Основні положення «Великої хартії вольностей» 1215 р

Особливості суспільно-політичного розвитку князівської Німеччини. Золота Булла 1356 року.

Після загибелі династії Штауфенів у середині ХІІІ ст. в боротьбі з папами в Німеччині з 1250 по 1273 рр. не було імператора.

В цей період між царствами були загублені королівські права та землі, які перейшли до князів.

До 1356 р. імператорський титул почергово присвоювався представникам багатьох династій, доки в 1437 році остаточно не закріпився за Габсбургами.

Імператор продовжував очолювати державу, але не мав влади. Він виконував в основному функції військового та зовнішньополітичного координатора діяльності німецьких феодалів. Це положення було юридично закріплено “Золотою буллою” 1356 р., виданою німецьким імператором та чеським королем Карлом IV.

“Золота булла” закріплювала історично складену практику, при якій управління Німеччиною фактично зосереджувалось в руках семи курфюрстів: трьох архієпископів – Майнського, Кельнського, Трирського, а також маркграфа Брандербургського, короля Чеського, герцога Саксонського, пфальцграфа Рейнського. Князі-виборці більшістю голосів визначали вибір імператора. “Золота булла” детально регламентувала процедуру виборів імператора курфюрстами. при однаковій кількості голосів вирішальний голос належав архієпископу Майнському. Він висловлював свою думку останнім, був представником колегії курфюрстів і повинен був скликати зібрання всієї колегії у Франкфурті -на - Майні. Архієпископ Майнський міг опитувати на згоду завчасно курфюрстів, які погодились на ту чи іншу кандидатуру. Булла передбачала перетворення колегії курфюрстів в постійно діючий орган державного управління. Щороку протягом одного місяця повинен був проходити з’їзд колегії для обговорення державних справ. Колегія мала право суду над імператором та його відставки (усунення).

"Вели́ка ха́ртія во́льностей" 1215 р. — перша "неписана" конституція Англії. Велика хартія вольностей традиційно вважається першим правовим документом, в якому закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого утвердження свободи і панування закону в житті суспільства. 15 червня 1215 під натиском повсталих проти нього баронів, до яких згодом приєдналися також лицарі та городяни, англійський король Іоан Безземельний скріпив своєю печаткою Велику хартію вольностей (Magna Carta), 63 статті якої гарантували права і привілеї феодальної знаті, надання свободи дій церкві і зобов'язували короля дотримуватися державних законів. Повний текст Великої ХартіЇ нараховує 63 статті, які розміщені без певної системи. Усі статті умовно поділяють на три групи:

- Статті, що стосуються матеріальних інтересів різних соціальних груп населення

- Статті, що реформують державний механізм англійської держави

- Статті, що встановлюють принципи діяльності судово-адміністративного апарату

Найважливіші постанови:

Хартія захищала феодалів від великих поборів. Було передбачено захист вотчинних судів від королівських судів. Стосовно лицарів, то згідно Хартії барони відмовлялися брати від своїх васалів поборів без їх згоди на те і не мали права змушувати їх виконувати повинності у більшому розмірі, ніж ті, що передбачені законом. У Хартії закріпилося право купців вільно виїздити і в’їжджати в Англію. Вільним селянам було обіцяно не обтяжувати їх великими поборами. Закріплювався принцип рівності перед судом(ст. 39). У випадку порушення королем Хартії, баронам дозволялося вдаватися до силового примусу. В Хартії, вперше в історії було закріплено право народу на повстання, на революцію, на опір гніту.

Саме Magna Charta, яка й по сьогодні є неодмінною складовою британської "конституції", заклала основи обмеженої монархії - форми державного правління, що з XVII ст. незмінно панує в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.

Початок парламентаризму в Англії було покладено підписанням королем Іанном Безземельним саме Великої Хартії вольностей 1215 року

25. "Славна революція" 1688 року.

Повернення на престол Англії династії Стюартів (1660 рік) не забезпечила тривалого компромісу між буржуазією і джентрі, з одного боку, і феодальним дворянством, з другого. Порушення Бредської декларації Карлом II, а потім і Яковом II, намагання цих монархів повернути дореволюційні порядки викликали незадоволення правлячої верхівки. А видана 1688 року на користь католиків Декларація про «віротерпимість» об'єднала і торі і вігів у боротьбі проти Стюартів. Вони звернулися до штатгальтера Голландії Вільгельма III Оранського, який був одружений з дочкою Якова II Марією, з пропозицією зайняти «вакантний» королівський престол.

У грудні 1688 року Вільгельм III з дванадцятитисячним військом висадив-ся на берегах Британії. Його підтримали буржуазія, джентрі, жителі Лондона. На бік Вільгельма перейшли міністри, члени королівської родини, сам голо-внокомандувач королівською армією Джон Черчілль. Якову II довелося тіка-ти до Франції. Вільгельм III вступив без бою в Лондон і був проголошений ре-гентом.

В Англії ці події дістали назву «славної революції», хоча насправді це був двірцевий переворот, у якому народні маси ніякої участі не брали. У 1689 році парламент обрав Вільгельма III Оранського і Марію на англійський королівський престол.

«Славна революція» по суті завершила оформлення компромісу між фактично панівною буржуазією і офіційно правлячою земельною аристократією. Політична влада опинилася в руках дворян-землевласників, які повинні були підтримувати інтереси фінансової верхівки буржуазії.

Найважливішим результатом перевороту 1689 року стало утвердження в Англії буржуазної конституційної монархії. Причому слід мати на увазі, що своєрідною рисою Англії є відсутність конституції як єдиного документа. Англійська конституція — це сукупність конституційних актів і угод (прецеден-тів), у яких отримали закріплення основні конституційні принципи і положен-ня, структура державного механізму тощо. У цьому відношенні виняткового значення набирають два конституційні акти англійського парламенту: Білль про права 1689 року і Акт про престолонаступництво 1701 року.

Отже «Славна революція» — прийнята в історичній літературі назва державного перевороту 1688—1689 pp. в Англії, внаслідок якого короля Якова II Стюарта було скинуто з престолу. Новими правителями Англії в 1689 р. були проголошені дочка короля, якого скинули, Марія II Стюарт та її чоловік, голландський штатгальтер Вільгельм III Оранський. Головним підсумком «Славної революції» була остаточна ліквідація англійського абсолютизму і встановлення конституційної монархії; вищою владою в країні став парламент.

Дата добавления: 2015-05-23