Особливості підходів до періодизації суспільного процесу. 3 страница

а) світове господарство; у) міжнародний поділ праці;

б) світовий ринок; г) інтеграція господарства.

11. Для зовнішньої політики США кінця ХІХ ст. було характерно:

а) високі митні тарифи на ввіз готової продукції і повна свобода для ввезенню іноземних капіталів;

б) низькі митні тарифи на ввіз готової продукції і свобода для ввезенню іноземних капіталів;

в) низькі митні тарифи на ввіз готової продукції і обмеження ввезенню іноземних капіталів;

г) високі митні тарифи на ввіз готової продукції і обмеження ввезенню іноземних капіталів.

12. Форма організації торгівлі, постійно діючий ринок, де торгують цінними паперами, нерухомістю, великими партіями товару, називається:

а) ярмарків; у) торг;

б) біржа; г) трест.

Семінар 5. Становлення і розвиток економіки Київської Русі і Російської держави

План

1. Особливості економічного розвитку Київської Русі:

а) формування феодалізму;

б) розвиток ремесла і торгівлі;

в) економічні причини феодальної роздробленості.

2. Еволюція аграрних відносин і мануфактурний період в російській промисловості.

3. Розвиток промисловості в Росії в кінці ХIХ століття. Промисловий підйом 90-х років ХIХ століття.

Методичні поради:

Історія економічної думки України часів раннього та класичного середньовіччя пов'язана з добою Київської Русі — першої держави на українській етнічній території. Літературними джерелами, що з них можна дізнатися про тогочасні економічні погляди, є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси й записи норм світського та церковного права тощо. Найвідомішими з цих пам'яток є «Руська правда» (зведення законів давньоруського права XI—XII ст.), «Повість временних літ», «Повчання дітям» Володимира Мономаха. У них певною мірою відображено всі основні процеси економічного та суспільного життя Староруської держави, зокрема соціальну структуру й відносини власності, суспільний поділ праці, товарно-грошові відносини, джерела доходів Київської держави тощо. Тому головну увагу під час вивчення економічної думки України доби середньовіччя необхідно приділити передовсім саме цим писемним джерелам.

У найрізноманітніших документах XIV—XV ст. (жалуваних і позичкових грамотах, інвентарях, люстраціях тощо) також відображено відносини вотчинної форми, тогочасну систему повинностей, певні аспекти торгівлі, грошового обігу, розвитку сільського господарства та ремесел, надання позичок під заставу майна, у тому числі земельних володінь. Належний внесок у розвиток економічної думки України зроблено так званою полемічною літературою, яка виникла у 80-ті роки XVI ст. у ході боротьби проти унії та католицизму. Так, твори Івана Вишенського наголошують на проблемах соціальної рівності, оскільки майново-соціальна нерівність людей походить не від природи і не від Бога, а від земних несправедливостей, показують основні форми привласнення продукту праці селян і ремісників панами, шляхтою, духівництвом, торговцями.

Виходячи з того, що у найрозвиненішому вигляді економічну думку пізнього середньовіччя репрезентує меркантилізм, тому окрему увагу слід звернути на розвиток ідей меркантилізму в Росії та в Україні. Зокрема, в Росії вони поширюються значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи, що було зумовлено специфікою історичного та економічного розвитку російської держави. На відміну від країн Західної Європи, де важливу роль у переході до капіталізму відігравала зовнішня торгівля, у Росії остання майже виключно була в руках іноземних купців, тому й не мала великого значення для розвитку економіки. До того ж Росія не мала власного торговельного флоту, була відрізана від берегів Балтійського й Чорного морів.

Своєрідність меркантилізму в Росії полягала в тім, що там не було чистого монетаризму, його елементи перемішувалися з більш зрілими принципами «торгового балансу». З одного боку, як і на Заході, меркантилізм у Росії відображував переважно інтереси купецтва, а з другого — російський меркантилізм був принципово відмінним від західноєвропейського. Якщо представники останнього джерелом багатства вважали зовнішню торгівлю, то в центрі уваги російських меркантилістів був розвиток продуктивних сил країни.

