Крах колоніальної системи імперіалізму і утворення нових незалежних держав

Цивільний кодекс Наполеона 1804 р.

ФРАНЦУЗЬКИЙ ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС 1804 р. - видатна пам'ятка світової правової думки. До кінця XVIII ст. Франція не мала єдиного ци­вільного законодавства. В різних частинах країни діяло своє право (рим­ське право, звичаєве право). Відтак, одним з найважливіших завдань, що постало перед буржуазною державою в період Великої французької рево­люції було оновлення правової системи. У 1800 р. було створено комісію для розробки проекту кодексу. До її складу увійшли такі знані правники як Тронше, Порталіс, Малльвіль, Біго-Преамне. Після довготривалих су­перечок, викликаних консерватизмом проекту, зокрема відсутністю бага­тьох положень революційного законодавства, 21 березня 1804 р. 36 титу­лів (частин) кодексу були затверджені й набули чинності. Усі кутюми, ордонанси й закони, що діяли до цього, втрачали юридичну силу. У 1807 р. Ф.Ц.к. був названий Кодексом Наполеона (звідси інша назва - Кодекс Наполеона), з 1816 р. - Цивільним кодексом, з 1852 р. - знову Кодексом Наполеона, згодом Цивільним кодексом французів, Французьким цивіль­ним кодексом. Ф.Ц.к. базувався на принципах, закріплених у Декларації прав людини і громадянина 1789 р Його джерелами були римське право, королівське й революційне законодавство, канонічне право, кугюми. пра­ці юристів. В основу кодексу було покладено інституційну систему (сис­тема побудови нормативно-правових актів, що регулюють цивільно-правові відносини, на засадах, запозичених з творів римською юриста Гая (див. Інституції)). Ф.Ц.к. складається зі вступного титулу, в якому визначається порядок запровадження кодексу в дію та трьох книг (2 281 стаття). Перша книга - "Про осіб" (йшлося про громадянство, акти гро­мадського стану, шлюбно-сімейне право, піклування), друга - '"Про май­но і різні видозмінювання власності" (регулювалися відносини власнос­ті), третя — "Про ріїні способи, якими набувається власність" (набуття власності, спадкове право, різні види зобов'язань). Багато статей кодексу мали не правовий, а радше, повчальний характер. Вони пояснювали, що таке рухоме і нерухоме майно, що таке договір, як його правильно укла­дати тощо.

У другій половині 50-х років поглибився процес краху колоніальної системи. Колись могутні колоніальні імперії — Британська, Французька — в 60-х роках зійшли з історичної арени. У 1956—1974 pp. від колоніалізму звільнилося 250 млн чол., утворилося 50 нових держав. Станом на 1970 р. площа колоній становила лише 4 % суші. На цій території проживало близько 1 % населення земної кулі. У цілому, процес деколонізації пройшов три етапи. На першому етапі (1945—1955) звільнилися від колоніалізму і стали на шлях незалежності насамперед країни Азії — Індія, Пакистан, Цейлон, Бірма, В'єтнам, Індонезія, Сірія, Ліван тощо. На другому етапі (друга половина 50-х — перша половина 60-х років) відбулося становлення незалежних країн Північної та Тропічної Африки (Марокко, Туніс, Алжир, Кенія, Камерун, Конго, Малі, Руанда, Уганда, Нігерія, Танганьїка, Занзібар та ін.). 14 грудня 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам. У ній виражалася позиція світового загалу щодо вирішення проблеми деколонізації. Переважна більшість народів здобула незалежність мирним шляхом. Проте не обійшлося й без тривалих кривавих війн (Алжир, В'єтнам, Малайя). На третьому етапі деколонізації (1975—1990) здобули незалежність країни африканського Півдня (Ангола, Мозамбік, Зімбабве, Намібія).

Причини: =Ослаблення метрополій після Другої світової війни =Зростання впливу і потенціалу колоній (особливо англійських домініонів). =Розгортання масового національно-визвольного руху =Негативне ставлення до колоніалізму суспільної думки у країнах-метрополіях і світової громадськості =«Холодна війна»,=Негативне ставлення до колоніалізму провідних країн світу США та СРСР

Здобувши політичну незалежність, молоді держави не стали економічно незалежними. Головною їхньою проблемою стала відсталість, з якою більшість молодих держав не можуть впоратись. Війни, епідемії, голод, фінансова заборгованість, етнічні й територіальні проблеми стали звичними явищами.

Дата добавления: 2015-05-23