням. Тому глибоко вдихни, щоб утримувати пір'їнку над собою Стеж за нею очима і за допомогою власного дихання дай їй "потанцювати" - легко, радісно. Контролюючи танок диханням. Стеж за тим, щоб не зіткнутися з іншими дітьми. Продовжуючи дмухати на пір'їнку, знайди шлях, який приведе тебе до твого місця (2 хвилини). Коли ти повернешся на своє місце, дай пір’їнці можливість приземлитися на твою долоньку і обережно поклади її на стіл.

Обговорення

■ Чи сподобалася мені вправа?

■ Якого кольору була моя пір'їнка?

■ Як я себе зараз почуваю?

■ Які частини мого тіла залишалися особливо напруженими?

Свічка

Свічки, що горять, - ідеальний засіб для створення атмосфери спокою і зосередженості. Виконуючи цю вправу, можна відразу сісти по колу на підлозі. Ведучий ставить свічку на центр кола.

Матеріали: свічка.

Інструкція. Вимкніть верхнє освітлення, щоб світло від свічки було яскравішим. Поставте свічку так щоб її бачили всі діти та скажіть наступне: "Чи всім видно свічку? Перш ніж я її запалю, перевір, чи пряма у тебе спина. В кімнаті повинно бути дуже тихо, дивися на полум'я свічки й зроби глибокий і спокійний вдих, а потім повний видих. Зверни увагу на кольори полум'я, на найменші рухи вогню, на його спокійний "танок". А зараз закрий очі й уяви, що така ж свічка горить у середині тебе. Вона поширює в твоїх грудях приємно тепле сеітло, від якого тобі стає добре. Кожного разу, коли ти вдихаєш, це тепле світло опромінює різні частини твого тіла. Зроби вдих пусти промінь світла в ноги. Знову вдихни і подивися, як світло потрапляє в область живота. З наступним вдихом промінь світла переходить до рук, плечей, потилиці. Ще раз вдихни і наповни світлом голову. І, нарешті, з цим вдихом все твоє тіло наповнюється теплим, м'яким світлом свічки (1 хвилина). А зараз на кожному видиху світло поволі гасне. Коли ти робиш видих ротом, вимови звук "ш-ш-ш". Видихни і задуй світло в голові. Видихни і погаси світло в потилиці і плечах. З наступними видихами загаси світло в руках, потім у грудях животі, ногах, ступнях. Посидь спокійно декілька секунд. Як відчуває себе твоє тіло? Розплющ очі і разом з усіма подивись на свічку. Я рахую до 3-х після чого ти, разом з іншими, можеш задути свічку. Раз, два, три".

Обговорення

■ Чи сподобалася мені вправа?

■ Чи вдалося мені уявляти світло в своєму тілі?

■ Чи подобається мені спостерігати за горінням свічки?

■ Чи можу я уявити, як жили люди, коли ще не було електричного світла?

■ Що відбувається зі мною, коли я глибше дихаю?

■ Яким частинам мого тіла потрібно особливо багато кисню? (мозок)

Вісім свічок

Доросліші діти можуть використовувати і метод розслаблення самостійно. Тому по завершенню вправи нагадайте дітям, що вони можуть використовувати її завжди, коли виникне необхідність

Інструкція. Запропонуйте дітям зробити два глибоких і розслаблюючих вдихи. Поясніть, що хочете показати їм простий і ефективний спосіб досягнення розслаблення й концентрації, який можна використовувати скрізь, наприклад, для підготовки виконання нового завдання вчителя. "Закрий очі і уяви цілий ряд свічок, що горять, на відстані приблизно півметра від тебе. Вони можуть бути різними за кольором та формою. Я поволі лічитиму від 1 до 8, а ти по черзі задуватимеш свічки, одну за одною. Після того, як згасне остання свічка, зможеш насолодитися атмосферою спокою розслабленості, яку ти створив собі сам. Давай почнемо разом: один, два, три. З кожною цифрою ти все більше розслабляєшся - чотири, п'ять. А зараз посидь хвилинку із закритими очима, насолоджуючись спокоєм і тишею. Розплющ очі й подивися навколо «новим поглядом».