Російські вчені, у працях яких були помітні певні ідеї меркантилізму, висували широку програму розвитку мануфактурної промисловості. Вони не ототожнювали багатство з грошима і благородними металами. Хоча російські меркантилісти і вважали необхідним розвиток зовнішньої торгівлі, у центрі їхньої уваги був розвиток вітчизняного виробництва, розширення внутрішньої торгівлі. Російський меркантилізм відрізнявся ще від західноєвропейського й тим, що зачіпав й аграрне питання. А проблеми колоніалізму в ньому не посіли того місця, яке їм належало в західноєвропейському меркантилізмі. Проте економічну роль держави російські вчені-економісти трактували значно ширше, хоч водночас у Росії досить сильно виявлялася дворянська обмеженість практичного меркантилізму.

Також треба звернути увагу на те, що певні риси меркантилізму були властиві й українській соціально-економічній думці кінця XVII — початку XVIII ст. Уже економічна політика Б. Хмельницького (XVII ст.) свідчить про наявність у ній елементів меркантилізму. Вона базувалась на засаді активного втручання державної влади в господарське життя, заохочення вивезення товарів і обмеження ввезення коштовностей, установлення захисного мита, пільг для місцевих підприємців і купців. Велике значення мали економічні зв'язки з іншими країнами, довгострокові торговельні угоди. Така політика об’єктивно сприяла пожвавленню економічного життя країни, розвитку товарно-грошових відносин, процесу первісного нагромадження капіталу.

Економічна думка України (як і Росії) тієї доби відрізнялася від західноєвропейських меркантилістських концепцій широтою й оригінальністю підходу до розв'язання багатьох питань, зокрема, суті багатства та його джерел, ролі промисловості в економіці країни тощо.

Вивчаючи це питання, слід проаналізувати економічні погляди консервативного і ліберального дворянства та їхніх ідеологів на проблеми реформування сільського господарства. Необхідно простежити вплив ідей ліберального дворянства і тогочасної західної політичної економії на формування поглядів і програм декабристів. Економічна думка цього періоду була безпосередньо пов'язана з вирішенням проблем кріпацтва. Аналізуючи її, слід звернути увагу на різні підходи до цієї проблеми представників консервативного та ліберального дворянства, а також буржуазії та її ідеологів.

При підготовці до семінару студент повинен опанувати ключові поняття, записати їх у словник, відповісти на контрольні та додаткові запитання, пройти тестовий контроль для кращого засвоєння матеріалу.

Основні поняття:

грошова рента, фольварк, ярмарок, кріпацтво, ремесло, мануфактура, «срібна гривня», індустріалізація, монополізація, імперіалізм.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте форми і особливості землеволодінь в Київській Русі в IХ – першій половині XIV ст.
2. Категорії залежних селян в Київській Русі, їх характеристика.
3. Назвіть економічні причини і покажіть наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
4. Проаналізуйте характер, форми внутрішньої і зовнішньої торгівлі Київської Русі.
5. У чому полягає важлива особливість економічного розвитку Росії в період XV – XVII ст.?
6. Охарактеризуйте основні причини промислового підйому 90-х рр. XIX століття в Росії.
7. Покажіть особливості розвитку ринку в період промислового підйому в Росії.

Тести

1. Основну частку селянського населення в XI-XII ст. в Росії становили:

а) смерди; б) рядовичи;

в) закупи; г) холопи.

2. Вотчина являє собою:

а) повне спадкове володіння;

б) умовне володіння;

в) землеволодіння на визначений термін;

г) неповне спадкове володіння.

3. За якого князя Київської Русі була складена збірка законів "Руська правда":

а) Володимир Мономах; б) Олег;

б) Ярослав Мудрий; г) Ігор.

4. Сільська господарська громада східних слов'ян називалась:

а) вотчина; б) верв;

в) домен; г) град.

