Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лозаннська школа маржиналізму. Теоретичні моделі С.Джевонса, Л.Вальраса. Теорія оптимуму В.Парето




Л.Вальрас ( 1834 – 1910 ) швейцарський економіст.Значний вклад в розвиток неокласичного напрямку було зроблено математичною (лозанською) школою. Засновником її був Л. Вальрас. Виникнення математичної концепції економічної рівноваги було зумовлено перетворенням ринкової системи господарства в систему з високим рівнем взаємозв’язку і однорідності всіх її частин та елементів, а також розвитком математики. Особливостями математичного методу є те, що він використовується як для опису, так і для дослідження економічних процесів. Основна праця Вальраса " Елементи чистої політичної економії " (1874 р.). В ній Вальрас намагався створити модель загальної економічної рівноваги. Мета створення моделі – вивести загальні закони дії системи цін при наявності великої кількості ринків.

Сам Вальрас розумів рівновагу таким чином. Людина приходить на ринок з певною кількістю товарів та бажанням реалізувати їх за певними цінами. Якщо це вдається, то між попитом і пропозицією існує рівновага. В протилежному випадку ціни будуть змінюватися до тих пір, поки рівновага не встановиться. Суть моделі загальної економічної рівноваги. Існує єдина рівновага великої кількості ринків (готової продукції і факторів виробництва) в умовах дії ринкового механізму і досконалої конкуренції. Рівновага на певній частині ринків не гарантує загальної рівноваги економіки з заданою кількістю ринків. Основні положення моделі. Визначені основні умови відповідності попиту та пропозиції; встановлено взаємозв’язок між основними показниками виробництва та обміну через систему рівнянь, всі угоди на ринку здійснюються одночасно, модель статична: запаси продукції не змінюються і продукція одноманітна. В суспільстві існує ідеальна інформованість суб’єктів виробництва. Основні закони, дотримання яких забезпечує рівновагу.1) Товари одного класу на ринку повинні мати тільки одну ціну. 2)Ціна товару зрівнює кількість запропоновану і кількість споживану.3)Ціна повинна забезпечувати максимальне задоволення і покупцю і продавцю.

слід звернути увагу на визначення ним функцій держави:

контроль стабільності грошей, забезпечення безпеки громадян, стримування спекулятивних процесів, підтримка загальної освіти громадян, гарантування соціального захисту робітників, сприяння функціонуванню ефективної конкуренції, заохочування виробництва та споживання корисних речей, забезпечення принципурівності можливостей при нерівності фактичного положення.

В.Парето ( 1848 – 1923 ) італійський економіст. До Лозанської школи належить і італійський економіст В. Парето.Основний твір В. Парето –"Курс політичної економії" (1906р.).Головна ідея, яку пропагував Парето, полягала у створенні "чистої" економічної теорії, очищеної від понять цінності й корисності. Парето прагнув розвинути і вдосконалити теорію загальної економічної рівновагиВальраса.Парето уточнив критерії стійкої рівноваги, сформулював їх умови, що отримали назву "оптимум Парето".Це стан, при якому покращання яких-небудь важливих показників можливе лише в результаті глибокої структурної зміни. (розподіл ресурсів є оптимальним, якщо не можна поліпшити становище одного раціонального суб’єкта, не погіршуючи при цьому становища інших. Рух до оптимуму пов’язується з таким переміщенням ресурсів, яке покращує добробут хоча б однієї особи, не зачіпаючи при цьому інтересів всіх інших. Таким чином досягається суспільна гармонія.) Для теоретичного обгрунтування моделі взаємозалежності всіх економічних факторів, що впливають на суспільне виробництво і споживання, Парето використовував математичні методи аналізу. Закон Парето про зміну розподілу доходу.Збільшити рівень мінімального доходу і розриву в доходах можливо при умові, коли багатство збільшується більшими темпами, ніж рост населення. Результатом дії цього закону є спонтанне виникнення середнього класу, що складає соціальну основу розвинутої ринкової економіки. Це заперечує соціалістичну доктрину Маркса. Принцип стійкої рівноваги. На думку Парето, даний принцип стійкої рівноваги може бути реалізований за умов необмеженої конкуренції. Парето вважав, що політична економія повинна вивчати механізм встановлення рівноваги між потребами людей і обмеженими ресурсами їх задоволення. Розвиток теорії загальної економічної рівноваги ВальрасаПарето трактував теорію, як такий економічний стан, при якому неможливо було б поліпшити становище когось з учасників обміну за рахунок погіршення становища хоча б одного з них. Рівновага наступить тоді, коли діаметральні протилежні сили бажання і перепони будуть збалансовані.

На відміну від Вальраса:Парето розглянув: стан рівноваги у часі, допускав коливання коефіцієнтів виробничої функції залежно від розмірів випуску продукції. Парето намагався: очистити теорію рівноваги від психології виключити мотиви з економічної поведінки суб’єктів господарювання, що були властиві теорії граничної корисності.

Джевонс Вільям (1835–І882) – англійський економіст, професор Манчестерсь­кого і Лондонського університетів. Основна праця – “Теорія політичної економії (1871). Незалежно від інших авторів, Джевонс розробив власну версію теорії граничної корисності, згідно з якою співвідношення між товарами, що обмінюються, дорівнює оберненому співвідношенню їх граничних корисностей.Праця впливає на мінові пропорції благ опосередковано – збільшення витрат праці збільшує кількість даного блага і зменшує його граничну корисність. Він сформулював теорему, суть якої в тім, що за раціонального споживання величини корисності придбаних товарів пропорційні їхнім цінам. Ціна товару розглядалася як функціонально залежна від граничної корисності, яка в свою чергу визначалася товарними цінами, залежними від витрат виробництва. Ринковий механізм забезпечує споживачу одержання такої комбінації товарів, яка максимізує його корисність. Джевонс був автор терміну “економікс” як нової назви економічної теорії, який у науковий оборот увів Маршалл. Меншу популярність праць Джевонса порівняно з авторами австрійської школи пояснюють застосуванням незвичної для політичної економії того часу математичної форми викладу матеріалу.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 1094; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.