Перелік запитань і проблем 1 страница

Запропонований матеріал допоможе в систематизації і поглибленні знань з історії України,підготовці до екзамену, співбесіди, колоквіуму всім хто вивчає і цікавиться вітчизняною історією.

В посібнику виділено найважливіші і найактуальніші проблеми історії України ХХ ст. На основі сучасних історичних досліджень зроблено спробу узагальнити, осмислити і оцінити складні і неоднозначні події української історії ХХ ст.

Ці та інші чинники зумовлювали необхідність розробки обґрунтованої Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України, яка б не лише визначила напрями та пріоритети будівництва національних Збройних Сил, а й – збалансувала б їх завдання, структуру, чисельність з потенційними воєнними загрозами та викликами національній безпеці України та сучасними економічними можливостями держави.

Безумовно, головною причиною незадовільного виконання основних заходів будівництва Збройних Сил України було постійне зниження у Державному бюджеті України, як загальної частки видатків на національну оборону взагалі, так і, витрат на утримання Збройних Сил, закупівлю озброєння і військової техніки, проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт зокрема.

(на допомогу студентам при підготовці до колоквіуму)

Дрогобицький механіко-технологічний коледж

Заслухано і схвалено на засіданні циклової комісії суспільних дисциплін

П 27. Історія України: у запитаннях і відповідях ХХ століття (на допомогу студентам при підготовці до колоквіуму).