5. В якому році відбулося хрещення Русі?

а) 988; б) 962;

в) 882; г) 1019.

6. За якого князя відбулося хрещення Русі?

а) Ярослав Мудрий; б) Володимир Мономах;

в) Володимир; г) Олег.

7. Вільні селяни-общинники в Київській Русі, які займалися землеробством, працювали у власному дворищі, називалися:

а) смерди; б) холопи;

в) закупи; в) рядовичи.

8. Як називалися в Київській Русі люди, які відробляли позичені гроші, або наймалися на роботу, попередньо беручи плату; вони жили або у дворі пана, або у своєму власному господарстві?

а) рядовичи; б) закупи;

в) ізгої; в) смерди.

9. Створення єдиної централізованої російської держави призвело до того, що:

а) швидкими темпами йшов розвиток господарства та культури країни;

б) знизилась обороноздатність країни;

в) посилилася феодальна роздрібненість;

г) знизилося міжнародне значення країни.

10. Яка подія поклала початок кріпосному праву на Русі?

а) прийняття законів „Руська правда”;

б) татаро-монгольська навала;

в) видавництво збірки законів „Судебник”;

г) хрещення Русі.

Семінар 6. Особливості господарського розвитку України в ХІХ – початку ХХ ст.

План

1. Економічна політика «військового комунізму» і НЕП. Індустріалізація і колективізація економіки країни.

2. Економічні реформи 50-60 рр., другої половини 80-х років ХХ століття і їх вплив на економічний розвиток.

3. Участь України в світовому господарстві на сучасному етапі.

Методичні поради:

Рубіж XIX і XX ст. характеризується в Україні завершенням промислового перевороту і переходом до індустріалізації, суть якої полягала в розбудові великої машинної індустрії, якісній зміні структури господарства (промисловість мала переважати над сільським господарством, а важка промисловість над легкою). Ці широкомасштабні суттєві зміни відбувалися в надзвичайно складних умовах, адже Російська імперія, як і більшість країн світу, у 1900—1903 pp. пережила економічну кризу. 1904—1908 pp. позначені депресією, і лише в 1909—1913 pp. почалося промислове піднесення. Українська промисловість формувалася як частина загальноімперського економічного комплексу. Проте через певні обставини (вигідне географічне розташування, природні багатства, дешева, але кваліфікована робоча сила, тощо) вона мала свої особливості, які суттєво вплинули на структуру та розвиток промислового потенціалу краю. Своєрідним каталізатором реалізації потенційних можливостей регіону стала економічна криза, яка, загостривши конкуренцію та посиливши поляризацію підприємств, змусила буржуазію максимально сконцентрувати і об´єднати сили. Тому вже на початку XX ст. Україна за рівнем Концентрації промислового виробництва в основних галузях не тільки домінувала в Російській імперії, а й посідала одне з перших місць у світі.

Концентрація промислового виробництва сприяла процесу монополізації, і тому утворення монополій почалося спочатку саме у найбільш «концентрованих» галузях — металургійній, кам´яновугільній, залізорудній тощо. На початку сторіччя виростають могутні синдикати: «Продвагон» (1901), «Продамет» (1902), «Трубопродажа» (1902), «Гвоздь» (1903). Поступово в українських землях склалася певна спеціалізація промислових районів. Поступово в українських землях склалася певна спеціалізація промислових районів. Українські землі наприкінці XIX — на початку XX ст. стали одним з головних промислових районів Російської імперії.

В аграрному секторі України на початку XX ст. налічувалося понад 32 тис. поміщицьких господарств. Частина з них, переважно великі земельні латифундії, перейшла на капіталістичні рейки, створивши ефективні, багатогалузеві господарства. Органічно вписалися в нові умови господарювання маєтки Кочубея, Терещенка, Харитоненка та ін. Решта ж поміщиків, не пристосувавшись до буржуазних відносин, була змушена продавати свої землі. Про Масштаби цього процесу свідчить хоча б той факт, що протягом 1877—1905 pp. дворяни Півдня України продали майже половину своїх володінь (у цілому в українських землях поміщики до початку першої російської революції спродали понад 1/3 своїх земель).