Обговорення

■ Чи сподобалася мені вправа?

■ Чи підійшов мені темп задування свічок (чи не швидко або, навпаки, поволі задувалися свічки)?

■ Чи вдалося мені "побачити" свічки, що горять і затухають?

■ Які ознаки вказують на те, що я бадьорий і зібраний?

Драбина

Діти завжди воліють бути більш сильними, самостійними, хочуть самі контролювати своє життя. Запропонований нами простий спосіб релаксації можуть здійснювати більш старші учні.

Інструкція. Поясніть дітям, що хочете показати спосіб розслаблення, який вони можуть застосовувати в різних ситуаціях, наприклад, коли потрібно сконцентруватися перед початком роботи в класі, важливою зустріччю або швидко заснути ввечері.

Зверніться до всіх учнів як до однієї дитини, сядь зручніше, закрий очі й зроби три глибокі видихи. Уяви, що ти стоїш на верхівці драбини, в якій 8 сходинок. Вдихаючи, кожного разу, лічи від 8 до 1 та уявляй, що поволі спускайєшся. З кожним кроком спробуй відчути, як зникає напруження".

Наступну частину вправи можна провести, якщо діти хочуть ще сильніше розслабитися. Вчитель пропонує: "Коли ти спустишся вниз, то побачиш кілька дверей. Вибери одні з них і відкрий. Перед тобою відкриється особливе місце, що призначене лише для тебе. Ніхто не зможе туди ввійти. Це може бути кімната в будинку або будь-яке місце на природі. Уяви його і намагайся запам'ятати кожну дрібницю (3-5 хвилин).

Обговорення

■ Чи сподобався мені такий спосіб розслаблення?

■ Які частини мого тіла є зараз найбільше вільними і енергійно збагаченими?

■ Чи вдається мені відчути, коли виникає напруження?

Чотири пальці

В цій вправі використовуються так звичні "якорі*", які викликають позитивні асоціації і дозволяють миттєво досягти емоційної розслаблення. У вигляді якоря використовуються пальці ведучої руки. Цю техніку полюбляють використовувати більш дорослі діти, оскільки, з одного боку, вона дає відчуття захищеності, а з іншої - допомагає здійснювати активний контроль над власними почуттями.

Інструкція. Повідомте дітям, що ви хоче навчити їх ефективному методу розслаблення, який допомагає швидко заспокоїтися у разі стресу. "Влаштуйся зручно, зроби три повні видихи й закрий очі. Продовжуй дихати спокійно і глибоко, доки я говоритиму. Доторкнися великим пальцем тієї руки якою ти пишеш, до вказівного пальця цієї ж руки, пригадай ті ситуації, коли ти відчував себе дуже добре, не дивлячись на тілесну втому, - можливо, це було після футбольного матчу або тривалої велосипедної прогулянки. Ти не хотів нічого, окрім як лягти і розслабитися - на газоні, в зручному кріслі або в ліжку" (30 секунд). А зараз доторкнися до середнього пальця. Подумай про ті ситуації, коли ти відчував, що тебе люблять і повністю приймають, можливо, в родині або в колі друзів" (30 секунд). Тепер доторкнися до безіменного пальця. Пригадай ситуацію, коли тобі сказали найкращий у житті комплімент. Якщо тобі ніщо не приходить в голову, запитай себе: яким був би для мене найкращий комплімент?" (30 секунд). І, нарешті, доторкнися до мізинця. Подумай про найпрекрасніше місце, яке ти коли-небудь бачив. Пригадай момент, який тебе захопив (30 секунд). До цих прекрасних спогадів і теплих почуттів ти можеш повертатися у будь-який час, розслаблюючись і торкаючись великим пальцем до інших пальців твоєї ведучої руки по черзі. Ці чудові переживання супроводжуватимуть тебе завжди і скрізь. А зараз зроби повний видих і потягнися, заплющ очі й подивися навколо, відчуй, який ти бадьорий".