1. 3 чим прийшла Україна на поч. ХХ ст.? Порівняйте становище українців в складі Австро-Угорської та Російської імперій. 2. Що можна сказати про соціально-економічний розвиток українських земель в складі Російської імперії на поч. XX ст.? 3. Що можна сказати про соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель в складі Австро-Угорської імперії на поч. ХХ ст.? 4. Назвіть Українські політичні партії, які виникли в в українських землях в складі Російської імперії на поч. XX ст. 5. Проаналізуйте Столипінську аграрну реформу та її наслідки в Україні. 6. В чому полягала трагедія українського народу в роки І світової війни? 7. Проаналізуйте процес утворення легіону Українських Січових Стрільців, його бойовий шлях та значення. 8. Коли і як було утворено Українську Центральну Раду? 9. Дайте оцінку рішенням Всеукраїнського Національного Конгресу. 10. Проаналізуйте обставини прийняття та основні положення І Універсалу Центральної Ради. 11. Проаналізуйте обставини прийняття та сутність II Універсалу. 12. В чому суть основних положень Статуту вищого управління Україною прийнятого Центральною Радою та Інструкції для Генерального Секретаріату Тимчасового Уряду? Як вони вплинули на політичну ситуацію в Україні? 13. Проаналізуйте обставини прийняття та основні положення ІІІ-го універсалу. 14. Дайте оцінку ультиматуму РНК РРФСР Центральній Раді та проаналізуйте коли і як було проголошено Радянську владу в Україні? 15. Охарактеризуйте обставини прийняття, зміст та історичне значення IV універсалу. 16. Дайте характеристику Брест-Литовському мирному договору. 17. Коли і як було здійснено гетьманський переворот? В чому суть гетьманського режиму П.Скоропадського? 18. Якими були досягнення і прорахунки гетьманату П.Скоропадського? 19. Дайте характеристику процесу відновлення УНР та правлінню Директорії. 20. Коли і як було утворено ЗУНР? 21. Чому зазнала поразки українська революція 1917-1920рр? 22. Чим був зумовлений перехід до нової економічної політики НЕПу і в чому полягала його суть? 23. Коли і як було утворено СРСР? 24. Проаналізуйте причини, суть і наслідки українізації. 25. Проаналізуйте процес форсованої індустріалізації в Україні. 26. Проаналізуйте процес колективізації сільського господарства в Україні та його наслідки. 27. Якими були причини і наслідки голодомору 1932/33 років?.. 28. Проаналізуйте процес утвердження тоталітарного режиму та масових репресій в Україні в 20-30-х роках. 29. Проаналізуйте становище українців Західної України в 20-30-х роках. 30. Проаналізуйте процес проголошення Карпатської України. 31. Проаналізуйте наслідки радянсько-німецьких договорів 1939 року на долю українських земель. 32. Дайте оцінку подіям початкового етапу радянсько-німецької війни на території України. 33. Охарактеризуйте фашистський окупаційний режим на території України. 34. Дайте оцінку боротьбі проти фашизму на українських землях в 1941- 1944 рр. 35. Проблеми історії ОУН-УПА в 1941-1945 рр. 36. Українські землі на завершальному етапі другої світової війни. 37. Дивізія "Галичина" — хто вона? 38. Назвіть територіальні, геополітичні зміни, що відбулися на українських землях в післявоєнний період. 39. Перечисліть особливості та проблеми відбудови господарства України в післявоєнні роки. 40. В чому проявилося відновлення тоталітаризму, сталінізму в післявоєнні роки? 41. В яких умовах і якими методами відновлювалась і утверджувалась радянська влада на західноукраїнських землях в післявоєнний період? 42. Дайте оцінку репресіям проти культури і церкви на західноукраїнських землях в другій половині 40-х років. 43. Особливості боротьби з радянською репресивною машиною на західноукраїнських землях в другій половині 40-х — початку 50-х років. 44. В чому проявився суперечливий характер "доби Хрущова" в Україні? 45. Основні напрямки і особливості боротьби проти радянської тоталітарної системи в к.50-х — поч. 80-х рр. 46. Основні напрямки русифікаторської політики радянської влади в УРСР в др.пол. XX ст. 47. Назвіть і охарактеризуйте основні тенденції розвитку радянської системи в др.пол. 60 — поч. 80-х років. 48. Україна (УРСР) в цифрах і фактах 70-80-х років. 49. Особливості політичного життя Радянської України в 70 — поч. 80-х рр. 50. Дайте оцінку процесам горбачовської перебудови в Україні. 51. Назвіть і дайте коротку характеристику основним етапам горбачовської перебудови з квітня 1985 по серпень 1991 р. 52. Економічний потенціал України на початку 90-х років. 53. Назвіть основні історичні події, що відбулися на шляху до незалежності України в 1986-1990 рр. 54. Охарактеризуйте процес виникнення політичних партій в Україні на початку 90-х років та їх нинішню ситуацію. 55. Як відбувався процес т.з. "оновлення Союзу" і його наслідки? 56. Які події привели до розпаду радянської імперії в серпні-грудні 1991 р.? 57. Перечисліть ознаки творення української державності, конституційний процес та його завершення в 90-х роках. 58. Охарактеризуйте Парламенти України в 90-ті роки. 59. Дайте історичну оцінку Президентів і Урядів України в 1991-1999 рр. 60. Особливості економічної політики, причини кризових явищ в суспільно - економічному житті України в 90-і роки. 61. Особливості геополітичної ситуації та зовнішньополітичної діяльності України в кінці ХХ столітті.

З чим прийшла Україна на поч. XX ст.? Порівняйте становище українців

в складі Австро-Угорської та Російської імперій.

Перш за все необхідно чітко зазначити, що українські землі на поч. XX ст. були розділені між двома імперіями Австро-Угорською (близько 15%) і Російською (85%). Якщо порівняти становище українського народу в складі цих імперій, то можна зробити висновок, що в соціально-економічній сфері в Російській імперії українцям жилося відносно легше, оскільки тут, особливо на Донбасі та Подніпров'ї, після реформ 60-70 pp. XIX ст. відбувався бурхливий промисловий розвиток, були в наявності великі простори земель (Південь України) тощо. В Австро-Угорській імперії економічний розвиток західно-українських земель був значно загальмований [Більш детально ці проблеми розглянемо в наступних питаннях].