Перетворення землі на товар суттєво змінило життя не тільки дворянства, а й селянства. У пореформений період інтенсивно розгорнувся процес його майнової диференціації. Характерним для цього процесу було не рівномірне розшарування, а катастрофічна поляризація: 1917 р. частка заможних господарств (понад 15 десятин) становила 5,1%, а відсоток безземельних та малоземельних селян в Україні сягнув 80,5%. Якщо врахувати, що селянин сплачував викупні платежі, численні податки та виконував натуральні повинності, то цілком зрозуміло, що на початку XX ст. соціальне напруження зросло в аграрному секторі. Не кращими були умови і в робітників України, адже робочий день офіційно тривав майже 11 год. на добу (часто перевищуючи цю норму), 1904 р. майже 32% робітників Російської імперії було оштрафовано. Низька заробітна плата, жахливі умови праці, погане медичне обслуговування, відсутність політичних прав і свобод поглиблювали катастрофічне становище трудящих мас в Україні. Вибух народного гніву назрівав.

Отже, промисловому розвитку Наддніпрянської України на початку XX ст. були притаманні концентрація виробництва, утворення монополій, спеціалізація районів, значний вплив іноземного капіталу, нерівномірний розвиток українських регіонів, вищі від загальноімперських темпи розвитку, перетворення України на один з головних промислових районів Російської імперії тощо. Ці процеси, з одного боку, відображали розвиток української промисловості у контексті загальноросійських тенденцій, з іншого — були своєрідним підсумком впливу місцевих чинників.

В аграрному секторі України зберігали свої позиції великі поміщицькі латифундії; перетворення землі на товар спричинило посилення майнової диференціації селянства; зросла експлуатація народних мас; назріла проблема аграрного перенаселення тощо. Всі ці чинники призвели до значної напруженості в суспільстві, загострення соціальних протиріч.

При підготовці до семінару студент повинен опанувати ключові поняття, записати їх у словник, відповісти на контрольні та додаткові запитання, пройти тестовий контроль для кращого засвоєння матеріалу.

Основні поняття:

націоналізація, «військовий комунізм», НЕП, продрозкладка, продподаток, колективізація, індустріалізація, колгосп, грошова реформа, командна економіка, стагнація, роздержавлення, приватизація, «тіньова» економіка, інтеграція, ЕЕС.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає специфіка здійснення «політики військового комунізму» в Україні?

2. У чому суть нової економічної політики? Що зумовило її згортання?

3. Охарактеризуйте особливості і наслідки індустріалізації в Україні.

4. Покажіть вплив колективізації на стан сільського господарства.

5. Як грошова реформа 1947 року вплинула на життєвий рівень населення?

6. Назвіть причини і наслідки реорганізації управління промисловістю в 50-х – початку 60-х років ХХ ст.

7. Охарактеризуйте передумови, хід і наслідки господарської реформи 1965 року.

8. Покажіть основні напрями розвитку господарства України в другій половині 60-80-х років. Чим був обумовлений його стагнаційний характер?

9. У чому виявилася диспропорційна розвитку радянської економіки і її витратний характер в 60-80-і роки ХХ століття?

10. Назвіть основні економічні причини розпаду СРСР?

11. Яку економічну політику проводив український уряд в перші роки незалежності? Чим вона була обумовлена?

12. У чому суть грошової реформи, проведеної в Україні в 1996 році?

13. Назвіть основні чинники зростання «тіньового» сектора української економіки і його наслідки.

14. Що, на ваш погляд, заважає Україні подолати затяжну економічну кризу?

15. Охарактеризуйте зовнішньоекономічні зв'язки і обумовлені ними проблеми на сучасному етапі розвитку України.

16. Суть і структура ЕЕС.

17. Чим обумовлена необхідність вступу України в ЕЕС?