* Якір - метафоричне поняття, що виникло в нейропсихологічному програмуванні. Психологічний якір - сигнал, зовнішній стимул, що допомагає людині утримувати свою увагу на чому-небудь і зберігати певний душевний стан.

Обговорення

■ Чи сподобалася мені ця вправа?

■ Які життєві ситуації пов'язані для мене з особливим стресом?

■ Чому так важливо не відразу "випускати пару" в ситуації стресу?

■ Як розслаблення може збільшити мою силу?

Хвиля

Той, хто любить плавати, із задоволенням звернеться до цього методу розслаблення, але й для інших, хто не так добре вміє плавати, образ води, що є провідним в цій вправі, допоможе подолати стрес і знайти внутрішній спокій.

Інструкція. Налаштуйся зручніше. Закрий очі й зроби три повні видихи. Уяви, що ти знаходишся на пляжі, лежиш на теплому піску. Теплі хвилі набігають на пісок наближаються до тебе, омивають твоє тіло і знову повертаються в море. Кожна хвиля змиває з тебе напругу, почуття страху й стреси. Ти все більше розслабляєшся. Відчуй, як м'яко хвилі змивають всю напругу з твого тіла. Ти сам можеш вирішити наскільки сильними є хвилі та як близько до тебе вони докочуються. Можливо, вони доходять до грудей і допомагають твоєму серцю відчути себе вільним безтурботним" (1-2 хвилини.) А зараз ти можеш повернутися з морського пляжу назад до класу. Зроби повний видих, потягнися і розплющ очі. Ти знову в класі, знову свіжий і бадьорий".

Обговорення

■ Чи сподобався мені такий спосіб розслаблення?

■ Чи подобається мені бувати на морі?

■ Чому більшість малюків люблять, коли їх купають?

■ Чи знаєш ти, що наше тіло на 98% складається з води?

■ Які життєві ситуації є для тебе найбільш неприємними?

Веселка

Різноманітні кольори впливають на наші почуття, і тому ми можемо використовувати їх, щоб розслабитися, підбадьоритися і навіть вселити в себе надію.

Інструкція. "Якого кольору одяг тобі подобається носити? Чи буває таке, що ти навмисно вибираєш одяг певного кольору, щоб створити собі потрібний настрій? Зараз ми познайомимося з новим способом розслаблення, під час якого спробуємо побачити всі барви веселки.

Влаштуйся зручніше та закрий очі. Зроби три повні видихи й дозволь своєму тілу з кожним видихом ще більше розслаблятися. Уяви веселку, яка розкинулася на все небо. Кожен з її кольорів викликає в нас певні почуття й настрій. Зараз я охарактеризую кожен колір веселки, а ти спробуй визначити, які з них викликають у тебе особливо гарний настрій.

Сконцентруйся на синьому кольорі. Це колір спокою. Він допоможе пом'якшити неприємні переживання, немов вода у річці чи морі. Синій колір дає відчуття свободи. Він добре охолоджує розпалене тіло. Що ти відчуваєш, коли думаєш про синій колір?

Тепер подивись на червоний колір. Він дає енергію та зігріває. Коли тобі холодно, подивись на ч е рвоний колір, і з його допомогою ти зможеш підняти температуру власного тіла. Червоний колір - колір агресії, але це ще й колір серця, він дарує нам почуття любові. Що ти відчуваєш, коли думаєш про червоне?

Жовтий колір дає відчуття радості. Він зігріває, як сонце, і завжди викликає посмішку. Якщо ти відчуваєш себе сумним або самотнім, споглядання жовтого кольору допоможе повернути тобі надію й впевненість у собі. Що ти відчуваєш, коли думаєш про жовтий колір?

Зелений - колір природи. Якщо ти захворів, зелений колір надасть тобі бадьорості. Він нагадує про те, що природа весь час знаходиться в русі, тому-то й твої почуття теж можуть мінятися. Що ти відчуваєш, коли думаєш про зелений колір?