Щодо духовно-культурного і національного розвиту; то слід підкреслити, що в Російській імперії більшість проявів національного життя всіляко придушувалися, досить згадати сумнозвісні Валуєвський 1863 р. та Емський 1876 р. укази [заборона української мови]. В Австро-Угорській імперії, яка була конституційною монархією [Конституція прийнята 1867 p.], українці мали певні (хоч звичайно й обмежені) права, зокрема навчання в початкових школах велося на рідній мові, видавалися українські газети і журнали; діяли українські товариства "Просвіта", НТШ і т. п. Репресивна політика царського самодержавства до українства змусила національних діячів з Наддніпрянської України звернути увагу на використання легальних умов Галичини для поширення ідей національного відродження України. Поступово твориться концепція Галичини як "П'ємонту - національного відродження" [нагадаємо, що північно-італійський П'ємонт в др. пол. XIX ст. відіграв роль осередку національного об'єднання Італії]. До її реалізації спричинилися і наддніпрянські діячі - М. Драгоманов, В. Антонович, О. Кониський, М. Грушевський та ін. Наприкінці XIX ст. відбулася політизація українського національного руху - виникають українські політичні партії.

Висновок: Отже, рубіж XIX- XX ст. — це не тільки календарна межа, а й період суттєвих соціально-економічних та суспільно - політичних зрушень в історії українського народу.

Що можна сказати про соціально-економічний розвиток українських земель

Скасування кріпацтва (1861 р.) та низка буржуазних реформ 60-70pp. XIX ст. були спробами царизму пристосувати частково реформовану феодальну систему до назрілих потреб часу. Оскільки реформи проводитися згори, то базові елементи феодального суспільства значною мірою зберігали свої позиції.

Непослідовність і незавершеність реформ 60-70 рp. суттєво стримували соціально-економічний розвиток Російської імперії, а відповідно і українських земель в її складі. Проте ці реформи вже були незворотними і давали певний простір запізнілим соціально-економічним перетворенням.

Аграрна реформа (1861 р.) звільнила селян від особистої залежності, а також виштовхувала їх заради сплати викупних платежів за землю на ринок робочої сили (цьому сприяв також земельний голод) тощо.

Значні зміни сталися у сфері землеволодіння та землекористування. Перетворення землі на товар стимулювала активний продаж поміщицької землі. Значно зросла оренда землі, причому з переходом до грошової форми замість відробіткової. Зросли посівні площі, а також відбулися значні зміни в структурі посівів: різко збільшилась питома вага посівів пшениці та ячменю, технічних культур (цукрового буряк)', картоплі, тютюну тощо).

Таким чином, Україна перетворилася на потужний центр виробництва с/г продукції всієї Російської імперії. Так частка України в експорті пшениці Рос. імперії становила 90%, а збір пшениці становив 20% світового врожаю тощо.

В кінці XIX ст. В Україні завершився промисловий переворот суть якого полягала в переході від мануфактурного виробництва до фабричного, від дрібного - до широкомасштабного, від ручної праці - до машинної. Поряд з економічними кількісними змінами відбулися і значні якісні зміни.

4) занепадають провідні галузі дореформеного періоду - ґуральництво, виробництво сукна т. б. мануфактурне, часто сільське виробництво;

5) бурхливо розвиваються підприємства важкої індустрії - вугільна, залізорудна, металургійна, машинобудівна та ін.;

6) значне збільшення залізничної транспортної мережі (на Україну припадало 20% всіх залізниць Російської імперії) тощо.

Економічний розвиток українських земель на поч. XX ст. відбувався в руслі загальноімперських економічних тенденцій, водночас він мав свої особливості, що зумовлювалось:

3) дешевою кваліфікованою робочою силою тощо.

