Українська мова та її носії оголошувалися неперспективними, а той підозрілими

На з'їздах, конференціях, нарадах, в міністерствах, відомствах та інших радянських установах було "не прийнято" говорити українською. Національна мова була витіснена з Академії наук, науково-дослідних установ, наукових досліджень, дисертацій. Через анонімки, наклепи, доноси т.з. "націоналістично налаштовані елементи" звільнялися з роботи, звинувачувалися у відсутності інтернаціоналізму і надмірності національного. Українська мова витіснялася не лише з міст, але й з багатьох сіл, розташованих довкола промислових центрів. З'явився новий термін "народ України"' і повністю зник - "український народ". Ніхто з оточення В.Щербицького ніде і ні за жодних обставин публічно не згадував, що на нашій землі є український народ.

3. Критичний стан склався і в таких сферах культури як театр, кіно, навчальна, наукова і художня література, періодичні видання.

Більш як половина українських театрів ставила вистави російською мовою. Одеська кіностудія з 60-ти відзнятих фільмів українською мовою випускала лише 3. Репертуар кінотеатрів на 99% був російськомовним. Якщо в 1970 р. в республіці видавалось українською мовою книг і брошур 38%, то в 1988 році лише 21%. Число українських газет за цей же час скоротилось з 80,9% до 70,3%.

4. Активно застосовувалась асиміляція, змішування народів у "єдиний совестський народ", переселення українців у східні райони республіки і у віддалені регіони радянської імперії.

Число українців серед жителів республіки постійно зменшувалось, а частка росіян зростала. Якщо в 1959 році мову своєї національності вважали рідною 93,5% українців, то в 1989 - 87,7%, кількість українців з 1970 р. по 1989 р. зросла на 6%, а росіян на 24%. Симптоматично, що за 1979 - 1989 рр. частка українців серед жителів республіки зменшилась на 0,9% при збільшенні питомої ваги росіян з 21,1% до 22,1%.

Такі приклади можна продовжити. Національно свідомі українці протесту вали проти російської мовно-культурної асиміляції, експансії. Ще в 1965 році Іван Дзюба надіслав керівникам УРСР П.Шелесту та В.Щербицькому листа і свою книгу "Інтернаціоналізм чи русифікація?" з переконливим, теоретично і документально обґрунтованим аналізом цілеспрямованої русифікаторської політики Москви. Ці духовні рани не так легко загоїти і сьогоднішній українській державі, отруйні плоди русифікації відчутні донині.

Запитання № 47

Назвіть і охарактеризуйте основні тенденції розвитку радянської системи

в другій половині 60-х - поч. 80-х років.

Узагальнюючи історію радянської влади, можна зробити висновок, що більшовицька система рятувала себе в різні часи ленінською хитрістю, сталінським страхом, хрущовськими романтичними обіцянками. Більшовизм оправдовував себе в екстремальних умовах, коли треба було мобілізувати сили на вирішення надзвичайних завдань (війна, відбудова, тоталітарний соціалізм), але в нормальних, цивілізованих, загальнолюдських умовах він втрачає свою силу і майбутнє.

Наступне десятиріччя (1965 - 1985 рр.) ще раз підтвердило закономірний круг історії більшовизм}»' - спроби реформ, оновлення і їх повний крах.

Дата добавления: 2015-05-23