А тепер ти можеш звернутися до того кольору, який зараз тобі особливо подобається. Можливо, ти хочеш його вдихнути, щоб краще відчути; можливо, хочеш отримати від цього кольору особливе відчуття" (1-2 хвилини). Нехай образ веселки супроводжує тебе, щоб ти зміг побачити будь-який колір, який буде тобі допомагати. Веселка поєднує небо і землю, тому також може символізувати і твій зв'язок з небом та землею. А зараз скажи своїй веселці "до побачення" і дозволь їй поволі розтанути. Потягнися, глибоко видихни і розплющ очі".

Обговорення

■ Чи сподобалася мені вправа?

■ Який колір я вибрав у кінці?

■ Чи подобаються мені кольорова гама цього класу?

Статуя

Ця медитативна гра допомагає дітям відновити свій внутрішній спокій і заново сфокусувати власну увагу. Спілкування з ведучим може діяти заспокійливо і підсилити згуртованість групи.

Інструкція. Діти зручно сідають на своїх місцях, закривають очі. Вони роблять три глибо вдихи, потім продовжують дихати спокійно та рівномірно, з кожним видихом все більш розслабляючись. Ведучий звертається до всіх учнів як до однієї дитини: "Уяви, що ти - статуя, витесана з дерева чи каменя, або відлита з бронзи. Ти стоїш у маленькому музеї в тихому місці разом з іншими статуями. Іноді повз тебе проходять відвідувачі і роздивляються тебе. Я стукну один раз по столу це буде знак, що прийшов новий відвідувач, яки хоче оглянути статуї і, зокрема твою. Порахуй всіх відвідувачів, можеш використовувати для цього пальці. Коли час відвідувань наблизиться до кінця, я підійду до тебе, покладу руку на твоє плече, і ти зможеш прошепотіти мені на вухо, скільки відвідувачів прийшло в музей. Будь ласка, не розплющуй очі, доки я не обійду всіх і не дам сигнал розплющити очі".

Вчитель чекає 20 секунд, перш ніж стукнути по столу, потім стукає через кожні 15-30 секунд. Спочатку стукайте 3-5 разів, надалі можете «збільшити» кількість відвідувачів.

Обговорення

■ Як я почував себе, беручи участь у цій грі?

■ Якими в моїй уяві поставали відвідувачі?

■ Про що могли думати відвідувачі, дивлячись на мою статую?

Корок від пляшки в морі

Корок від пляшки в цій вправі — символ витримки. Іноді дітям може здаватися, що вони стають маріонетками в руках дорослих або більш старших дітей і не можуть впливати на події. Та діти справляються із значним навантаженням доти, поки відчувають, що у них є хоч би одна людина, яка їх любить, поважає та якій вони довіряють.

Інструкція. Діти розслаблено сидять на місцях. Вони закривають очі й роблять три повні вдихи. Після цього вони спокійно дихають і намагються все більше і більше розслабитися.

"Уяви, що ти - корок від пляшки, який відносить у відкрите море... Ти не можеш сам визначати напрямок, в якому пливеш, не можеш поставити собі мету, у тебе немає компаса, керма і мотора. Тебе просто несуть хвилі та підганяє вітер. Але у корка є одна особливість: він завжди виринає до сонячного світла. Велика хвиля може на мить поглинути його, але корок такий легкий, що знову піднімається на поверхню, він як кваліфікований плавець, якому вода не може заподіяти шкоди. Відчуй свої рухи в морських хвилях... силу хвиль... тепло сонячних променів... шум дощу... м'яку "подушку" хвиль, які несуть тебе на собі... У тебе є ще трохи часу, щоб уявити, через які пригоди ти можеш пройти на просторах океану... Можливо, тебе винесе на берег безлюдного острова... Або відправишся за морською течією у далекі країни. Або тебе понесе велика морська птаха" (2-3 хвилини).