Особливостями економічного розвитку українських земель поч. XX ст. були:

1) перетворення Донбасу та Подніпров'я на основну паливно - металургійну базу Російської імперії [70% видобутку кам'яного вугілля імперії тощо];

2) більш швидкі порівняно із загальноімперськими темпи розвитку індустрії;

4) значна доля іноземного капіталу [наприклад в гірничій промисловості 80- 90%];

5) структурна та територіальна диспропорційність [гіпертрофоване нарощення виробництва засобів виробництва, за рахунок зниження виробництва предметів споживання; промисловий потенціал в основному зосереджено в Донбасі, Подніпров'ї і разом з тим слабо розвивались Правобережна. Північна Україна тощо];

6) економіка українських земель розвивалась не як самодостатня, а як органічна частина економічного простору Російської імперії [штучно гальмувались галузі, які конкурували з аналогічним виробництвом рос. областей; мережа залізниць будувалась в основному на догоду воєнним та економічним інтересам імперії без особливого врахування інтересів України; побудова підприємств незавершеного виробничого циклу тощо].

Висновок: Отже, економічний розвиток український земель відбувався суперечливо і неоднозначно. Але кількісні та якісні зрушення суттєво змінили місце та роль української економіки в складі Російської імперії.

Що можна сказати про соціально-економічний розвиток західно-українських земель в складі Австро-Угорської імперії на поч. XX ст.?

Для аграрного розвитку західноукраїнських земель в складі Австро-Угорської імперії на поч. XX ст., як і для всієї економіки в цілому характерним був поступовий перехідна буржуазно-капіталістичний шлях:

2) ширше використовується вільно наймана праця;

3) формується господарча спеціалізація окремих районів тощо.

Однак ці позитивні зрушення мали, як правило, локальний, фрагментарний

характер, в цілому с/г розвивалося на екстенсивній основі. Гострою була проблема аграрного перенаселення. Переконливим свідченням якого стала трудова еміграція західноукраїнських селян за океан - до Канади, США, Аргентиті, Австралії, Бразилії тощо. Наприкінці XIX ст. із Східної Галичини та Північної Буковини емігрувало понад 250 тис. осіб.

Економіка західноукраїнських земель мала чітко виражений колоніальний характер, що виявлялося в:

1) гальмуванні промислового розвитку [вищі податки ніж в центральних землях імперії; відсутність державної фінансової підтримки; протекціоністська політика австрійській промисловості];

2) консервація кустарно-ремісничого характеру промислового виробництва [ в 1902 р. - понад 94% пром. підприємств Галичини налічували до 5 робітників, а в них працювало понад 50% всього зайнятого в промисловості населення];

3) деформація структури промислового розвитку [орієнтація на добування та первинну переробку сировини; характерно, що більшість нафти добутої в Галичині в сирому не переробленому вигляді вивозили з краю];

4) тотальна залежність промислового розвитку від іноземного капіталу;

5) грабіжницька експлуатація природних багатств краю [вирубка лісів: виснаження родовищ тощо];

6) перетворення західноукраїнських земель на ринок збуту та сировинний придаток імперії [90% всього експорту становила сировина, а потреби краю у фабрично-заводській продукції задовольнялись шляхом імпорту].

Висновок: Отже. в кінці XIX - поч. ХХ ст. в західноукраїнських землях в складі Австро-Угорської імперії відбувається поступовий перехід до буржуазно-капіталістичних форм господарювання. Проте колоніальне становище економіки краю зумовлювало досить суперечливий характер тогочасного економічного розвитку.