Тести:

1. До складу яких країн входила Україна в період Першої світової війни?

а) Росії та Німеччини; в) Росії та Англії;

б) Росії та Австро-Угорщини; г) Росії та Польщі.

2. Матеріальне чи грошове відшкодування державою, що розв'язала війну, збитків, заподіяних державі, яка зазнала нападу, називається:

а) мораторій; в) рефінансування;

б) контрибуція; г) репарація.

3. Однією з характеристик політики "воєнного комунізму" являється:

а) скасування карткової системи розподілу продуктів;

б) націоналізація деяких земельних наділів;

в) держава не контролює виробництво;

г) націоналізація підприємств.

4. Згідно з "продрозкладкою":

а) селяни були зобов'язані здавати державі "лишки" зерна та інших продуктів;

б) було розпущено спеціальні продовольчі загони;

в) скасовано приватну власність на землю;

г) запроваджено загальну трудову повинність.

5. Політика "воєнного комунізму" не передбачала:

а) встановлення державної монополії на землю;

б) скасування загальної трудової повинності;

в) централізації розподілу сировини і готової продукції;

г) запровадження карткової системи розподілу продуктів.

6. Переведення значної частини національного господарства на виробництво товарів та послуг військового призначення:

а) індустріалізація; в) мобілізація;

б) мілітаризація; г) інтеграція.

7. Метою грошової реформи 1947 р. було:

а) скорочення грошової маси випущеної під час війни;

б) ліквідація приватної власності на землю;

в) примусове залучення селян до колгоспів;

г) поспішна індустріалізація.

8. Як називається примусові грошові або натуральні стягнення з населення окупованої території, які провадять ворожі війська:

а) контрибуція; в) конфіскація;

б) репарація; г) реквізиція.

9. Колективізація сільського господарства на Україні проявлялася перш за все в:

а) поспішній індустріалізації;

б) примусовому залученню селян до колгоспів;

в) скороченню грошової маси, випущеної під час війни;

г) швидких темпах розвитку сільського господарства та легкої промисловості.

10. Примусове безплатне або оплачуване відчуження майна, що проводиться органами державної влади, називається:

а) колективізація; в) контрибуція;

б) репарація; г) експропріація.

Семінар 7. Економічні ідеї меркантилізму та класична школа політичної економії

План

1. Меркантилізм як перший напрямок економічної думки.
2. Погляди фізіократів. Роль Ф.Кене у виникненні, становленні і розвитку школи фізіократів.
3. Теорія поділу праці, вартості, грошей і доходів А.Сміта (по роботі «Дослідження про природу і причину багатства народів»).
4. Теорія вартості, заробітної плати, прибутку, ренти Д. Рікардо (по роботі «Засади політичної економії і оподаткування»).

Методичні поради:

Вивчення питання доцільно розпочати зі з'ясування історичних передумов виникнення меркантилізму, які значною мірою пояснюватимуть його суть, основні відмітні риси й цілі, а також те, чому він знаменував собою перехідний період до зародження економічної науки як самостійної галузі людських знань і став першим виявом економічних ідей буржуазного суспільства.

Предметом дослідження меркантилістів була майже виключно сфера обігу. Ідеологи меркантилізму були впевнені, що тільки гроші (золоті і срібні) та скарби становлять багатство нації, окремої держави. Джерелом багатства вважався нееквівалентний обмін у результаті торгових взаємовідносин з іншими державами. Примноження багатства, на думку меркантилістів, є невід'ємним від протекціоністських заходів регулювання зовнішньої торгівлі (заохочення експорту, стримування імпорту) і широкої підтримки національної промисловості.

