Творче розмаїття у світовій архітектурі другої пол. 20 ст

Із завершенням епохи функціоналізму в архітектурі в середині 1960-х рр. на першому плані архітектурного розвитку знову постає принцип творчого розмаїття. Передовсім отримують додатковий розвиток напрями, що перебували «в затінку» функціоналізму під час його найвищого розвитку.

Неоекспресіоністичні тенденції в архітектурі другої половини 20 ст. Після кризи доктрини функціоналізму стало природнимзвернення до засобів збагачення архітектурної виразності за межами машинної метафори й підкреслення технологічної довершеності форми. Подібні тенденції були намічені ще Ле Корбюзьє (капела в Роншані). Схожі устремління надання архітектурній формі скульптурної виразності можна простежити, наприклад, у творчості данського архітектора Йорна Утцона, чия «знакова» будова – комплекс Опери в м. Сідней – виявилася архітектурною подією 60-х рр. Автор проекту оперного театру в Сіднеї Йорн Утцон переміг в архітектурному змаганні, що зібрало понад 200 проектів, а ще раніше навчався в майстерні відомого фінського майстра Алвара Аалто в Хельсінкі. Основою образу опери (яка, згідно із задумом організаторів конкурсу, мала стати однією зі значних споруд світу) автор зробив неоднозначну метафору. Він відсилає сприйняття до символіки природних форм (хмари над морем) або наповнених вітром вітрил. Таким чином будівля пов’язується з темою моря і підкреслюється особливість ділянки забудови: оперний театр передбачено було розмістити над Сіднейською бухтою.

Будівля складається з двох частин: високого й масивного стилобату, де розміщено обслуговуючі приміщення (його піднято до рівня сцени) і системи просторових об’ємів (під нею й розміщено головні приміщення глядацького комплексу: великий оперний зал на 3 тис. місць і зал для драматичних виставна 1200 місць, а також великий ресторан).

Помилки з підбором конструктивної структури призвели до невиправданого подовження строків будівництва (будівлю планувалося завершити у 1959 – 1962 р., однак реально це було зроблено тільки на початку 70-х) й перевищення кошторисної вартості майже у шість разів. Негативним фактором була й недосконалість методів машинного моделювання (ЕОМ тих часів були ще дуже повільними), так що первинний задум тонкостінної легкої оболонки із залізобетону було замінено дещо важкуватим рішенням, що, однак, не завадило авторові 1966 р. отримати престижну премію Союзу німецьких архітекторів під гаслом «Дух творить матерію». Опера в Сіднеї виявилася зразком експресіонізму зовнішньої архітектурної форми, в певному сенсі нав’язаної поданій функції, проте це залишило висхідну функцію без змін (маємо, так би мовити, архітектуру-скульптуру в «чистому вигляді»).

Протилежний підхід до експресіоністичного трактування архітектури громадських видовищних будівель продемонстрував німецький архітектор Ганс Шарун (чия схильність до експресіонізму виявилась ще на початку століття – Г. Шарун був членом гуртка Б. Таута). Прикладом якісно іншого експресіоністичного рішення стала збудована за проектом Г.Шаруна філармонія в Західному Берліні (1960 – 1963). Будинок філармонії був зведений для Берлінського філармонічного оркестру. Споруда з бетону здалеку привертає увагу своїми асиметричною формою і кольором (фасад виблискує золотом). Філармонія має два зали. Великий зал має п’ятикутну форму, він є найбільшим концертним залом Берліна й розрахований на 2440 місць. Довжина залу становить 60 м, ширина – 55 м, висота з подіумом – 21 м. Зал Філармонії відрізняється незвичайним інтер’єром. Сцена перенесена в центр залу, і оркестр, як на арені, оточений з усіх боків публікою, що розміщується на різнорівневих терасах лож. Акустичні проблеми були чудово вирішені завдяки особливій конструкції стін і м’якій оббивці стелі. Тут творчий метод експресіоніста-архітектора демонструє збагачення функції новим трактуванням форми: «музика в центрі» – це головний принцип, закладений у форму аудиторії. Форму аудиторії «підказано» ландшафтною ідеєю: видолинок, у глибині якого розміщено оркестр, оточений піднятими по схилах «виноградниками». У цьому ландшафті небом слугує стеля, форма якої зумовлена потребами акустики. Звук підіймається з підлоги й лине до слухачів.

Успіх реалізації філармонії в Західному Берліні (це й досі один із найкращих філармонічних залів світу, де вважають честю виступати кращі диригенти й оркестри) продемонстрував плідність авторського підходу до трактування форми. Порівняно з ортодоксальними функціоналістичними уявленнями, що «форма визначається функцією», тут, швидше, навпаки: «функція визначає форму», індивідуальне трактування форми приводить теж до індивідуалізації функції, робить її унікальною.

Із початком 1960-х рр., унаслідок кризи функціоналізму й занепаду другого інтернаціонального стилю в архітектурі, бурхливо розвиваються паралельні творчі напрями. У світовій архітектурі набуває розвитку постмодерн.

Архітектурний авангард і постмодерн. Із кризою функціоналізму настало й певне розчарування авангардистськими ідеями в архітектурі – передовсім їх нездійсненними претензіями на соціальні зміни і поліпшення. Вичерпав себе утопізм сучасної архітектури. Реакцією на занепад функціоналізму став постмодернізм, який, на відміну від авангардних модерністських напрямів, названо «новою еклектикою». Постмодернізм – явище, характерне для всієї художньої культури кінця 20 – початку 21 ст.

Головними ознаками постмодернізму є: широке використання у творчості «чужих» текстів (під текстом слід розуміти художній твір); наявність у художника розвинутої системи відбиття (рефлексії) художніх запозичених текстів; пародійне ставлення до художньої культури; і, як наслідок, – полістилістика.

Отже, постмодернза власним змістом нагадує явище архітектурної еклектики, з огляду на багатство культури 20 ст., не зрівнянне з культурною ситуацією 19 ст., незіставне з добою розквіту архітектурної еклектики.

Водночас постмодерн як реакція на модернізм є тільки частиною архітектурного розмаїття кінця 20 – початку 21 ст. й межує з ретроспективізмом (оновленим історизмом), неовернакуляром (новим національним романтизмом і новим етнографізмом), із прикладним урбанізмом, із хайтеком (архітектурою вищих технологій 21 ст.).

Дата добавления: 2015-05-23