Назвіть українські політичні партії, які виникли в українських землях

Виникла в 1900 р. в м. Харків. Лідери: Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич, М. Русов

З 1903 р. РУП офіційно відмовились від програмового завдання - самостійності України, віддавши перевагу соціалістичним, соціально-економічним вимогам та боротьбу за автономію України

1904 р. - частина членів РУП приєдналась до Російської соціал-демократичної робітничої партії РСДРП як крайова організація під назвою Українська соціал-демократична Спілка УСДС [Скоропис-Йоліуховський, Ткаченко, Мазуренко]

1905 р. - на ІІ-му з'їзді РУП було перейменована в Українську Соціач- демократичну робітничу партію УСДРП ]

Виникла в 1900 р. Лідери: Б. Ярошевський, М. Меленевський, українці польської культури Створена на взірець Польської соціалістичної партії ПСП Програмні засади: практично не було розбіжності з РУП, тому на деякий час УСП (червень - грудень 1903 р.) навіть об'єднувалась з РУП. 1904 р. - більшість членів УСП вступила в ПСП ],

3. Українська Народна (,національна) партія /УНП/.

Оформилась в 1902 р., як виразно націоналістична опозиція РУП.

Мета: "єдина нероздільна самостійна демократична Україна".

Головний програмний документ: "10 заповідей члена УНП".

Виникла в 1904 р. Лідери: Б. Грінченко. С. Єфремов. І. Стешенко, молодші члени громади та Всеукраїнської Загальної Організації

Мета: знищення російського абсолютизму, побудова конституційного ладу, автономія України, широкі демократичні перетворення.

В кінці 1904 р. в УДП стався розкол, група лівих діячів проголосила створення Української Радикальної партії УРП, оскільки їх не задовільняло обмеження лише національно-просвітницькою діяльністю УДП.

Виникла в кінці 1904 р. Лідери: Б.Грінченко, С. Єфремов, М. Левицький, Ф. Матушевський.

Мета: соціалістичне перетворення майбутньої України та федеративні відносини з Росією.

Наприкінці 1905 р., після кількамісячного самостійного існування УРП об'єдналась з УДП утворивши Українську демократично-радикальну партію У ДРПА

6. Українська демократично-радикальна партія УДРП

Виникла в кінці 1905 р. Проіснувала до 1908 р., до заснування на її базі

непартійного Товариства Українських Поступовців /ТУП/

Мета: Ліберальні перетворення, знищення експлуатації людини людиною, соціалістичний лад, автономія всім націям на їх території, створення "Просвіт". Брала участь у виданнях практично всіх україномовних часописів.

7. Українська соціал-демократичиа робітнича партія УСДРП

Виникла в грудні 1905 р. шляхом перейменування РУП. Лідери: С.

Петлюра, В. Виниченко, Д. Донцов. М. Порш, А. Жук.

В основу програми УСДРП лягла Ерфрутська програма німецьких соціал-демократів 1891 р.: право кожної нації на культурне і політичне самовизначення; широке самоврядування. Були намагання об'єднати партію з РСДРП, але через теоретичні розбіжності цього не сталося.

8. Українська партія соціалістів-революціонерів УПСР

Зародилась в 1903/1904 рр., коли з'явились перші гуртки українських

есерів, які на початку 1906 р. об'єднались в УПСР. Але невдовзі партія була розгромлена, її формування завершилося у квітні 1917 р. на Установчому з'їзді. На осінь 1917 р. наймасовіша партія - налічувала 75 тис. чол. УПСР опиралась на селянство та національну інтелігенцію. Лідери: М. Ковалевський, П. Христюк, М. Грушевський.

Мета: "пристосувати соціалістичні ідеї до конкретних форм життя української демократії". Особливий наголос на аграрні перетворення, що забезпечило значний вплив в українському селі. Автономія України.

9. Українська партія соціалістів-федералістів УПСФ

З 1907 р. по 1917 р. Українська Демократично-Радикальна Партія, будучи складовою частиною ТУП, вела в основному культурологічну роботу. В червні 1917 р. - на конференції УДРП - перейменовано в УПСФ. Лідери: С. Єфремов, Д.Дорошенко, Ф. Матушевський, А.Ніковський.

10. Українська демократично-хліборобська партія УДХП

Утворена у червні 1917 р. Лідери: Д. Донцов, В Липинський, В. і С.Шеремети.