А зараз ти можеш знову стати самим собою. Скажи своєму корку, що тобі в ньому сподобало і в чому ти на нього схожий... Попрощайся з морем і скажи йому, що тебе в ньому захоплює... Потягнися й зроби три глибокі вдихи... Розплющ очі подивися навколо.

Обговорення

■ Чи сподобалася тобі ця подорож?

■ Чи схожий я в чомусь на корок?

■ Наскільки добре я можу переносити невизначеність?

■ Чи швидко я залишаю надію?

■ Яка моя найважливіша риса?

Повітряна кулька

Ця вправа спрямована на подолання скутості напруженості учасників групи, на тренування м'язового розслаблення.

Ведучий грає роль "насоса": він робі відповідні рухи руками, що імітують роботу і характерні звуки насосу.

Учасники групи, що грають роль "повітряних кульок", спочатку розслаблено сидять в кріслі, голова опущена, руки мляво висять уздовж тіла з кожним рухом "насоса" "повітряні кульки" починають "надуватися": учасники поволі випрямляються, піднімають голову, напружують руки і, врешті-решт встають у повний зріст, розкинувши руки і розставивши ноги.

Через декілька секунд ведучий "висмикує" корок у "кульок" - гравці шипінням ("ш-ш-ш!") розслабляються і поступово опускаються навпочіпки.

Гру можна повторити два-три рази. Обговорення гра не вимагає.

Витівник

Призначення:

■ створення невимушеної творчої атмосфери;

■ зниження тривожності, пов'язаної з міжособистісним спілкуванням;

■ зняття напруження.

Час: 10 хвилин.

Гравці сидять або стоять по колу. Обирається ведучий, який виходить. За його відсутності вибирається "витівник". Всі плещуть у долоні - ведучий повертається. Він стає в центрі кола. Його завдання — відшукати "витівника". Всі плещуть у долоні, доки "витівник", влучивши момент, не покаже новий рух. Діти починають їх повторювати. Потім знову «витівник" змінює рух. Ведучий не стоїть на місці, а обертається. Стежити за зміною рухів потрібно непомітно, інакше ведучому буде легко знайти "витівника". Коли ведучий знаходить «витівника", той стає на його місце і гра повторюється. Можливі рухи: розтирання долонь, диригування, фізичні вправи тощо.

Мильні кульки

Гра сприяє розслабленню дитини, зняттю напруги через впорядковування дихання. Для гри можна використовувати банку для пускання мильних кульок фабричного виробництва. За її відсутності дитині пропонується ємкість з мильним розчином і петля для пускання мильних кульок, яку також можна зробити з дроту самостійно. Спочатку потрібно запропонувати дитині попускати мильні кульки у довільному темпі і без ігрових умов. Потім пропонується певний темп (спочатку дуже повільний), задати який можна плесканням в долоні, стуком об поверхню столу або за допомогою музики з яскраво вираженим ритмом. Психолог (вчитель) також може брати участь в грі, проте необхідно стежити, щоб гра не прийняла форму змагання.

Розривання паперу

Дана техніка сприяє зниженню напруги, дає дитині можливість виразити власні емоції та знизити рівень тривоги. Для роботи необхідно мати старі газети або будь-який інший непотрібний папір. На початку гри ведучий може, не пояснюючи правил, просто запропонувати дитині рвати папір. Потім він сам бере газету, починає її розривати й кидати шматочки в центр кімнати, кажучи при цьому дитині, що розмір шматочків неважливий. Якщо дитина не підключається відразу до роботи, її не можна примушувати. Ведучий може навіть встати спиною до дитини, вдаючи, що не помічає її. Як правило, діти теж починають грати. Коли купа в центрі кімнати стає великою, ведучий пропонує дитині пограти шматочками і починає енергійно підкидати їх вгору, розкидаючи по кімнаті. Можна також робити купки стрибати по них, обсипати шматочками один одно або підкидати шматочки жменями вгору. До цієї гри можна підключати батьків або вихователів, особливо якщо вони є джерелом підвищення рівня тривоги дитини.

