Пролетарська революція в Парижі 18 березня 1871 року і утворення Паризької Комуни

Історичні перспективи марксистсько-ленінської концепції держави і права.

В основі концепції марксистсько-ленінської концепції лежить теза про те, що право є вираження і закріплення волі економічно пануючого класу. Як і держава воно є продуктом класового суспільства. Воно носить класово-вольовий характер. Виникнення й існування права порозумівається необхідністю нормативного регулювання суспільних відносин в інтересах економічно пануючого класу. Марксистсько-ленінське навчання бачить сутність права в його класовості і матеріальній обумовленості. Конкретизуючи положення Маркса, Ленін пише, що в першій фазі комуністичного суспільства “буржуазне право” скасовується не цілком, а лише почасти, у міру вже досягнутого економічного перевороту, тобто лише стосовно засобів виробництва. “Буржуазне право” визнає їхньою приватною власністю окремих осіб, а соціалізм робить їхньої спільною власністю, і тільки в цій частині “буржуазне право відпадає”. Але воно залишається у своїй іншій частині: у якості регулятора розподілу праці і розподілу продуктів між членами суспільства. Такий “недолік” марксистсько-ленінська теорія вважає неминучим у першій фазі комунізму (після скинення капіталізму), тому що люди відразу не навчаться працювати на суспільство без усяких норм права, оскільки для цього немає необхідних економічних умов. Інших же норм, крім буржуазного права немає. Право відмирає цілком тоді, коли суспільство здійснить правило: “від кожного по здібностях, кожному по потребах”, тобто коли люди настільки звикнуть до дотримання основних правил гуртожитку і коли їхня праця буде настільки продуктивний, що вони добровільно будуть трудитися по здібностях. Таким чином, у відповідності з марксистсько-ленінською концепцією в основі виникнення права, його функціонування і неминучого відмирання лежать класово-економічні причини. Право - є зведена в закон воля панівного класу, зміст якої визначається матеріальними умовами життя суспільства.

Це була перша в історії пролетарська революція і спроба встановити пролетарську диктатуру. Головною задачею ставилася ліквідація класового панування буржуазії і звільнення від німецької навали. І хоча Комуна проіснувала всього 72 дні, пам'ять про себе вона залишила значну.

Спочатку з метою зміцнення оборони Парижа, обмеження панування приватної власності і поліпшення становища трудящих був зруйнований старий державний апарат. Вищим органом державної влади була оголошена Рада Комуни. Ставали обов'язковими виборність і змінюваність на всіх державних посадах. Рівень заробітної плати державних службовців не повинен був перевищувати відповідний показник кваліфікованих робітників.

Широка економічна програма Комуни передбачала захист інтересів трудящих. Декретувалося підвищення заробітної плати низькооплачуваних робітників та службовців. Вводився мінімум оплати праці робітнику, який виконував державні замовлення, і т.д. Скасовувалася заборгованість і знижувалася загальна квартирна плата. Бідняки з нетрів переселялися в квартири багатіїв. Їм поверталися речі, раніше закладені в ломбарди. Велика кількість дрібних і середніх підприємців і торговців було врятовано від банкрутства відстрочкою сплати боргів по комерційних векселях і т.д.

З метою зниження рівня безробіття робочі товариства створювали додаткові робочі місця на військових, а також покинутих або бездіяльних підприємствах. Велася підготовка декрету про восьмигодинний робочий день. На поліпшення становища трудящих були також спрямовані такі міри, як заборона на нічні зміни, штрафи, відрахування з зарплати, Установлювалися граничні ціни на хліб. Налагоджувалося продовольче постачання парижан. У муніципальних крамницях ціни були на одну третину нижче ринкових.

Проте, короткочасне існування Паризької Комуни було позначено істотними недоліками і прикрими прорахунками. Так, наприклад, було збережено колишнє правління Французького банку, який до того ж не був націоналізований. Представництво в ньому було обмежено лише одним делегатом від Комуни. Усе це фактично зберегло можливість фінансування контрреволюційного уряду. Тому на підтримку Версаля банк надав 257,6 млн. франків, Комуні ж дісталося лише 1,5 млн. франків.

Досить повільно і невиправдано боязко проводилася експропріація експропріаторів, Паризька Комуна не встигла ввести восьмигодинний робочий день. Виявилася незавершеною спроба розробити ряд аграрних реформ. Комуна не змогла залучити на свою сторону селян паризьких передмість і т.д. Опинившись в ізоляції, не витримавши напору внутрішньої і зовнішньої контрреволюції, Паризька Комуна 28 травня 1871 р. припинила існування.

Дата добавления: 2015-05-23