Мета: "боротьбу за державний суверенітет цілого українського народу по всій Україні ми ставимо найважливішою і вихідною точкою нашої політичної програми"; "Українська національна ідея тільки тоді в силі оживити собою українську етнографічну масу, коли вона йде поруч з ідеєю суверенітету українського народу, коли вона кличе до повного національного визволення".

11. Українська партія самостійників-соціалістів УПСС Виникла на основі УНП М.Міхновського в грудні 1917 р. Лідери:І. Луценко, О. і П. Макаренки, О. Степененко, М. Міхновський

Мета: "Незалежна Українська Народна Республіка з парламентом та Президентом", "націоналізація землі тощо".

Виникла у жовтні 1917 р. Лідери: Ф. Крижанівський та інші лідери кооперативного руху.

Мета: збереження приватної власності; автономія України.

Висновок: Отже на поч. XX ст. розпочався процес творення українських політичних партій. Переважна більшість з них відстоювала ідею автономій України в складі демократичної федеративної Росії. Рубікон самостійництва перейшла лише УНП на чолі з М. Міхновським. Після поразки революції 1905/1907pp. більшість українських партій фактично призупинили свою діяльність, або звели її до мінімуму в умовах жорстких переслідувань з боку російського самодержавства. Відродження старих і виникнення нових українських партій відбулося в 1917 р. після падіння російської монархії. Найбільшими, і найвпливовішими серед них були УПСР, УСДРП, УПСФ.

Проаналізуйте Столипінську аграрну реформу

Столипінська реформа складалася із ряду законодавчих актів царського уряду 1906-1911 pp. спрямованих на:

2) введення свободи виходу з общини;зміцнення приватної власності на землю;

3) ліквідацію обмежень у відчужені надільних селянських земель тощо.

1) кожному селянинові надавалося право закріпити свій земельний наділ, що перебував у розпорядженні сільської общини, в особисту приватну власність, після чого він мав право з цією землею вийти з общини на хутір чи відруб (польовий наділ без садиби) або продати її;

2) селяни користувалися допомогою Селянського поземельного банку, який кредитував їм купівлю землі і допомагав створювати хуторні та відрубні господарства (Правда ціни на землю були дуже високими і це робило їх майже недосяжною для широких селянських мас);

3) активна переселенська політика уряду. Діставши землю у власність і продавши її, селяни масово переселялися на вільні землі азіатської частини Російської імперії. Протягом 1906-1912 p.p. з України виїхало майже 1 млн. чоловік. Щоправда, багато селян повертались додому, не знайшовши відповідних шов для життя.

2) підвищити товарність сільського господарства;

3) зміцнити соціальну опору самодержавства на селі, шляхом утворення міцних, зажиточних господарств;

4) вирішити проблему аграрного перенаселення (нові сім'ї не могли утворити власні господарства, бо землі не хватало).

Особливістю України було те, що порівняно з Росією, тут общинне землеволодіння було менш розповсюджено (воно майже було відсутнє на Правобережжі та Полтавщині, а в районах поширення на Харківщині та Степній Україні носило відносно формальний характер, оскільки тут власником землі вважалась не община, а двір і заборонялося продавати і ділити землю між членами родини). Тільки угіддя - ліс, сіножаті - залишалися в общинному володінні.

Внаслідок Столипінської аграрної реформи близько 1/4 дворів в Україні, що входили до земельних общин, вийшли з них: з 1907 по 1911 pp. на відруби й хутори вийшло 225.500 господарів, які володіли 1.8 млн. десятин землі. Завдяки кредитам Селянського поземельного банку селяни протягом 1906-1909 p.p. змогли купити 385 тис. десятин землі (звичайно це дуже мало, але як вже говорилось вище це зв'язано з високою ціною землі). Селянам надавали допомогу кооперацією, с/г спілками, земельною агрономією тощо. Завдяки чому дещо зросла врожайність і рентабельність сільського господарства. До цього слід додати, що П. Столипін (в 1906 р. став головою уряду залишаючись міністром внутрішніх справ) "уславився" негативним ставленням до українського національного руху.