Озвучення обличчя

Перед дитиною розкладаються п'ять картинок із зображенням облич, які виражають різний стан. На першій - дуже сумне, другій - трохи сумне, наступна -нейтральне, потім веселе й дуже веселе. Вчитель пропонує дитині для кожного обличчя підібрати певний звук на будь-якому інструменті та ще й назвати його умовним словом. Назва малюнка обов’язково повинна відповідати стану, який намальований на ньому. Потім вчитель пропонує звук, а дитина показує відповідний цьому звуку малюнок. Під час гри можна використовувати будь-який музичний інструмент або звуковий пристрій, що видає не музичні звуки та шуми. Гру можна проводити протягом декількох секунд щодня. Для цього на початку заняття дитині пропонується відтворити звук, відповідний її стану. Звичайно дітям простіше виразити свої почуття: "Я зараз (звук такий-то)", ніж називати їх словами. Проте у вигляді ускладнення гри можна використовувати саме цю форму з метою навчання дитини словесній назві свого стану.

Я є, Я буду!

Дитині пропонується розказати про себе, тобто описати власну зовнішність, почуття, якості, поведінку. За бажанням дитина може використовувати для розповіді свої малюнки, певні предмети в кімнаті, ілюстрації в книжках, іграшки та інший допоміжний матеріал. Вчитель може здійснювати аудіо або відеозапис розповіді.

Потім дитині пропонується розказати, якою вона хотіла б стати, тобто описати ознаки бажаної зовнішності, поведінки, почуттів, якостей. Для складання цієї розповіді теж можуть використовуватися різноманітні допоміжні засоби. Бажано, щоб вчитель і на цьому етапі здійснював аудіо або відеозапис.

Після цього дитині пропонується прослухати (переглянути) два варіанти її розповіді та порівняти їх. Якщо є суттєві відмінності, то дитині самій надається можливість подумати, що потрібно робити для того щоб стати такою, якою вона хоче.

Уяви, що ти це вмієш

Мета вправи - вироблення у дитини впевненості в своїх силах. Під час виконання цієї вправи дитині пропонується не просто щось зробити, а й уявити, що вона може це зробити чи показати. Наприклад, якщо попросити дитину зав'язати шнурки, вона може відмовитися. Тоді вчитель просить дитину уявити, що вона може зав'язувати шнурки, й показати як це робиться. В уявній ігровій ситуації дитина відчуває себе вільніше й не боїться, що у неї щось не вийде. Причому в даному випадку для дитини більш цінним є сам процес самостійної дії, ніж його результат.

Постріли

Дитині пропонується подумати і розказати про те, який настрій вона зараз відчуває. Потім вчитель пропонує дитині сісти зручніше, закрити очі й уявити, що у неї в голові є вузенький коридорчик, який закінчується дверцятами. Ці двері закриті, але якщо дитина схоче, то вона завжди може їх відкрити та силою вистрілити у небо (стелю) всі свої непотрібні почуття (гнів, образу, злість, страх тощо), а потім знову закрити двері. Якщо під час заняття у дитини гарний настрій, то можна запропонувати їй повчитися стріляти добрими почуттями.

Печера для знайомств

Для гри знадобляться покривала або простирадла, яких за кількістю повинно бути вдвічі менше ніж дітей. Якщо кількість дітей є непарною, то до гри підключається й вчитель. Простирадл потрібно розкласти на підлозі на певній відстані одне від одного. Це будуть печери. Під звуки музики діти ходять по кімнаті. Як тільки музика замовкає, дітям потрібно сховатись під простирадла, за умови, що в одній "печері" має бути не більше двох учнів, Обмежувати час і квапити дітей не можна. Якщо діти самі починають метушитися, їм потрібно пояснити, що почекають всіх і поспішати не треба. Під простирадлом за відведений час для короткої розмови діти повинні познайомитися. Потім знову лунає музика й діти виходять з "печер". Гра повторюється. За правилами гри двічі з однією і тією д итиною у "печеру" забиратися не можна. Гра продовжується до тих пір, поки всі діти не перезнайомляться.