Варто, проте, зазначити, що економічні погляди меркантилістів не склалися в певну цілісну наукову теорію. Це була, по суті справи, сукупність поглядів і думок багатьох людей, до того ж не науковців, а практиків — купців, промисловців, фінансистів, службовців торговельних компаній. Вони не теоретизували, а розв'язували конкретні економічні питання, формулювання яких здебільшого виносили прямо в заголовки своїх друкованих творів, котрі тоді називали «памфлетами». Меркантилізм можна визначати і як сукупність практичних господарських заходів європейських держав у XVI — XVIII ст. Намагаючись подолати гострі економічні суперечності, що їх породжував розклад феодальної системи, дворянський абсолютизм у Франції, інших країнах Західної Європи та в Росії намагався зміцнити торгівлю і промисловість за допомогою цих заходів. Засадничими вимогами меркантилістів незмінно залишались такі: перевищення експорту над імпортом, стимулювання вивезення з країни товару і ввезення в неї золота, захист національної економіки від закордонних інвестицій.

Необхідно звернути увагу на те, що хоча меркантилісти не узгоджували між собою ні цих принципів, ні загального аналітичного інструментарію, проте можна виявити певну спільність їхніх теоретичних поглядів.

З'ясувавши основні риси, притаманні меркантилізму в цілому, варто розглянути і його еволюцію. У розвитку меркантилізму виділяють два етапи — ранній і пізній. Ранній меркантилізм К. Маркс назвав монетарною системою, а пізній — власне меркантилізмом, або мануфактурною системою. Основним критерієм такого поділу є обґрунтування способів досягнення активного торговельного балансу, тобто позитивного сальдо в зовнішній торгівлі.

Знання суті та основних характеристик раннього і пізнього меркантилізму уможливить порівняльний аналіз їх, тобто виявлення як спільних рис, так і відмінностей. При цьому важливо зрозуміти, що в центрі уваги всіх меркантилістів завжди була проблема збагачення країни. Варто підкреслити, що в головному і ранні, і пізні меркантилісти були згодні: на їхню думку, єдиним справжнім багатством країни є гроші. Відповідно до цього всі меркантилісти виступали за максимальне нагромадження грошей. Основна відмінність полягала в різних поглядах на суть активного балансу.

Дослідивши економічну основу меркантилізму та механізм реалізації його ідей у політиці окремих країн, можна висновувати, що в цілому меркантилізм мав історично прогресивний характер. Практична спрямованість меркантилістської системи у сфері торгових чи позичкових операцій і грошового обігу та її вплив на наступні етапи еволюції економічної науки очевидні. Теорія «торгового балансу» пропонувала достатньо ефективне розв'язання економічних проблем періоду первісного нагромадження капіталу та мануфактурного капіталізму. Активне сальдо «торгового балансу» справді було важливим джерелом збагачення буржуазії, до того ж постійним і надійним, не пов'язаним із випадковостями політичного життя та адміністративної діяльності. У найрозвинутіших країнах тієї доби, передовсім в Англії і Франції, особливості реалізації ідей меркантилізму протягом XVI—XVIII ст. визначили, по суті, головні причини своєрідності їхнього економічного розвитку аж до XX ст.

Розвиток капіталістичних відносин призвів до занепаду меркантилізму передовсім в Англії — найрозвиненішій економічно країні. Буржуазна революція середини XVII ст. в Англії розпочала добу політичних і промислових революцій на європейському континенті. Буржуазія поступово приходить до влади. Починається бурхливий розвиток промисловості. Цей розвиток був неможливим без наукових знань. XVII ст. стало століттям розвитку природничих наук, особливо механіки, математики, фізики, астрономії. Великого значення набуває філософія. Усе це сприяло також і розвиткові економічної думки. Було покладено початок формуванню політичної економії як науки. За цих умов і виникла класична політична економія. Вона зародилась в Англії в кінці XVII ст. та у Франції на початку XVIII ст.. прийшовши на зміну меркантилізму.

Уперше термін «класична політична економія» ужив К. Маркс стосовно школи, яка розпочала дослідження внутрішніх закономірностей буржуазного суспільства. Якщо меркантилісти досліджували сферу обігу, то класики за предмет дослідження взяли сферу виробництва й поклали початок її науковому аналізу. Класики проголосили ідею природного порядку, дію об'єктивних економічних законів. На відміну від меркантилістів — прихильників державного втручання в економічне життя, вони обстоювали економічну свободу, економічний лібералізм, були супротивниками протекціонізму. Проблему цінності, яка на той час була однією з центральних в економічному аналізі, класична школа розв'язувала переважно з позицій трудової теорії.

