Значення «теорії культурних кіл» для культурно-історичної школи

Теорія культурних кіл».

Роль техніки в історії людства вивчається в рамках групи соціологічних теорій, які носять загальну назву дифузіонізму.

Найбільш популярною в дифузіонізмі є так звана «теорія культурних кіл». Творцем цієї теорії є німецький історик і етнограф Фріц Гребнер, який в 1911 році систематизував елементи свого наукового підходу в книзі «Метод в етнології».

Ф.Гребнер вважав, що схожі явища в культурі різних народів пояснюються походженням цих явищ з одного центру.

Послідовники Гребнера вважають, що найважливіші елементи людської культури з’являються лише одного разу в одному місці в результаті великих, фундаментальних відкриттів.

В загальному розумінні, фундаментальні відкриття – це відкриття, які дозволяють розширити екологічну нішу етносу.

Це можуть бути відкриття в сфері виробництва продуктів харчування, наприклад доместикація (одомашнення < лат. domesticus – домашній) рослин, яка дає можливість збільшити щільність населення в десятки і сотні разів.

Це може бути нова зброя, яка дозволяє розширити межі проживання за рахунок сусідів.

Ефект цих відкриттів такий, що вони дають народу-винахіднику вирішальну перевагу над іншими народами.

Використовуючи ці переваги, народ, обраний богом, починає розселятися з місць свого проживання, загарбує та освоює нові території.

Колишні мешканці цих територій або знищуються, або витісняються прибульцями, або підкоряються їм і переймають їхню культуру.

Народи, що знаходяться перед фронтом наступу, в свою чергу, прагнуть перейняти зброю прибульців – відбувається дифузія (< лат. diffusio – розлиття) фундаментальних елементів культури, вони поширюються в усі сторони, окреслюючи культурне коло, сферу поширення того чи іншого фундаментального відкриття.

«Теорія культурних кіл» в наш час є робочим інструментом для етнографів і археологів. Вона дозволяє реконструювати реалії минулого і знаходити витоки культурних взаємозв’язків.

Для істориків вона являє собою метод філософського осмислення подій, метод, що дозволяє виокремити суть того, що відбувається.

Наприклад, тривалий час залишалися загадковими причини масових міграцій арійських народів у XVIII-XVI ст.ст. до н.е. В цей час арії зайняли частину Індії та Персії, прорвались на Близький Схід і, на думку деяких дослідників, досягли Китаю.

Лише порівняно недавно завдяки відкриттям російських археологів стало ясно, що першопричиною цієї грандіозної хвилі нашестій було винайдення бойової колісниці – точніше створення кінної запряжки і освоєння тактики бойового використання колісниць.

Бойова колісниця була фундаментальним відкриттям аріїв, а їхня міграція з Великого Степу – це було поширення культурного кола, археологічно зафіксованого як область поховань з кіньми та колісницями.

Другий приклад фундаментального відкриття - освоєння металургії заліза.

Як відомо, методи холодної ковки заліза були освоєні гірцями Малої Азії в XIV ст. до н.е. Проте це відкриття тривалий час ніяк не позначалось на житті давньосхідних суспільств.

Лише в середині VIII ст. до н.е. ассірійський цар Тиглатпаласар ІІІ створив тактику використання заліза у військових цілях. Він створив озброєний залізними мечами «царський полк».

Це було фундаментальне відкриття, за яким настала хвиля ассірійських завоювань і створення великої Ассірійської держави – нового культурного кола, компонентами якого були не тільки залізні мечі і регулярна армія, але й всі ассірійські традиції, в тому числі і самодержавна влада царів.

Ассірійська держава загинула в кінці VII ст. до н.е. в результаті нашестя мідян і скіфів.

Скіфи були першим народом, який навчився стріляти на скаку з лука і передавшим кінну тактику мідянам і персам.

Поява кавалерії була новим фундаментальним відкриттям, яке викликало хвилю завоювань, результатом якої було народження світової Перської держави.

Персів змінили македоняни, які створили македонську фалангу – нову зброю, проти якої виявилася безсилою кіннота персів.

Фаланга наочно продемонструвала, що таке фундаментальне відкриття – до тих пір мало кому відомий малочислений народ раптово вирвався на арену історії, підкорив половину Азії.

Завоювання Олександра Македонського породило культурне коло, яке називають елінською цивілізацією – на остріях своїх сарисс (4-7-метрових списів) македоняни рознесли грецьку культуру по всьому Близькому Сходу.

На початку ІІ ст. до н.е. македонська фаланга була розгромлена римськими легіонами. Римляни створили маневрену тактику польових битв. Це було нове фундаментальне відкриття, яке зробило Рим володарем Середземномор’я.

Перемоги легіонів, в кінцевому результаті, породили нове культурне коло – той світ, який називали «pax Romana».

Таким чином, культурно-історична школа представляє історію як динамічну картину поширення культурних кіл, що породжені фундаментальними відкриттями, які відбувалися в різних країнах.

По суті, мова йде про технологічну інтерпретацію історичного процесу, про те, що історичні події визначаються ні чим іншим як розвитком техніки і технології – і в особливості військової техніки.

Дата добавления: 2015-05-23