1) забороні реєстрації "інородческих" товариств т.б. діяльність українських культурних, політичних та громадських товариств оголошувалась поза законом (але мабуть сам того не відаючи П. Столипін суперечив офіційній доктрині, яка не визнавала українців окремим народам, назвавши його "інородческим" він підтверджував факти, що українці є окремішньою від росіян нацією);

2) заборона видання ряду українських газет і журналів, відзначення 50-річчя з дня смерті Т. Шевченка, конфіскація повного видання "Кобзаря" тощо;

3) закриття "Просвіти" в Катеринославі, Полтаві, Одесі, Києві та інших містах України;

4) забороні викладання українською мовою в школах;

5) лояльне відношення до створення в Україні так званих "чорних сотень", шовіністичних російських організацій на зразок "Клубу російських націоналістів" в Києві та ін.

Столипінська аграрна реформа прискорила розвиток товарних відносин у сільському господарстві, а також соціальне розмежування на селі, швидше пішов процес відокремлення заможної верхівки. Реформа не була доведена до кінця: вона з самого початку наштовхнулася на опір як консервативних так і ліворадикальних сил. Аграрне питання не було остаточно вирішене і це було одною з причин революції 1917 р. П. Столипін змусив знов український національний рух діяти в підпіллі та використовувати найменші можливості легальної роботи.

Б чому полягала трагедія українського народу в роки Першої Світової війни?

Трагедія українського народу в роки І Світової війни [розпочалася 1 серпня 1914 р. між двома блоками Четвертним союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія) та Антантою (Англія, Франція, Росія), а поступово втягла в свою орбіту 38 із 59 існуючих на той час держав світу] полягала в тому що:

1. всупереч власній волі він був втягнений у війну;

2. українські землі стали об'єктом експансії воюючих країн та ареною кривавих битв;

3. українці змушені були не лише воювати за чужі державні інтереси, а й стріляти один в одного у братовбивчому протистоянні, адже в російську армію було мобілізовано близько 3.5 мли. чоловік, а в австро-угорській приблизно 250 тис. (Абсурдність ситуації виявлялась, коли в хвилини затишшя на фронті з окопів по обидва боки фронту лунала українська пісня. І мимоволі виникало питання: "За що одні українці стріляють в інших?");

4. війна зумовила глибокий розкол українського національного руху на прибічників та противників переможної війни Австро-Угорщини та Росії відповідно;

5. зведено нанівець легальну можливість політичної діяльності, посилення жорсткої політики та репресивних акцій обох імперій (так були закриті демократичні українські видання "Рада", "Дзвін", "Україна", "Літературно-Науковий вісник" в Наддніпрянській Україні. Заарештовано і вислано до заслання М. Грушевського тощо);

6. звинувачене у русофільстві (приязні до Росії) населення Галичини зазнало масових арештів за підозрою у нелояльності і висилалося до спец, таборів в глибині Австрії - Талергоф, Терезієнштадт, Гнав тощо:

7. надзвичайно жорстока політика російської окупаційної влади (з осені 1914 - до літа 1915р.) в Галичині спрямована на знищення національної свідомості (закрито "Просвіти", бібліотеки, школи, масові депортації населення (близько 12 тис. осіб було вивезено в Росію, серед них метрополит А. Шептицький та багато представників української інтелігенції), насильницька русифікація тощо).

Отже Перша Світова війна стала трагедією для українського народу, оскільки породила проблеми (наведені вище) та започаткувала багато негативних тенденцій у соціально-економічному, політичному та соціальному розвитку. Разом з тим, загостривши суперечності в суспільстві вона привела до поступової кристалізації українського національного руху, вироблення ним власної політичної програми та набуття певного політичного досвіду.