Перевдягання

Посередині кімнати лежить купа різних речей (одяг, взуття, головні убори). Бажано, щоб все легко вдягалося й легко знімалося. За сигналом ведучого дітям потрібно надіти на себе якомога більше речей. На одягання відводиться 1-2 хвилини. Якщо діти дуже метушаться і нервують, час можна збільшити. Необхідно стежити за тим, щоб гра не стала змаганням. Будь-який момент змагання тільки підвищує тривожність, а мета цієї гри зняти скутість і напругу.

Заховані проблеми

Більшість неспокійних дітей схильна тримати в собі тривожні переживання. Ця гра дозволить дитині проявити свої почуття, знизити рівень тривоги. Для проведення гри знадобляться: порожня ємкість з кришкою (скринька, коробка, банка), фломастери, папір. Вчитель робить в кришці отвір, щоб туди можна було просунути невеликий аркуш паперу. Потім він пропонує дитині намалювати, що або хто її турбує (лякає), розказати про це, а потім кинути в "поштову скриньку", тобто заховати проблему. Якщо у дитини недостатньо розвинуті образотворчі навички або вона відмовляється малювати, то можна запропонувати розказати про свою проблему, потім подути на чисті аркуш ("вкласти" в нього проблему) і таким чином теж "заховати" її в "поштову скриньку". Після заняття можна запитати дитину, що вона хотіла б зробити з вмістом скриньки. Якщо дитині важко визначитися, психологу потрібно запропонувати варіанти: викинути, порвати, зім'яти, спалити тощо.

Вимкнений звук

Для цієї гри можна використовувати великий макет телевізора із отвором замість екрану. Вчите пропонує дітям по черзі сідати на стільчик «в телевізорі". Потім він просить дитину розказати решті яку-небудь історію, наприклад, про те, як вона йшла сьогодні до школи. Через декілька хвилин вчитель дає команду, за якою дитина замовкає, продовжую розказувати історію беззвучно (лише губами. Вчитель пояснює, що у телевізора вимкнувся звук і пропонує дітям спробувати зрозуміти, про що розказує ведучий. Діти роблять спроби "озвучити» розповідь дитини. Якщо оповідача зрозуміли неправильно, йому необхідно повторити ще раз. Потім можна змінити оповідача.

Якщо дітям не вдається всидіти на стільчику «в телевізорі", то їм можна дозволити після "виключені звуку" встати поряд з макетом.

Гру за бажанням дітей можна використовувати на декількох заняттях.

Бісики

Діти вільно розташовуються у кімнаті. Почині звучати ритмічна музика, гучність звучання поступово збільшується. Під музику діти можуть рухатися і кричати, як їм хочеться. Єдина умова: не можна торкатися інших дітей і предметів. Приблизно через 3-5 хвилин музика стихає і діти завмирають. Потім знову включається музика - діти починають рухатися. Кількість повторів та їх тривалість залежать від ступеня схвильованості дітей і від їх готовності «виплиснути» емоції.

Якості звірів

Для проведення гри є необхідним набір картинок із зображенням відомих тварин. Вчитель по черзі розкладає перед дитиною картинки і просить назвати основні якості певної тварини. Наприклад, зайчик - страх, лев - сміливість, лисиця - хитрість тощо. Потім вчитель пропонує розглянути ту чи іншу ситуацію й просить дитину описати свої почуття й стани за допомогою картинок. Якщо дитині важко це зробити то вчитель повинен їй допомогти. Далі можна обговорити різні варіанти можливої поведінки, пропонуючи дитині визначити, як би повелися в подібній ситуації ті чи інші тварини. Під час проведення цієї гри бажано уникати оцінок поведінки дитини, оскільки основна мета тут - не етичне виховання, а навчання дитини більш точно розуміти свої емоції та почуття задля моделювання соціально прийнятної поведінки.

Дата добавления: 2015-05-23