Слід звернути увагу на хронологічні рамки існування класичної політичної економії. За схемою К. Маркса, до класиків належали економісти від В. Петті до Д. Рікардо в Англії і від П. Буагільбера до С. Сісмонді у Франції. Вершиною класичної політичної економії Маркс називає праці А. Сміта і Д. Рікардо, якими, на його думку, класична школа вичерпала себе. її, за Марксом, заступила «вульгарна», тобто ненаукова політекономія. Цей перехід він пов'язував із загостренням класової боротьби.

У західній літературі визначення хронологічних меж класичної політекономії є іншим. її зародження часто пов'язують із фізіократами. До класичної політекономії західні економісти фактично відносять усю післярікардіанську політичну економію XIX ст.

Основоположником класичної політичної економії в Англії К. Маркс називає В. Петті (1623—1687). Інші економісти відносять його до меркантилістів. Проте аналіз його праць дає підстави для висновку, що він є економістом перехідного від меркантилізму до класичної політекономії періоду.

Засновником класичної політичної економії у Франції К.Маркс називає П. Буагільбера (1646—1714). На формуванні його світогляду позначились особливості економічного розвитку Франції: панування феодалізму, слабкий розвиток промисловості, зубожіння сільського населення. В економічній теорії та в економічній політиці неподільно панував меркантилізм.

Фізіократи — французькі економісти другої половини XVIII ст., представники класичної політичної економії. Саме їх західні економісти називають засновниками політичної економії. Назва цієї наукової школи походить від грецьких слів «фізіс» — природа і «кратос» — влада. Вивчаючи це питання, необхідно уяснити, чим зумовлена поява школи фізіократів саме у Франції, в економічній політиці якої неподільно панував меркантилізм, фізіократи виступили проти меркантилізму і висунули на перший план аграрну проблему. Саме тому критика меркантилізму набрала в них аграрного характеру. Фізіократи на відміну від меркантилістів були прихильниками економічного лібералізму. Визнаним главою школи фізіократів був Ф. Кене.

При підготовці до семінару студент повинен опанувати ключові поняття, записати їх у словник, відповісти на контрольні та додаткові запитання, розв’язати задачі для кращого засвоєння матеріалу.

Основні поняття:

меркантилізм, «грошовий баланс», «торговий баланс», неповноцінні гроші, фізіократи, класична англійська політекономія, економічні закони, поділ праці, спеціалізація, кооперація, продуктивність праці, товар, споживча вартість, мінова вартість, гроші, заробітна плата, прибуток, рента, чистий продукт, податок, пропорційна та регресивна системи оподаткування, економічна рента, порівняльні переваги в економіці.

Питання для самоконтролю:

1. Чи міг би Аристотель досліджувати двоїстий зміст товару?
2. Аристотель розглядав поняття «економіка» та «хрематистика». Яким чином вин їх розрізняв?
3. Меркантилізм розділений на ранній та пізній періоди. Чим це викликано? Чому говорять, що пізні меркантилісти впритул підійшли до класичної політекономії?
4. Хто відкрив трудове походження вартості?
5. Чому А. Сміт називав ідеї меркантилістів «середньовічним марновірством»?
6. У чому полягає зміст макроекономічного моделювання?
7. Які школи економічної теорії можна віднести до класичного напряму? Чому?
8. Чим все ж таки розрізняються поняття «вартість», «цінність» і «ціна»?
9. Як Ви розумієте вираз І.В.Гете: «Історія науки - сама наука»?
10. Чи вірне твердження Д.Рікардо, що диференційна рента з розвитком суспільства завжди буде зростати? Пояснить.

Дата добавления: 2015-05-23